Алчевські хроніки, частина 2: Історія жінки, яка знала, "що читати народу"

Півтора століття тому кар'єра для жінки була непростим атракціоном. Досягти успіху, зробити внесок в історію, втілити мрію - це і зараз непросто, а тоді - тим паче. Проте ще складніше, навіть зумівши це, вийти потім заміж за видатного чоловіка і не загубитися в його тіні. Вдавалося одиницям, але Христина Алчевська, будучи педагогом неабиякого розуму і таланту, впоралася на ура.

Поки Олексій Алчевський підкорював Олімпи приватного підприємництва, банківської справи та промислових стартапів, його благовірна часу не гаяла. Христина Данилівна була вельми діяльною мадам: на її рахунку - керівництво навчальними закладами, написання освітньої літератури, педагогічних програм і методик, пізніше визнаних на міжнародному рівні, а також ще купа корисного щодо цього.

Силою свого просвітницького ентузіазму Алчевська буквально підняла з колін рівень писемності в Україні. Втім, не народилася ж вона з методичкою в руках...

Матерiали по темi
Алчевські хроніки, частина 1: Оповідь про те, як в Україні бізнес робили

З дитячого протесту - в кола радикальної молоді

Будь-яка велика революція виростає з маленьких протестів. А маленькі протести почалися у Христини ще в дитинстві, що цілком пропорційно. Дівчинка народилася 16 квітня 1841 року в містечку Борзна Чернігівської губернії, в родині Журавльових.

Мати її, румунка за походженням, була вельми освіченою жінкою, та й доброї душі людиною. Як пізніше згадувала Христина, та мала дивовижний дар "приваблювати серця людей".

Батько ж був чоловіком хоч і розумним, але вельми черствим і егоїстичним при цьому. Данила Журавльов працював учителем у повітовій школі, проте не любив дітей - і цю ж нелюбов виявляв удома. Він бив братів Христини, постійно ображав і принижував дружину - словом, вельми неприємна була людина.

Коли брати почали навчатися писемності, Журавльов заборонив доньці займатися разом з ними, мовляв, не жіноча то справа. А Христина що? А Христині впертості ставало так само, як і розуму. Тож просто вгадайте, хто обскакав братів у навчальній успішності, таємно підслуховуючи їхні уроки і самостійно виконуючи домашні завдання?

Успіхи успіхами, а здобути хоч абияку систематичну освіту, банально навіть відучившись у школі, Христина в юності так і не змогла. Саме після цього вона прийняла рішення присвятити життя тому, щоб якнайбільше жінок мало можливість навчитися грамоти.

У Курську, куди батька перевели на роботу, минули дитинство і юність Христини. Причому період її юності також збігся з пожвавленням політичних рухів у державі.

У 16 років, важко переживаючи смерть матері, юна Алчевська (тоді ще Журавльова) рятувалася тим, що з головою пішла в книги. Досить скоро вона прийшла в кола радикальної молоді. Ідейні та палкі, всі вони вели жваві дискусії, читали й обговорювали заборонену літературу, ділилися найсміливішими думками.

Христина навіть вела таємне листування з Герценом, в якому ділилася враженнями від його творів, особистими прагненнями, питала поради у веденні недільних шкіл, а також ділилася власними громадськими позиціями, зокрема щодо питання про народну освіту, яке стояло в країні досить гостро.

Втім, не полемікою єдиною.

Харківська геть(ву)ман просвітництва

У 1862 році Христина Журавльова виходить заміж і стає Алчевською.

Перебравшись до Харкова одразу після весілля, подружжя не лише розгортає власну торгову справу (так, на той момент Олексій Алчевський, не дійшовши ще до банкірства і промисловості, мав лише чайну крамницю), а й серйозно починає просувати національно-просвітницькі ідеї, очоливши гурток української інтелігенції "Громада".

Об'єднання налічувало близько 80 осіб. "Громада" займалася тим, що роздавала невеликі популярні книги (так звані в тих колах "Метелики"), організовувала лекції, шевченківські вечори, зустрічі з театральними групами, концерти - словом, всіляко підбадьорювала загальний рівень культури і освіти українців.

Родина Алчевських (Олексій і Христина - зліва)

Христина Данилівна Алчевська була в "Громаді" єдиною жінкою, і не якоюсь там "подай-принеси" - її називали Гетьманшою.

Начебто й вау, це ж треба - жінка - і на чолі суто чоловічої організації тих часів! Та як подивишся на фото цієї мадам - усі питання враз відпадають.

Усе життя на керівних постах Алчевська виглядала вельми органічно: природа-мати щедро нагородила її такою зовнішністю, як начебто в есмінця і бронепоїзда був секс. Солідного виду комплекція, тонкі губи, прибране назад волосся, діяльний характер і вишенькою на торті - погляд, що випромінює компетентність і авторитет - гетьманша "Громади" була така сліпуче монументальна у зовнішності й характері, що ніхто й не наважувався навіть припустити думку про її другорядність.

Далі - більше: Харківська жіноча гімназія і Ко

Просвітництво, яким займалася "Громада", безумовно, мало сенс і було важливим-потрібним, однак носило все ж таки скоріш стихійний характер. Алчевська ж дивилася на речі масштабніше, уявляючи собі "стрункішу" систему народної освіти.

У червні 1862-го в Харкові нею була заснована жіноча недільна школа. Перший час Алчевська викладала там нелегально (та й сама школа не надто легальною була - на дворі щосили розгорталася веселуха з утиском будь-яких проявів українства), оскільки, як ще на початку сказано, диплома вона не мала в жодному вигляді, будучи виключно самоучкою.

  • Згодом Алчевська вирішила питання зі своїм правом викладання просто блискуче. Ніде не складав іспити, а скласти треба? Напиши собі іспити сам, педагог ти чи хто?! Ні, серйозно, Христина Алчевська просто взяла, написала іспити з мови, арифметики та Закону Божого і сама їх склала, здобувши після цього диплом, а з ним - офіційне право викладання.

Було це дуже доречноі, бо після 8 років "підпільної роботи" у 1870-му відбулося-таки офіційне відкриття. За віком учениці ділилися на малолітніх (10-12 років), підлітків (13-15 років) і дорослих (від 16 років).

Заняття дозволили проводити по неділях і в святкові дні в приміщенні 1-го повітового училища. Навчання було безкоштовним, а вчителі працювали без винагороди. Чистої води альтруїзм. Загалом, воно й не дивно - все-таки ця риса у Христини Данилівни була однією з основних.

Закладка шкільної будівлі.

У 1896 році Олексій Алчевський проспонсорував будівництво окремої будівлі для недільної школи, і та стала першою в своєму роді з власним приміщенням, оскільки інші розташовувалися завжди десь "у гостях".

До слова сказати, це було не єдине, чим "відзначилася" харківська гімназія Алчевської. Згодом цей заклад став орієнтиром для недільних шкіл по всій імперії. Щопонеділка проводилися педради з палкими дебатами з приводу нововведень у методах викладання, відбору найефективніших, а також там обговорювалися окремі методики і засоби навчання.

Учениці і викладачі жіночої недільної школи, 1970 р.

Серед авторських впроваджень Алчевської була ще така річ, як педагогічні щоденники. Якщо коротко, то в них записувалися спостереження вчителів за навчальним процесом і вихованками. На думку Христини Данилівни, щоденник допомагав критично ставитися до справи, сприяв "з'ясуванню ставлення вчителя до школи, до учениць і, врешті, допомагав з'ясувати характер, здібності, індивідуальні особливості кожної учениці".

  • Алчевська розуміла, що писемність народу - це здорово, та на одному букварі далеко не поїдеш. Тож окрім писемності, в гімназії на другому і третьому роках навчання також викладалися основи біології, географії, фізики, історії і навіть ази законодавчої галузі.
Христина Данилівна Алчевська в колі слухачів своєї школи.

У 1885 році загальними стараннями педколективу були написані "Програми з усіх предметів навчання в Недільній школі для дорослих і малолітніх учнів".

Згодом вони лягли в основу "Книги дорослих" - колективної методичної праці, виданої і пізніше доповненої під чуйним керівництвом Алчевської.

За цими програмами навчання в більшості шкіл Російської імперії велося ще упродовж тридцятьох років. Тридцятьох років. У всій імперії. Просто уявіть, скільки народу було навчено стараннями лише однієї жінки та її безмежного ентузіазму!

Паралельно з веденням справ у Харкові, Алчевська за фінансової участі чоловіка в 1879 році відкрила земську школу в с.Олексіївка. Справи йшли добре - Христина Данилівна навіть презентувала школі діапроєктор - небачену за мірками тих часів шайтан-машину, яка наче сама говорила про школу: "Тут явно гостював прогрес!". 

За своєю специфікою школа в чомусь навіть межувала радше з будинком культури, ніж просто з нуднуватим гніздечком лікнепу. Один із синів Алчевської, Іван, який згодом побудував кар'єру в опері як вельми талановитий тенор, на гастролях завжди заїжджав до Олексіївки, аби виступити в школі матері. Ще один син, Микола, викладав в цій же школі з матір'ю пліч-о-пліч. Зараз там розташований музей.

Спадщина і визнання

Мало просто дати неписемній людині буквар, а після цього купу книжок і сказати: "Читай тепер, розбирайся, качай рівень культури!". Тут грунтовніше треба було, акуратніше, чуйніше, так би мовити. І Алчевська це розуміла.

У Харківській і Олексіївській школах активно й успішно практикувався такий метод навчання, як пояснювальне читання, що передбачало ведення дискусій на основі прочитаного. Особливе значення надавалося літературним бесідам. З багатьох предметів були розроблені програми бесід і методичні вказівки щодо їхнього проведення.

Власне, саме з цих програм і методичок були згодом сформовані найбільші праці Алчевської. Особливо відзначився тритомний вказівник книг для народного і дитячого читання "Що читати народу?" (Т. 1 - 1888 р, т. 2 -1889 р, т. 3 - 1906 р). Крім російської класики (все ще тримаємо в голові, які роки надворі та хто сидить "нагорі"), Христина Данилівна в покажчику пропагувала також твори багатьох українських авторів: там тобі і Шевченко, і Коцюбинський, і Марко Вовчок, і Франко, і загалом уся компанія.

  • Цікавий факт: Алчевські взагалі відрізнялися патріотизмом. Саме на їхні кошти було створено перший пам'ятник Кобзарю, розміщений в їхній приватній садибі через заборону на подібні голосно-патріотичні "заяви" в загальноміських просторах.

Твір "Що читати народу?" оцінили не просто високо - його охрестили

надзвичайним явищем, вкрай цінним джерелом для ознайомлення з ростом критичної думки народу.

Вказівником Алчевської захоплювалися такі літературні атланти тих часів, як Чехов, Горький, Толстой і Достоєвський.

Педагогічна діяльність Христини Данилівни Алчевської здобула всесвітнє визнання на Міжнародному конгресі приватної ініціативи у справі народної освіти (Франція, 1899 г.). Вона була обрана віцепрезидентом Міжнародної ліги освіти як видатний педагог. І то була заслужена посада.

Алчевська вписала своє ім'я в історію не менш значуще, ніж її чоловік. Можна лише дивуватися тому, яких висот досягла ця жінка, на все життя віддавшись іще підлітковій мрії - подарувати освіту якомога більшій кількості людей. І особливо - якомога більшій кількості жінок.

Аби лише якій-небудь десятирічній дівчинці більше не довелося впертістю і хитрістю вибивати шанс на навчання, таємно від усіх підслуховуючи, як у сусідній кімнаті займаються брати.
Дарина Карапетян
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту