Автор першого у світі мультфільму зі сміття: про ляльок, на яких ми перетворилися, і Трешополіс, у якому ми живемо

"Йод" відвідав майстерню команди PlastikWood Animations, яка випустила "пластичну" короткометражку про пригоди ляльки Гарбі у відходах. Ми не тільки подивилися мультик, а й пройшлися з екскурсією виставкою, яка повторює сміттєві декорації фільму в реальності.

Володимир Юдашкін - творець мультиплікаційної студії PlastikWood Animations - у минулому завідував арт-частиною івент-агентства Amplifier і відповідав за модельне агентство 1 Mother Agency. Але в березні 2018 року він покинув індустрію розваг і моди та кардинально змінив вектор заняття, зібравши команду для створення екомультфільмів.

З квітня 2019 студія працювала над короткометражкою Wrapped in Plastic ("Оточений пластиком"), яку нещодавно презентували. Це історія дівчини Гарбі, що живе в місті зі сміття Трешополісі (з англ. trash - сміття).

Також у майстерні студії відкрилася виставка, яка дозволяє перенестися в "сміттєве місто". Володимир провів для нас екскурсію і розповів, як ми докотилися до такого життя.

Три хвилини треша

- Гарбі - головна героїня ролика. Вона - аналог ляльки Барбі. Її ім'я утворилося завдяки з'єднанню слів Barbie і garbage (з англ. "сміття"), - розповідає Володимир. - За сюжетом, вона потрапляє в сміттєвий ліс, де її намагаються поцупити різні монстри, створені з відходів.

На побудову декорацій пішов місяць, ще місяць нам знадобився для самих зйомок. У цьому нам допомогли аніматори Andrew AJ, Настя Фалілеєва, Катя Водоп'янова, оператори Даня Яремич і Ваня Семістран, а також Наташа Авраменко та Лесь Якимчук, які відповідали за звук і музику. В кінцевому підсумку вийшов трихвилинний мультфільм на екологічну тему.

Далі арт-група приступила до оформлення, безпосередньо, виставки та підготовки до презентації мультфільму. Це декоратор Тамара Павлієнко, головний художник Рома Піар, інженер Богдан Скакун, я як сценарист і режисер мультика, а також Маша Китаєва, яка відповідає за піар і маркетинг. До нас також приходили волонтери, які допомагали з художніми роботами. Ними керувала Аня Сагаль. Як бачите, над реалізацією проєкту потрудилася величезна команда.

Зліва праворуч: Тамара Павлієнко, Вова Юдашкін, Рома Піар, Маша Китаєва, Богдан Скакун.

Чому Барбі?

- Ця лялька є іконою бездумного споживання, - пояснює Юдашкін. - Її сенс життя полягає в тому, щоб мати якомога більше суконь, будинків, машин. Наш мультфільм демонструє, до чого призводить подібний спосіб життя. Не до щастя, як нам усім нав'язують ззовні. А до гір сміття, яке потім нікуди подіти.

Додам, що на одному мультику ми не зупиняємося. Буде декілька серій з життя Гарбі. Ми вже працюємо над епізодом "Біжи в океан" - про черепах, яким доводиться виживати в морі з пластиковими відходами.

Виставка з ефектом занурення в "сміттєвий" світ

- Наша виставка - це копія містечка Трешополіс, у якому гуляла Гарбі в мультфільмі, - розповідає і показує режисер. - Ми хотіли створити для відвідувачів ефект занурення в "сміттєвий" світ, щоб ті змогли відчути, як це - бути серед відходів.

Усі інсталяції на виставці створені нашими руками без використання комп'ютера. За сюжетом мультика, Гарбі заблукала в лісі зі сміття, що можуть зробити й відвідувачі виставки. Ми створили декілька "сміттєвих" кімнат на двох поверхах, які демонструють локації з лісу Гарбі в реальну величину.

Екскурсія починається з презентації PlastikWood. У холі розташовані різні символи того, що ми потрапляємо в іншу реальність: ураган, на якому "Дівчинка з країни Оз" прилетіла в інший вимір, натякає на те, що далі нас чекає схожий розвиток подій; діра, через яку ми безпосередньо потрапляємо в незвичайний "ліс".

Піднімаючись сходами, в оточенні поліетиленових пакетів, ми потрапляємо на другий поверх, де відбуваються основні дії мультфільму. Всі декорації побудовані таким чином, щоб налякати людей, а також для того, щоб ті відчули дезорієнтацію в просторі. Це допомагає повністю поринути в інший світ.

Матеріали для виставки ми збирали на вулицях самостійно, також співпрацювали з організацією "Україна без сміття", яким відходи приносили люди. Пластик нам особисто приносили волонтери, які також допомагали будувати декорації. Підрахувати кількість матеріалів, використаних у виставці, нереально. Я б сказав, що їх тонни.

Перша кімната, в яку потрапляє людина на другому поверсі, - показує Володимир, - це Задзеркалля. Воно налаштовує відвідувача на те, що він потрапив в іншу країну.

Одразу на виході з кімнати людина переміщається в ліани пластику, що звисають зі стелі. Нашим задумом було зробити так, щоб кришечки та поліетиленові стрічки лізли людині в очі. Це потрібно для того, щоб відвідувач відчув дискомфорт від сміття, який постійно оточує нас у реальному житті. Його небезпека неочевидна, тому початкові кімнати зроблені красиво - у яскравих відтінках. Так само нам продають вироби з пластику, які теж спочатку мають привабливий вигляд. Але що глибше просувається глядач, то темніше стає навколо, і то страшнішими стають декорації. Те ж відбувається і з використанням шкідливих пластикових речей.

Пройшовши по коридору, глядач бачить першу реальну декорацію, на якій знімали мультфільм. Ми, як і лялька Гарбі, подорожуємо через ліс сміття, який спочатку не видається нам небезпечним.

Й одразу за цією точкою відбувається ключовий поворот сюжету: краса змінюється на морок. Дорога в "пекло" веде по хиткому містку над сміттєвим болотом. Для того, щоби передати почуття Гарбі цієї миті, ми теж побудували міст, що веде в темряву. І ось - ти вже йдеш по чорних брудних коридорах, оточених відходами. Це не тільки сам пластик: ми використовували й кіноплівку, й гумові труби, й зубні щітки. Якщо коротко, найшкідливіший для природи пластик. Наша ідея полягала в тому, щоби показати всі відходи від того, що люди використовують нераціонально. Ми хотіли сказати про те, що потрібно користуватися тільки тими речами, які справді потрібні, а не купувати з надмірністю для задоволення своїх примх.

Фінальна сцена мультфільму відбувається на кладовищі. Гарбі опиняється серед могил, куди її тягне пластиковий павук. Ми показали ці декорації для зйомок і на виставці, після яких глядач потрапляє до кімнати, де дивиться весь мультфільм. Звісно, теж на кладовищі. Ворота в кімнату для перегляду ролика повністю дублюють ворота, в які увійшла мультиплікаційна Гарбі.

На сцені з кладовищем мультик закінчується. Але не закінчується виставка. Відвідувачу ми даємо шанс вибратися з цього мороку, перейшовши до нової кімнати, де все створено природою. У кімнаті стоїть запах сіна, по кутах розкидані дерев'яні предмети й сільські атрибути. Це є своєрідним воскресінням глядача-Гарбі, який свідомо відмовляється від пластику на користь усього натурального.

Для чого це все?

- Наш проєкт спрямований на те, щоб стимулювати людей відмовлятися від споживання пластику. Проблема з екологією очевидна, про неї зняли багато документальних сюжетів, але багато людей, як і раніше, в невіданні, бо дивляться тільки розважальний контент. Мультиком ми наблизилися до формату розваг, але з метою говорити про серйозні речі. Наприклад, про те, що потрібно менше споживати й задовольнятися тим, що є. Сміття не з'являється просто так: це насамперед нові речі, які потім стали непотрібними.

Мода створила стереотип про те, що багато шмаття і "лакшері" життя - це класно. А ми хочемо зробити так, щоб і про еколайфстайл говорили подібним чином.

Як відвідати виставку й подивитися мультик

Вхід на виставку - безкоштовний. Вона триватиме до 15 грудня за адресою: вул. Ярославська, 57, Київ. Мультфільм про Гарбі поки що можна побачити тільки на місці, у вільний доступ його викладуть після презентації на кінофестивалях наступного року.

Фото 📷 Валентин Царук / Йод

Віка Степаненко
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту