Британські традиції в ракурсі українського менталітету: голодні весілля та манія листівок

Українка, що живе в Лондоні, продовжує розповідати читачам "Йоду" про приколи Туманного Альбіону. Місцеві традиції - це окрема тема, де знайдеться місце і гумору, і самоіронії, і цікавим забобонам, властивим лише британцям.

Одного разу я довго сиділа в кафе і вчилася. Наука давалася важко. Чашка чаю за чашкою кави, ложка білого цукру за ложкою коричневого. Словом, на столі побільшало. Коли настав час іти, я несподівано почула м'який мелодійний голос бабусі, що сиділа за сусіднім столиком: "О, у вас скоро хрестини?" "Ні, - кажу, - не плануються".

Вона здивовано повела бровою: "У вас же на одному блюдці дві чайні ложки. Може, хтось серед родичок вагітна? Ні?! Тоді так не можна". Бабуся повільно встала, підійшла й забрала одну ложечку, поклавши на своєму столику.

Я на всяк випадок подякувала і, зацікавившись, спитала: "Можна, я вас запрошу на чай - і ви мені розповісте більше про місцеві традиції та прикмети?" Бабуся телефон мій взяла, свій не дала і швиденько змоталася. Звісно, не подзвонила.

Але й без неї мені є, що розповісти. Отже, сьогодні поговоримо про нетривіальні традиції. НЕ про afternoon tea та вівсянку.😉

"Листівка, сер!"

Розпочну з мого улюбленого - з листівок. Знаєте, хто сколочує  крутий бізнес в UK? Продавці та виробники листівок! Листівки тут у великій пошані. І їм відведені не маленькі відділи в мегамаркетах як у нас, тут для них цілі МАГАЗИНИ. На будь-який хайстріт (головна шопінг-вулиця району) мінімум два повноцінних шопи з листівками.

Колись мене просвітила подруга, яка тут живе більше 15 років, мовляв, у британців так заведено: хрестини - листівка, весілля - листівка, хтось народився - листівка, помер - листівка. Хочеш подякувати лікарю - жодних конвертів! Тільки листівка! Без грошей, зрозуміло.

Навіть у школі на Новий рік весь клас дарує одне одному новорічні листівки (де і як навчають "британських учених", читайте тут). Нам, наприклад, треба підписати 26 штук! І це не кажучи про сусідів: якщо наближається Christmas, чекай листівку і готуй листівку. Минулого разу я напакувала 17 конвертів. Але хай там як, це приємний клопіт.

Правда, листівкоманія ця злегка б'є по кишені. Адже одна вітальна штука коштує 1-2 фунти. Але є магазинчики, де можна брати оптом - десяток за тією ж ціною.

На день народження на роботі не ти накриваєш "поляну", а тобі

Декілька слів про офісного життя. Наприклад, у вас День народження. В Україні це означає одне - готуй "поляну". У британців все трохи інакше. "Поляну" серед колег тут ніхто не чекає.

Якщо у тебе свято, і ти, о боги, приніс усім донати – у людей буде більше здивування, ніж радість. Хоча радість буде потім, коли все проясниться.

А в хороших колективах тут саме колеги запрошують іменинника на ланч, і самі ж його оплачують. Ну, і звісно (увага - брейкінг ньюс)... принесуть листівку!

Голодне весілля

Одне діло День народження, інше діло - весілля. Якщо у нас весілля "співало й танцювало" два дні та три ночі на 150 запрошених, то в Англії про таке не чули.

Про британські весілля можна писати довго. Я поки що була тільки на одному, і там було все красиво: столики з твоїм ім'ям, вечеря, танці, торт і таке інше. Але ось що мені розповіли гості інших урочистостей.

Отже, вас запросили на весілля. Ви в капелюсі (обов'язковий традиційний атрибут для дам) чешете на височенних підборах і, звісно, з листівкою, як же без неї... Але тут - хоп - а за напої треба платити на барі, безплатно лише їжа. Або хоп - читаєте запрошення, а вас кличуть тільки на вечірні коктейлі ПІСЛЯ вечері.

Тобто все вже ніби поїли, але без вас.

Недавно я спостерігала за такою картиною. Парк з прекрасним рестораном у центрі, купа ошатних гостей, серед них чоловік в елегантному костюмі а-ля фрак тримає в руці паперовий конверт з картоплею фрі та з насолодою її наминає. І тут я згадала, що такі конверти я бачила біля фаст-фуду - в п'яти хвилинах від парку. Мабуть, це був формат весілля "без їжі, але з напоями". Ну, або їжа швидко закінчилася.

Підозрюю, що вся ця "гостинність" сильно позначається на подарунках і якості листівок.😁 Однак особливості національного весілля тут ніхто не критикує. Це нормально. Це формат.

Благодійність на порозі

У жодній країні я не бачила такої кількості благодійних організацій, як у Великій Британії. Тут не тільки фонди по боротьбі з раком грудей та інших органів, деменцією, серцевими захворюваннями та іншим, а й групи допомоги безпритульним, жінкам/чоловікам-жертвам домашнього насилля, важко хворим дітям і навіть... котам.

Чому я вирішила про це написати, якщо і в Україні волонтерство та благодійність теж набирають обертів? Справа в тому, що тут це явище має ще один важливий інструмент - магазини.

Тебе не просять переказувати гроші на рахунки благодійних організацій (це особиста ініціатива). Тебе просять пожертвувати те, що тобі вже не потрібно.

Регулярно у віконце для пошти закидають запечатані пакети з переліком того, що потрібно тій чи іншій організації. Це вживані, але в хорошому стані: одяг, взуття, іграшки, брік-о-брак (тарілочки, чашечки, статуетки тощо), годинники, парфуми, біжутерія, фіранки... Все добро потрібно зібрати і залишити біля будинку.

У призначений день пакетики заберуть. У кожної благодійної організації є свій черіті-шоп, де за символічні гроші все це добро продають. Серед них також є магазини уживаних книжок, іноді навіть меблі та побутова техніка.

Щоразу, проходячи повз таких магазинів, я бачу, що це працює - покупців удосталь. Географія магазинів вражає - в будь-якому районі Лондона або іншого міста можна знайти мінімум (!) чотири подібних точки.

"Вибачте, моя любове, дозвольте пройти"

Колишня киянка, а зараз "лондончанка" - Юлія Бондаренко, автор цієй статті.

Є ще одна цікава деталь в соціальному житті британців. Це моє улюблене слово - sorry. Яке звучить сотні разів на день з вуст будь-якої людини, незалежно від того, звідки вона - місцева або понаїхала, живе скромно або заможна. Сказати "сорі" тут, як у нас чхнути. Або "о, боже". Або, не побоюся цього слова, "тю!" :)

Бережи боже, тебе хтось випадково зачепить у транспорті, або ще страшніше - ти зачепиш когось по дорозі: негайно, миттєво, а іноді навіть завчасно, тебе огорне солодка благодать "пробачливих пробачень".

Але особливо незвичне слово "сорі" поєднується зі словом "love". "Sorry, love" або "Thank you, love" часто можна почути від касира в маркеті. Зізнаюся, я не в захваті від такого звернення. "Вибачте, моя любове, дозвольте пройти" - звучить дещо фамільярно. Хоча звернення досить популярне.

А от серед літніх людей у пошані "darling" або "my dear". З вуст бабусь це звучить особливо зворушливо та душевно.

P.S. У наступній статті (через тиждень) я розповім про старовинні традиції та забобони британців. Ух, їх стільки! Іноді навіть трохи лячно стає. Чого тільки варта історія з невчасно викинутою новорічною ялинкою! Але про це наступного разу.  

Юлія Бондаренко
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту