Будинок хворих душ: Психіатрична лікарня №1 імені Павлова (фото)

У новому репортажі рубрики #то-треба-бачити "Йод" розповідає про одну з найбільш моторошних та неординарних місцин Києва.

Цікаві місця Києва – це не лише попса. Українська столиця може бути непередбачуваною, шокуючою і навіть моторошною. Останній епітет як ніщо інше підходить для опису київської психіатричної лікарні №1 імені І. П. Павлова. Вона є однією з найбільших та найстаріших у Європі. "Йод" побував на території медзакладу та тепер ділиться з вами світлинами та враженнями 😮

Від Шевченка до Павлова

Історія Павлівки, як називають лікарню в народі, бере початок ще у 1786 році, коли за наказом Катерини ІІ у келіях Кирилівського чоловічого монастиря було відкрито будинок інвалідів. У 1835 році його перетворили на лікарню. З 1920 по 1936 роки заклад навіть носив ім’я Тараса Шевченка. Яке відношення поет мав до психіатрії – загадка. Згодом радянська влада віддала цю честь відомому російському фізіологу, лауреату Нобелівської премії Івану Петровичу Павлову.

Дістаючись до цієї місцини, в голові не було і думки про якусь особливу атмосферу. Здавалося, що на вигляд вона як звичайна ЦРЛ з ледь живою плиткою на стінах і добротним "совковим" ремонтом. Та якщо з візуальної точки зору такі очікування частково виправдалися, то відчуття навколишнього світу на території психіатричної лікарні абсолютно інше.

Тут ніби і досі на календарі 1984-й рік.

Наче у книгах Стівена Кінга

Описати це відчуття доволі складно. Щоб краще зрозуміти, про що мова, радимо приходити сюди, коли сонце вже сіло за обрій. Тут крики воронів, шум вітру та чагарники навколо наче переносять вас в одну з книг Стівена Кінга, а дзвони Кирилівської церкви поруч додають фарб у цю атмосферу. 

Та сама Кирилівська церква.

Дістатися сюди найзручніше від станції метро Дорогожичі. Пішки через парк буквально 10-15 хвилин, або ж можна під'їхати тролейбусом. Лікарня займає площу 22,7 га і, якщо глянути на мапу, то можна побачити, що вона розкинулась між Кирилівським гаєм та Кирилівською вулицею.

Найбільше лякає у цьому місці відчуття того, що тут ніби зроблено абсолютно все, аби людям з психічними розладами було максимально важко повернутися до звичайного життя.

 Іноді складається таке враження, що це – СІЗО, де пацієнти – тимчасово затримані. Та для когось це "тимчасово" може розтягнутися до кінця життя. Бетонні стіни та великі ліхтарі з камерами наче копіюють уклади в’язниці. 

Сучасне мистецтво на стінах

У лікарні працює 30 відділень, які розташовані в різних корпусах. Заблукати в них, відверто кажучи, доволі легко. Між ними купа переходів і сходинок, які іноді ведуть у закриті або навіть напівзруйновані будівлі. Якщо ходити тут серед білого дня, то стає якось моторошно від цих розбитих вікон і дверей.

Однак є тут і доволі цікаві витвори сучасного мистецтва. Деякі з них прикрашають стіни будівлі, а інші стоять посеред території між корпусами.

Ходять чутки, ніби це малюнки пацієнтів, але насправді це не зовсім так. Деякі з них належать молодим художникам з арт-гурту "П’ятка".  Мурали біля дитячого відділення створював дует Interesni Kazki. 

Робота дуету Interesni Kazki.

У цілому, якщо не зациклюватися на тому, що це все-таки психіатрична лікарня, то за сприятливих погодних умов сюди можна запросити дівчину на променад. У такому місці цілком доречно почитати їй вірші Єсеніна (з 1923 по 1924 роки поет проходив курс лікування в психлікарні) та пригощати смачною кавою.

Територія психіатричної лікарні імені Павлова, без сумніву, важка і для відвідування, і для сприйняття.

Це не затоплене підземне метро на Жуковому острові, від якого можна кайфонути, і не кладовище автобусів на Дарниці, де просто хочеться полазити. Але якщо ви давно хотіли відчути атмосферу місць, де, ніби в сюрреалістичному романі, переписуються людські долі, та добряче поміркувати над власним життям, – то-треба-бачити.

Сальвадору Далі таке і не снилося.

Фото 📷 Валентин Царук / Йод

Влад Омельянченко
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту