Британські традиції у ракурсі українського менталітету: частина друга, забобонна

Тауерські вОрони - головні лондонські обереги. Фото: wikipedia.org
Українка, що живе в Лондоні, продовжує розповідати читачам "Йода" про прикольні традиції Туманного Альбіону. З'ясувалося, навіть у місцевих забобонах є місце для гумору та самоіронії. Але жартувати з цим не бажано.

Я переїхала до Лондона напередодні католицького Різдва. Воістину чарівний час. Усі будинки прикрашені гірляндами, новорічні вінки на кожних дверях, віконце для листів стукає гучно та часто - в оселю падають вітальні листівки від сусідів.

Різдвяні "заморочки" по-британські. Фото: Юлія Бондаренко

Коли я купувала передостанню ялинку за третину ціни, мій перший у житті ялинковий вінок на двері мені дали безкоштовно. Повісивши ароматне коло з дивовижним червоним бантом на двері, раділа, немов дитина. Іграшки для ялинки привезла з Києва (так, я тоді була ще тим вагітним психом!) - це свято люблю не менше за британців.

Ялинка після Різдва – ну дуже погана прикмета

Першу порцію британських традицій я скуштувала наступного дня після Різдва. Те, що 25 грудня тут зачинено все й жоден автобус не ходить - це ще півбіди. Та коли 26-го я вийшла на довгу пішу прогулянку з надією десь перекусити, на мене чекав черговий сюрпрайз.

У парі відчинених пабів нас пустили лише на поріг - все було давним-давно заброньовано та оплачено. Це ж боксінг-дей - день, коли всі дарують подарунки та обідають у тих закладах, які дивом не зачинилися на свята.

На цьому різдвяні відкриття не закінчилися. Більшість ялинок було викинуто британцями наступного дня після 25-го - сенс її зберігати, якщо Новий рік 31 грудня тут особливо не святкують? 

Але я, традиційно очікуючи нашого Старого нового року, свій підсохлий дверний віночок викидати не поспішала. А дарма.

Десь у першій половині січня до нас постукав сусід-орендодавець - чудовий дантист Пітер. Нібито жартома, але й не зовсім, поцікавився, чому ми досі не сховали новорічні прикраси, адже це, як виявилося, ну ду-уже погана прикмета, і здатна призвести до купи нещасть.

Шанована людина, лікар, став жертвою старовинного британського повір'я. Що сказати, я сіпнулася, як і моє око, зірвала вінок, викинула в сміття. І тепер щороку розбираю ялинку та знімаю декор упродовж 12 днів після Крістмаса...

Різдвяний пудинг. Фото: James Petts/Flickr

Щоби закінчити тему з Різдвом і дантистом, згадаю ще одну цікаву традицію – класти у різдвяний пудинг шестипенсову монетку. Таких уже давно немає, тому навіть у далеких від Лондона графствах у десерт кладуть сучасні пенси. А якщо знайдеш таку "копійчину" – буде тобі щастя. Або - зломаний зуб. Кому як пощастить.

Ах, це весілля...

Моя колега Кейт розповіла багато цікавого про весілля. Виявляється, за старовинним звичаєм витрати за свято лягають на плечі сім'ї нареченої.

"Оце так несправедливість", - подумала я. І не тільки я.

Від цієї традиції більшість пар нині відмовляються. Причому багато з них намагаються оплатити вечірку самостійно, а не за рахунок батьків.

А ось надягнути something old, something new, something borrowed, something blue - цю традицію шанують усі британські наречені й у двадцять першому столітті.

До речі, ще одна місцева прикмета: якщо взяти обручку на нитці і підняти над животом вагітної жінки - напрямок її руху підкаже стать майбутньої дитини. Але для цього треба заморочитися.

Коли рукавичка може принести щастя

У нас кажуть: "Хочеш втратити друга - позич йому грошей". У англійців логіка парадоксальніша: "Хочеш втратити друга - подаруй йому рукавиці".

А якщо раптом ви зроните рукавицю десь на британській вулиці, то вам її одразу ж подадуть - такий жест до великої удачі, причому і для вас, і для того, хто її підняв. А ось дарувати – в жодному разі! Рукавички тут кожен підбирає собі сам.

Якщо у нас у подарунок до нового гаманця кладуть кілька грошиків (щоб водилися), то тут, якщо ви раптом даруєте комусь... ножа, треба докласти декілька монеток, інакше дружба буде розрізана...

Капелюх не класти, парасолю не розкривати!

Якщо ви опинитеся в гостях у британця, в жодному разі не кладіть капелюха на ліжко та не відкривайте парасольку в оселі - невдача прийде сюди.

Але тоді справедливе запитання: як сушити парасольку, адже дощ тут падає на землю так само часто, як у нас сміття на дорогу? Складіть її, але не змотуйте.

Ще чомусь мені радили в жодному разі не класти нове взуття на стіл, інакше станеться жахливий жах. Я, правда, не можу зрозуміти, хто і коли взагалі ставить туфлі або чоботи на стіл? Як на мене, сам по собі подібний жест - це жахливий жах.

Страшилки для дітей

Мама ще однієї моєї колеги-британки лякала її в дитинстві: якщо будеш робити гримаси та висовувати язика - вітер різко змінить напрямок і ти лишишся в такому вигляді НАВІЧНО.

Судячи з того, як вона мені це розповідала, в дитинстві на неї це справило враження! 😁

"Якщо ти тремтиш, значить хтось ходить по твоїй могилі" - ще одна історія з бабусиної скрині. З вуст моєї 60-річної сусідки Джун це звучало зовсім не весело.

Поминки – це "святкування життя"

А от вам історія з одним місцевим рестораном - красивим закладом посеред парку. Одного разу я навідалася туди, але випити кави так і не вдалося. Ресторан було зачинено на (увага!) спеціальний івент під дивною назвою - Celebrating of life. І далі написані ім'я та прізвище.

У залі були розставлені фотографії, біля них лежали якісь особисті речі. З'ясувалося, це було щось на кшталт меморіального сервісу за померлим членом сім'ї. Захід організували його родичі. Але найбільше мене вразила назва івенту, що дослівно перекладається як "Святкування життя".

Такі зібрання роблять через місяць після смерті людини. У родинному колі, за чашкою чаю згадується його пройдене життя.

Сови – не те, чим видаються

До речі, мені з дитинства розповідали, що в Україні сови - вісники смерті. Якщо сич угукає - чекай біду. В Англії ж сова - практично "священний" птах, символ мудрості та знань. Її можна зустріти на будь-яких сувенірах, одязі, уніформі, чашках та навіть ювелірних виробах.

Чому "практично священна"? Бо найголовніший птах тут все ж таки ворон! Ворони - це символи Тауера, гігантських розмірів, їх тут зараз живе сім.

У кожного своє ім'я - на честь скандинавських та кельтських богів і мифологичних персонажів. А розрізняють їх за кольоровими стрічками на лапках. За місцевим повір'ям, коли ці "охоронці корони" покинуть фортецю, Tауер паде...

Ті самі тауерські ворони. На лівій лапці кожного птаха - стрічка певного кольору, за якими їх і розрізняють. Фото: wikipedia.org

Замість післямови

Розповідати про місцеві традиції та повір'я можна багато, але я, мабуть, зупинюся. А закінчу цікавим фактом.

Хоч ми і належимо до різних етнічних груп, але з британцями у нас чимало спільного в забобонних традиціях. Та ж історія з розсипаною сіллю і трьома щіпками за плече, розбиті дзеркала - до років нещасть, сверблячі руки - до втрати/отримання грошей, палаючі вуха - до того, що хтось про вас бреше... Ой, щось у мене ніс засвербів - до чого б це?😜

Зображення: freepik.com, vecteezy.com

Матерiали по темi
Британські традиції в ракурсі українського менталітету: голодні весілля та манія листівок

Відсьорбни скоріш 100 грам – і мерщій у Телеграм!
Ти не п'єш? Кури бамбук – і скоріш до нас в Фейсбук!

Юлія Бондаренко
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту