7 небезпек Чорнобиля прямо зараз: у переліку - не лише радіація та пожежі

26 квітня виповнюється 34 роки з моменту аварії на ЧАЕС, але забути про неї не вдасться, навіть якщо ми раптом захочемо це зробити. Пояснюємо, чому.

Чим більше часу минає з моменту катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції, тим частіше спливає питання про те, чи зможемо ми колись перестати відчувати небезпеку ЧАЕС і не згадувати про наслідки аварії. Науковий директор Національного музею "Чорнобиль" Анна Королевська згадує, що в історії не раз були періоди, коли чорнобильську тему намагалися прикрити і на українському, і на міжнародному рівні. Але кожен раз катастрофа нагадує про себе новими небезпеками. Про основні з них Анна Віталіївна розповіла для Йод.media.

Пожежі

Пожежа, що сталася цього року - звісно, безпрецедентна, найбільша за всю історію, за всі 34 роки, що пройшли з моменту аварії. Але проблема пожеж існувала завжди, щороку вони там відбуваються. Перша велика пожежа сталася у 1991-му році, коли боролися з горінням торфовищ на території Чорнобильської зони практично все літо.

У чому небезпека цих пожеж? Звісно, за роки, що пройшли з моменту аварії, загальний фоновий рівень радіації там знизився у багатьох місцях і населених пунктах. Але крім цезію, який становить гамма-випромінювання і дає найбільший вплив на фон, там є стронцій-90, плутоній-239 і 240, які в основному випали на території 30-кілометрової зони. Плутоній-239 в процесі напіврозпаду утворює ще америцій. Це ті елементи, які дають нам альфа-випромінювання.

Фото: facebook.com/dazv.gov.ua

Зазвичай альфа-частинки вважаються менш небезпечними - оскільки вони важкі, лежать на землі і практично не піднімаються. 

Але якраз пожежі і є тим фактором, який може до нас допустити альфа-випромінювання і призвести до потрапляння в наші легені і частинок плутонію, і америцію, і стронцію.

І це було видно цього року з радіаційних картах із Зони відчуження, якщо дивитися не тільки фоновий рівень радіації, але й на рівні метру від землі. Так ось за метр від поверхні в деяких місцях рівень радіації був у 100 разів, в інших - у 30, у 18 разів вищим від норми. Це, повторюся, на відстані одного метру. Але є вітер, який під час пожеж був просто ураганним. Куди і що він розніс - це актуальне питання сьогодення.

Це не означає, що всі люди цим дихали. Але комусь в організм частинки могли потрапити. А навіть одна частка може викликати рак легенів. Плутонієвий рак легенів є безумовним. Тобто всіма лікарями на світовому рівні визнано, що якщо людина має рак легенів і якось взаємодіяла з плутонієм, то причиною хвороби є саме він.

Ситуація говорить про те, що увага до пожежної охорони в Зоні, до її фінансування, забезпечення технікою та всім необхідним має кардинально змінитися.

Бо якщо так далі триватиме, Зона у підсумку стане випаленою пустелею.

Потрібно розуміти, що ця загроза не зникне. Так, зараз не 1986-й рік, але Зона як і раніше забруднена і радіаційно небезпечна. Наприклад, щодо америцію є карти і прогнози до 2056-го року. І альфа-забруднення буде тільки рости. Воно нікуди не подінеться і нікуди не змиється.

Фото: facebook.com/dazv.gov.ua

Ядерні могильники і відходи

У нас, по суті, немає карти ядерних могильників не тільки по Україні, але і в межах 30-кілометрової зоні. Ми в музеї якраз хотіли створити таку карту і вже протягом року намагаємося зібрати необхідну інформацію. Але проблема в тому, що це не надто відкрита інформація. Її складно отримати навіть нам, хоча вона повинна все-таки бути публічною.

Анна Королевська, науковий директор Національного музею "Чорнобиль" . Фото: Дарія Давиденко / "Йод"
У Зоні відчуження лише 5 сертифікованих могильників. Це ті, які обладнані певним чином. Але є ще більше 800 так званих місць тимчасової локалізації радіоактивних відходів. Вдумайтеся - тимчасової локалізації. Але ось вони тимчасово існують вже 34 роки. І ніхто їх не обладнує, не моніторить і не збирає щодо них дані.

У нас є приблизні карти, засновані на старих, які ми збирали протягом усіх років існування музею. Але пройшло понад 30 років, треба розуміти, як змінилася ситуація. Не може в демократичній державі бути засекреченою інформація, яка шкодить життю і здоров'ю людей.

Це треба знати. Якщо періодично піднімається питання про те, що Зона відчуження має бути скорочена до 10-кілометрової, потрібно в першу чергу мати мапу могильників тимчасової локалізації. Адже вони можуть знаходитися і за межами цих 10 км.

Потрібно знайти ці місця, провести їхню паспортизацію, взяти проби. Можливо, вони вже і не є небезпечними, але для початку їх потрібно знайти. Так, це велика робота, витратна, але її необхідно провести.

Сьогодні ми дуже активно працюємо з ліквідаторами різних професій. Особливо з тими мобілізованими солдатами, яких залучали на дуже брудні в радіаційному відношенні роботи. І вони діляться спогадами і речами, які не могли розповідати раніше, оскільки давали розписку. І з'ясовується: траплялося, що в лісі подекуди закопували навіть шматки ТВЕЛів. Треба ж якимось чином все це розшукати.

Зараз сталкери публікують дані щодо так званих ІМР, які гребли радіоактивне сміття і були покинуті прямо там. Вони брудні, фонять і доживають свій вік у лісі, поступово іржавіючи. Ніхто їх не розпилює, нікуди не перетягує. Ця техніка, розкидана по лісах, теж, виходить, один з тимчасових могильників. Та чи нанесений він на мапу?

Туризм

Я насторожено ставлюся до туризму в Зону. Це радіаційно забруднена територія, яка має особливий статус. Людям там жити не можна. А відвідувати, виходить, можна?

Там є проблеми, пов'язані з плутонієвими, стронцієвими плямами. Турператори кажуть, що вони розробили безпечні маршрути. Але наскільки цьому можна вірити?

Я була в Зоні минулої осені, перевірила один з таких маршрутів. Мала з собою дозиметричні прилади, які були постійно включені. І нас провозили по місцях, де бувають туристи. По тому ж мосту, де дозиметр у мене зашкалював безпосередньо в автобусі з закритими вікнами.

Фото: Wendelin Jacober, Pixabay

Цікава ситуація була безпосередньо у Прип'яті. Гід, який був прикріплений до нашої групи, бачачи, що я заміряю фон, сказав:

"Що ви тут міряєте, хочете, я покажу місце, де у вас дозиметр взагалі зашкалить?!".

І повів мене до колодязя каналізаційного, стоку, де дозиметр просто шалені рівні показав.

Так, я пішла на це з дослідницькою метою. Але точно так само гід може спровокувати будь-якого туриста. Де гарантія, що людина так не зловить якусь плутонієву або стронцієву частку?

Я вважаю, що такий ажіотаж туристичний - це до першого судового позову. Допоки хтось не пов'яже свою хворобу з цим туризмом.

Такий туризм має бути серйозно регламентований державою. Поки ж це лише можливість для приватного бізнесу швидко заробити. Але в такому разі ці гроші повинні вкладатися в додаткове фінансування Зони, в ту ж пожежну охорону, безпеку, реабілітацію.

А є ще етична сторона цього питання. Наскільки доречний в Зоні оскаженілий туризм? Вже на човнах, на вертольотах, на квадроциклах влаштовують там екскурсії. Подивіться в Мережі реакцію евакуйованих із Зони людей, чернобильців. Вони обурені. Кажуть: чому туристам туди можна, а нам - ні?

Забруднені території за межами Зони

Фото: Chris Spencer-Payne, Pixabay

У нас забруднено велику кількість територій за межами Зони, до 5%. На цій території люди не евакуйовані - вони там живуть, народжують дітей, діти продовжують там жити. Це породжує ряд проблем, які ніяк не вирішуються.

Наприклад, ми знаємо, що в Рівненській і Волинській областях є села, де рівень забруднення молока перевищує норму в 6 разів. Про це говорять сільгоспрадіологи, які навіть в музей цю ​​інформацію принесли, щоби якимось чином її оприлюднити і донести. Та чи знають про це люди, які п'ють це молоко, продають його на місцевих ринках?

Але сенс в тому, що з цим можна боротися. І держава повинна на це увагу звертати, тому що існують так звані ферроцианідні препарати у вигляді болюсів, які даються коровам, і молоко виходить чистим.

Але наші фермери не можуть їх купити. Після аварії у нас були свої виробництва, але їх всі поступово закрили. Ферроцин сьогодні виробляються в Білорусі. Значить, якимось чином треба це питання підняти на державному рівні. І це лише один з маленьких прикладів.

Постраждалі люди

Звісно, певною мірою владі може бути зручно міркувати, що всі люди, які опромінилися, пережили катастрофу, - померли. І вирішувати ці питання не потрібно. Але насправді це не так. Ці люди живі. Зараз вони старіють. І ситуація, проблеми цих людей, стають навіть жорсткішими, ніж проблеми ветеранів Другої світової війни.

І самих ліквідаторів, і евакуйованих, і тих, хто живе на забрудненій території. У них є діти, онуки. Це буде відчувати ще багато поколінь. Забути про це і просто заховати голови в пісок - неможливо.

Наука й інфраструктура

Минулого року була введена в експлуатацію нова арка над зруйнованим у результаті аварії 4-м енергоблоком. Думки вчених з її приводу розділилися. Одні вважають, що це - надійна споруда, інші - ні. Але в будь-якому разі не можна сказати, що на цьому - все, можна скласти руки.

Після завершення будівництва арки повинен йти процес демонтажу старого укриття під нею і залишків четвертого енергоблоку, перетворення його в радіаційні відходи, їхнє поховання за міжнародними нормами. Але це теж величезна робота, пов'язана з підвищеним ризиком для здоров'я людей.

Photo by Michał Lis on Unsplash

І тут виникає багато питань - яким чином буде проводитися демонтаж, хто буде його фінансувати, чи є у держави гроші на це.

Є ще момент, не пов'язаний безпосередньо з інфраструктурними об'єктами, але пов'язаний з наукою в Зоні. До неї весь цей час дуже погано ставилися - вона була активною в перші роки після аварії. І могла стати полігоном для світової науки щодо впливу радіації малих, середніх і великих доз на все живе, на грунт, рослин, тваринний світ і на людину, тому що в Зоні продовжують працювати люди.

Раніше там було і експериментальне бджільницьке господарство, і тваринницька ферма, і теплиці. Нічого вже цього немає. І вже давно, ще у 90-ті роки все це було ліквідоване, забуте і зруйноване.

Ми повернулися до того, про що вже говорили - зараз немає навіть нормальної мапи Зони.

Легковажність і невміння робити висновки з помилок минулого

 

Зараз багато хто порівнює небезпеку від коронавірусу з небезпекою Чорнобильської катастрофи. Порівняння не зовсім етичне, але є певні моменти в тому, що стосується вірусу, які пов'язані з уроками Чорнобиля.

Головний з них - це таємничість і брак інформування населення, який призвів у кінцевому підсумку до замовчування масштабів катастрофи, її наслідків, не тільки в 1986-му, але і в наступні роки.

У ситуації з коронавірусом наша влада, як би там не було, спрацювала непогано. Десь на випередження. Але подивіться на реакцію людей. Як вони ставляться до карантину? Вони не слухають те, що їм кажуть фахівці.

Photo by BRUNO CERVERA on Unsplash
Якщо після Чорнобиля люди скаржилися на те, що від них приховують правду і їх обманюють, то зараз вони не можуть правильно розпорядитися відкритою інформацією. Кажуть, що нічого страшного не відбувається, вірусу немає, можна спокійно гуляти і так далі. Історія нічому не вчить людей, на жаль.

А це, знову-таки, може вилитися в катастрофічні наслідки. Не тільки для того, хто так поводиться, а й для людей, яким з ними доводиться контактувати.

Зараз ми повинні повністю змінити свій спосіб життя. Не лише на час карантину, але, як кажуть, на найближчі два роки. Однак почуття небезпеки притупляється.

Це ми зараз пам'ятаємо, що потрібно постійно проводити дезінфекції, прибирання. Так само було після 1986-го року, коли говорили, що постійно потрібно робити вологе прибирання, мити голову, покривати її. Але люди виконували це тільки спочатку.

Тобто 34 роки минуло, а ми з цієї ситуації з потрібними висновками так і не вийшли.

Юлія Мамойленко
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту