Чому люди сміються з туалетного гумору: коментують Платон, Кант і Фройд

Найдавніший жарт на планеті вигадали та записали шумери. Йому 3900 років. І він "на ту саму тему", на яку хочеться сказати "фууууу", але чомусь виривається "ги-ги".

У 2008 році вчені з університету Вулверхемптона (Велика Британія) знайшли найдавніший жарт, що дійшов до нас у письмовій формі. Датується він 1900 роком до нашої ери. Його автори — шумери, які жили на півдні сучасного Іраку. 

Жарт такий: 

"Ніколи такого не було, щоб молода дружина пукала на колінах у свого чоловіка"
Фото: thevintagenews.com

Історія замовчує, чому цей жарт так веселив загадкових шумерів, що вони увічнили його на глиняній табличці. Ймовірно, був якийсь специфічний контекст. Утім, констатуємо одне: туалетний гумор був популярний завжди. 

А чому?

Щоб відповісти на це питання, слід взагалі зрозуміти природу гумору. Що змушує людство з найдавніших часів жартувати і сміятися з жартів?

Щодо цього є три основні теорії. Розглянемо їх і спробуємо розібратись, як вони можуть пояснити знахідку британських дослідників.

Теорія приниження

Автор: Платон (429-347 до н.е.)

Суть теорії: гумор - це відчуття переваги над іншим.

Платон висловив цю думку в діалозі "Філеб" вустами свого вчителя і літературного героя Сократа. Платон зазначає, що головний персонаж усіх комедій - людина, яка опинилась у складних обставинах і не може їх подолати. Спостерігаючи за нею, публіка одночасно співчуває та сміється з її безпорадності.

Учень Платона - Аристотель  - додавав: жарт - це, по суті, образа, тому його слід використовувати лише для того, щоб висміювати мерзенне та розпусне. 

Ідеї ​​давньогрецьких мислителів підтримував Томас Гоббс (1588 – 1679 роки). Він стверджував, що сміх є вульгарною реакцією на чужу біду. Мовляв, людина, яка сміється з нещасного, відчуває свою перевагу, хибно вважаючи, що ніколи не потрапить у подібну ситуацію. 

Що б сказав Платон про найдавніший жарт? 

(між ним та жартом приблизно 1500 років)

- У шумерському жарті ми бачимо приниження як молодої дружини, так і її чоловіка.

Уявіть цю картину. Вона сидить у нього на колінах, інтимна ситуація - і тут… Можливо, у жінки проблеми зі шлунком і чоловік про це знає. Але що відчує вона, виділивши газ за такої близькості? Тим паче, молода дівчина ранима, з незміцнілою психікою. Гіркий сором. Убивчий сором.

А що відчує чоловік? Грубу образу. Це буде болісний удар по його чоловічій самооцінці. 

Швидше за все, після цього в їхніх стосунках утвориться серйозна тріщина. Така серйозна, що вони невдовзі розлучаться.

Теорія невідповідності

Автор: Іммануїл Кант (1724-1804)

Суть теорії: гумор - це особлива подача та розпізнання абсурду.

Жарт має містити в собі щось таке, що спочатку вводить нас в оману, приймається за правду, а в результаті перетворюється на ніщо, на безглуздість. Іншими словами, коли реальний факт не відповідає нашим очікуванням. Саме такий механізм викликає сміх, вважав Кант. При цьому він підкреслював, що безглуздість має подаватись особливим чином, щоб її сприйняли як жарт.

Подібної точки зору дотримувався Артур Шопенгавер (1788 – 1860 роки). Комічним здається те, що йде врозріз з нашими уявленнями, стверджував філософ. Також Шопенгавер дав афористичне пояснення, чим іронія відрізняється від гумору: "Якщо жарт ховається за серйозне - це іронія. Якщо серйозне за жарт - гумор".

Теорію невідповідності певною мірою може підтверджувати дослідження сучасного британського вченого Річарда Вайзмана. Проаналізувавши десять тисяч жартів і анекдотів, він дійшов до висновку, що гумор будується на невідповідності очікувань і дій. Вайзман виділив такі комічні архетипи: герой хоче бути розумнішим, проте виходить навпаки; чоловік і жінка не люблять одне одного; лікар байдужий до смерті хворого.

Що б сказав Кант про найдавніший жарт?

(між ним та жартом приблизно 3600 років)

- Не виключено, що це була реальна ситуація, а її свідок вирішив зафіксувати побачене і почуте, підкресливши значущість події словами "ще ніколи такого не було".

Суть у тому, що є невідповідність очікувань і дій. Уявіть, що ви в театрі, триває п'єса і ось сцена, де молода дружина сидить на колінах у чоловіка. Вони обмінюються ніжними словами або мовчки дивляться одне на одного закоханими поглядами. 

Менш за все ми чекаємо, що хтось із них зараз видасть непристойний звук. Тим паче, представниця прекрасної статі. 

Інше питання - моральність гумору.  У "Критиці чистого розуму" я писав, що гумор — це талант створювати собі хороший настрій. Якщо ж такі жарти, як про молоду дружину, поліпшували шумерам настрій, то які демони ховалися в їхніх душах?

Психоаналітична теорія

Автор: Зигмунд Фройд (1856-1939)

Суть теорії: гумор - це захисний механізм психіки. 

Коли людина жартує, вона обманює свого внутрішнього цензора, який забороняє говорити на табуйовані теми й відкрито висловлювати свої бажання та незадоволення.

Також Фройд зазначав, що гумор потрібен нам, щоб уникати негативних почуттів, тікати від неприємної дійсності й таким чином здаватися собі та іншим невразливими.

Аналогічно психолог пояснював природу сновидінь: у нічних мареннях проступають наші таємні бажання й переживання, проте в завуальованій формі, оскільки навіть уві сні наш внутрішній цензор не дозволяє їм проявитися в чистому вигляді.

Що б сказав Фрейд про найдавніший жарт?

(між ним та жартом приблизно 3800 років)

- Шумерський жарт повністю підтверджує мою теорію гумору.

Назовні виходить табуйована тема. Її редагує внутрішній цензор: "Ще ніколи такого не було…". Напевно, в автора цього жарту немає сумнівів, що у чоловіка є таємна сексуальна фантазія, пов'язана з відходженням газів у жінки. Або несвідомий страх опинитися в подібній ситуації. Або він пережив такий досвід і через жарт висловлює свою образу на дружину.

Якщо друге або третє, то автор, вдаючись до гумору, намагається захистити себе від негативних переживань щодо недосконалості цього світу в цілому та неідеальності своєї дружини зокрема.

У такому випадку ми маємо справу з нарциссичною особистістю перфекціоністського типу.

Резюме

Варто визнати, що раціональне зерно є в кожної з описаних теорій. Проте жодна з них не є універсальною. Вочевидь, гумор - занадто складне явище, щоб дати йому вичерпне наукове пояснення. Власне, як і все, що пов'язано з творчою діяльністю людини.

Ну а щодо шумерського жарту, то автору ближче трактування Фройда.

Євген Середа
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту