Чи сортують сміття самі екологи та що вони думають про Грету Тунберг

Друга частина інтерв’ю з ученою-дослідницею Марією Павловською. Цього року вона провела три місяці в Антарктиді, де розпочала унікальне дослідження, що має допомогти у вивченні змін клімату.

У першій частині інтерв'ю Марія не лише розповіла про свою наукову роботу, а й поділилася враженнями від Антарктиди. Але це ще не все - також ми поспілкувалися про екологічні тренди, міфи навколо глобального потепління і розпитали, що думають про Грету Тунберг та екоактивістів професіонали у цій сфері. 

"Ми можемо програти гонку за екологію, але поборотися хочеться"

- Маріє, розкажіть, як вирішили стати екологом? З дитинства мріяли врятувати планету? 😊

- Коли ми вступаємо на бакалаврат - рідко хто усвідомлює, куди йде. Я поспілкувалася із співпрацівниками кафедри екології в Києво-Могилянській академії і зацікавилася. Мені пощастило - я зробила правильний вибір. Під час навчання я захопилася морською екологію. Вже з другого курсу їздила в експедиції: працювала різноробочим, брала проби і потроху призвичаїлася до такого способу життя. 

- За що саме полюбили науку? 

- Це постійне спілкування з дуже розумними людьми. Тебе весь час оточують інтелектуали - і це колосальне задоволення. Ще одна річ, яка подобається всім науковцям - пошук. Щоб знайти відповідь на певне питання - треба випробувати багато шляхів. Це потребує певних творчих зусиль і схильності особистості, нестандартного способу мислення. Науковець не бере готові рішення - навпаки, часто треба виходити за рамки і йти шляхом, який суперечить усталеним концепціям. 

Наукові колеги Національного антарктичного наукового центру та Українського наукового центру морської екології, Марія Павловська та Євгенія Прекрасна під час дослідження міжнародного проекту EMBLAS II. Фото: Оксана Савенко, opinionua.com

- Певно, якесь задоволення отримуєте і від того, що ваша професія приносить користь людству? 

- З екологією це, справді, так. Зараз ми стикаємося з такими глобальними проблемами, як зміни клімату. І  це потребує зусиль усієї наукової спільноти: постійної роботи, збору інформації, її аналізу. Я розумію: фактично - це гонка зі змінами екологічного середовища, яку ми, може, навіть програємо, але це поки що не остаточно. І поборотися хочеться 😊.

- Тобто зараз зусилля учених насамперед спрямовані на боротьбу з глобальним потеплінням? 

- Насправді екологічних викликів багато. Кожні п'ять років з'являється щось нове. Просто зміни клімату - це те, що несе найглобальніший, найзагрозливіший характер. 

Паралельно з дослідженням в Антарктиді я роблю ще одне. Ми займаємося моніторингом впливу забруднення на різні організми, які живуть у Чорному морі. І це здебільшого стосується не змін клімату, а звичайної людської  діяльності: до чого призводить те, що ми все скидаємо в море. Один з наслідків, який ми можемо побачити: у водоймах неможливо купатися через цвітіння водоростей - така смердюча неприємна вода. За цим стоять екологічні процеси, які ми досліджуємо. 

Нова та дуже неприємна проблема - це мікропластик. Для великого пластику вже існують різні цікаві рішення. Наприклад, у Тихому океані спроєктували та встановили величезний пристрій для виловлювання сміття

І це класно. Але дуже велика частина пластику перетворюється на мікрочастинки, які потрапляють у воду, потім у морепродукти і, зрештою, ми їх з’їдаємо. Зараз вчені вирішують, як з цим боротися та випробовують різні біологічні та хімічні методи. 

Фото з сторінки Facebook @boyanslat

"Для колег, які їздять на полюс 20 років, зміни очевидні"

- Які стереотипи або міфи про екологію вас дратують? Адже зараз усюди дуже багато інформації, і, мабуть, не вся вона подається правильно. 

- Зараз усі говорять про зміни клімату, тому саме цей напрям отримує найбільше фінансування. Це не дуже ефективно і  правильно, бо є декілька напрямів екологічних проблем, які теж потребують уваги. Але без грошей вченим дуже важко якісно провести дослідження. 

Ще дратує категоричність стосовно швидкості змін клімату. Одні кажуть: всі ми помремо, і це все дуже швидко настане. Інші стверджують, що це звичайні циклічні природні коливання температури, а не зміни клімату, спровоковані людиною. Ми з колегами поділяємо точку зору, яка десь посередині. 

Також зміни клімату проявляються не зовсім так, як нам це змальовують у пресі. Вже зараз ми бачимо економічні наслідки цього -  урагани, пожежі. Але людям це не пояснюють, як і те, що зміни клімату поступові. Часто журналісти запитують мене: "Ви були на Антарктичній станції. Побачили зміни клімату? Для цього потрібні тривалі спостереження, які не можна зробити за один сезон. 

Глобальне відкриття не можна зробити за короткий час. 
Фото зі сторінки instagram @ mawwwa8

Для моїх колег, які вже 20 років їздять на Південний полюс, зміни клімату очевидні. Наприклад, справді зменшився об'єм нашого льодовика, до нас прийшли й оселилися деякі теплолюбні види пінгвінів замість менш теплолюбних. Але ж не скажу: "Вау, у нас там інші пінгвіни". Я маю побачити це декілька разів упродовж декількох років, порахувати скільки тих, скільки тих. Тільки тоді це стане науковим спостереженням. 

Фото зі сторінки instagram @ mawwwa8
Фото зі сторінки instagram @ mawwwa8

Ліки від раку теж не винайдуть отак одразу, але є дуже багато маленьких кроків, які ведуть до цього. І коли в пресі неправильно подають інформацію, це реально може зашкодити кар'єрі людини, яка зробила цей маленький крок. 

"Професіоналів напружує категоричність Грети, але вона може бути щирою"

- А яке ставлення у середовищі екологів до екоактивістів на кшталт Грети Тунберг?  

- Я два роки вчилася в Швеції на магістратурі, тому цілком можу уявити, що місцева дівчинка-школярка насправді може мати таку позицію і цілком свідомо її відстоювати. Я можу уявити, що їй можуть безкоштовно допомагати шведські активісти. Але я не знаю цього напевно. Не можна напевно сказати, чи стоїть за цим якесь додаткове фінансування або додатковий економічний інтерес, чи ні. 

З одного боку, вона привертає увагу до екологічних проблем, з іншого - дратує велику частину суспільства, бо її заяви часто категоричні, трошки підліткові. Зрозуміло, чому деяких професіоналів це може напружувати, тому ставлення до її заяв трошки суперечливе. 

- А до українських екоактивісти?

- Багатьох я знаю особисто. У Києво-Могилянській академії є екорух "Зелена хвиля": там справді професіонали, які привертають увагу до правильних проблем. Але є й така штука як "green washing". Це коли певні компанії за допомогою продажних активістів - такі теж є - фактично прикривають свою діяльність невеличкими екологічними подачками: "Дивіться, ми почали сортувати сміття!". А насправді за цим може стояти неправильне поводження з іншими відходами. 

Насправді важко висловити своє ставлення до активістів узагалі. У мене воно швидше позитивне. Вчені б не встигали ходити на протести й організовувати громадськість, а це потрібно. Ідеально, якщо екоактивісти ще й співпрацюють з науковцями. 

Марш за клімат у Києві, 20 вересня 2019 рік. Фото: Валентин Царук / Йод

"Сортування сміття справді має глобальне значення"

- Зараз нас намагаються привчити до сортування сміття, відмови від пластику. Це просто зробить наші міста чистішими чи справді має глобальне значення? 

- Насправді зусилля кожної людини мають дуже велике значення. Наприклад, Швеція не має власного сміття - вони закуповують його, щоб виробляти енергію. І це дуже раціонально. 

Питання в тому, що має бути саме державна система сортування сміття. У нас це поки що на волонтерських засадах і має здебільшого виховний характер. Але саме з цього все часто починається.  

-  Ваша родина сортує сміття? 

- Так, я це роблю і відвожу його на станцію "Україна без сміття". Ще й доплачую за високотемпературне спалювання. Багато хто показує (крутить пальцем), каже: "Ти взагалі дивна. Люди навпаки отримують гроші за сміття". У мене й дитина сортує сміття. Зараз збирається в школу -  будемо домовлятися, щоб там теж поставити бачки для сортування. 

Але насправді найкраща стратегія -  навіть не сортування, а уникання додаткової упаковки. Це настільки все спрощує.

Наприклад,  молоко і тортики я беру в свою тару. У мене є своя чашка, еко-сумки. Складно тільки на початку. Потім потихеньку звикаєш.  

- Багато ваших колег-екологів дотримуються таких принципів? 

- Мабуть, всі, кого знаю. Але зараз я вчуся в аспірантурі: там є люди, які поки що цього не роблять. Я поспілкувалася з ними про це і бачу: раніше вони просто не замислювалися, а тепер поступово долучаються. Людині треба психологічно усвідомлювати, що вона робить добру справу.  

Ольга Ліцкевич
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту