Чому людство охоче вірить у теорії змов? Що таке конспірологія і до чого вона призводить

"Приймаючи людську подобу й домагаючись політичної влади для маніпулювання суспільством, рептилоїди-перевертні контролюють наш світ". Звучить, як сюжет фільму категорії Z.

Але під цим твердженням підписався кожен двадцять п'ятий американець, опитаний 2013 року. Іншими словами: понад 12 мільйонів жителів наймогутнішої демократичної країни  світу вірять у глобальну владу рептилоїдів. Вже не так смішно. 

Наш світ переповнений конспірологічними теоріями різного рівня абсурдності й популярності. Якими вони бувають? Чому люди вірять у таке? Якими були наслідки цієї віри в попередні часи? На ці питання намагаємося відповісти.

Ім’я їм - Легіон

Пояснення якогось явища через таємну змову впливових лиходіїв, коли існують і ймовірніші версії. Це і є теорія змови, інакше кажучи — конспірологічна теорія. Їхнє розмаїття воістину величезне, для прикладу — лише кілька: 

  • знищення Світового торгового центру 11 вересня 2001 року організував уряд США;
  • малазійський "Боїнг" MH17 2014 року збила Україна, щоби підставити Росію, або ж його збили для приховування "правди" про ВІЛ/СНІД, бо на борту були сім спеціалістів з цієї хвороби;
  • вакцини насправді шкідливі, але медики й уряди це приховують, щоб фармакомпанії могли заробити;
  • український народ вигадав австро-угорські спецслужби в 19 столітті для розвалу Російської імперії;
  • ковід-19 створили для запровадження глобального спостереження й утвердження "нового світового ладу";
  • усім керує таємний світовий уряд на чолі з євреями, масонами, ілюмінатами, рептилоїдами тощо.
Не сумнівайтеся — існує навіть версія, що термін "конспірологічна теорія" в 1960-х підступна влада США вигадала спеціально, щоб шельмувати справді чесних і проникливих громадян.

Дослідники давно цікавляться цим феноменом. Запропоновано немало варіантів систематизації конспірологічних теорій. Наприклад, відомий політичний мислитель і економіст Мюррей Ротбард виділяв "мілкі" й "глибокі" теорії змов. Прихильники перших спостерігають певну подію, шукають, кому вона була вигідна й без сумнівів вирішують, що саме ці люди її організували. 

Прихильники "глибоких" уже починають з якогось переконання, а потім усюди вишукують доказів на його користь.

При цьому фактично всі конспірологічні теорії містять у собі відомі ще зі стародавніх часів логічні помилки, найпоширенішими з яких є: 

? cui bono (з латини — "кому вигідно?") — розшукуються ті, хто отримав хоч якийсь зиск від певної події, і вони автоматично призначаються її організаторами;

? post hoc ergo propter hoc (з латини — "після цього, отже, в результаті цього") — якщо подія A передувала в часі події B, то з’являється висновок, що подія B точно викликана саме подією A;

Мюррей Ротбард.

? circulus in probando (з латини — "коло в доведенні") — коли як аргумент на користь певного твердження наводять це ж твердження в переінакшеній формі.

Загалом науковці наглядно продемонстрували, що впевнені прихильники будь-яких конспірологічних теорій припускаються більшої кількості логічних помилок, ніж люди з меншою схильністю до конспірології.

Терорист Шредінгера

Дослідники теорій змов спостерігають цікавий феномен: варто людині міцно повірити в якусь одну конспірологічну теорію, їй легше прийняти й інші. Чому так відбувається? 

Відповідь може підказати відоме психологічне дослідження "Живий і мертвий". Науковці з’ясували: учасники дослідження, які вірили, що лідер Аль-Каїди Усама бен Ладен помер задовго до офіційної дати його смерті, з більшою ймовірністю погоджувалися з версією, що бен Ладен досі живий. 

І навпаки: ті, хто вірили в таємне життя "Терориста №1" під прикриттям уряду США, легше приймали точку зору, що він загинув ще 2001 року. Лояльність конспірологів до інших теорій змов може доходити до абсурду — деякі скоріш ладні повірити, що людина одночасно може бути і мертвою, і живою, ніж визнати правоту офіційної версії. 

"Парадокс бен Ладена" підводить до самої суті віри в таємні змови. Вчені вважають, що в основі цього явища лежить конспірологічне мислення — схильність погоджуватися з наступними твердженнями про світ: 

  • багато важливих речей відбуваються непомітно, 
  • довкола нас дуже багато брехні, 
  • ми самі ніколи не є щирими до кінця. 

Тож спеціалісти вважають, різні люди різною мірою мають  "конспірологічність" мислення. Але за певних умов воно вмикається у будь-кого. Звісно, тут не йдеться про патологічну параною — це парафія психіатрії. Абсолютна більшість прихильників конспірологічних змов — психічно здорові люди. Ба більше: багато хто з нас за своє життя вірив хоч у маленьку теорію змови. Вчені підтверджують, що нормальні люди схильні періодично впадати в легку параною.

Страх всьому голова

Теорії змов найчастіше базуються переважно на вірі, тож зруйнувати такі переконання аргументами майже неможливо. Психологічні дослідження свідчать

люди найбільш схильні вірити в змови проти себе, коли стурбовані чи налякані. 

Логічно, бо саме в такому стані ми втрачаємо значну частину свого критичного мислення.

Не варто дивуватися, що в 2020 році новий коронавірус й особливо незвичні масштабні карантинні заходи — перекриття кордонів, обмеження пересування у містах, закриття виробництв — викликали серед величезної кількості людей страх за власне майбутнє. 

А, отже, зробили їх особливо схильними до конспірологічного мислення. Звісно, купа різних теорій змов не забарилася — допомогли інтернет і соцмережі.

Теорії змов існували завжди. В доінтернетне життя поширювати їх було дещо важче, але люди давали з цим собі раду. В особливо скуртні часи їхня популярність була не меншою, ніж сьогодні. Нерідко це призводило до трагічних наслідків, що добре демонструє історія деяких епідемій минулого.

Чорна смерть єврейських громад

Спалах чуми в Європі середини 14 століття мав страшні наслідки. Чорна смерть позбавила життя від 30% до 60% населення континенту. Звісно, тогочасні люди не мали гадки про реальні причини захворювання й способи зараження. Але проти хвороби хотілося боротися не лише молитвами. Отут до смертельно нажаханих широких мас і підкралася конспірологія. 

Євреїв тогочасні європейці не любили — передусім через їхню підкреслену інакшість у звичаях і релігії. Їх громили й без епідемій, звинувачуючи в людських жертвоприношеннях. Тепер євреїв вирішили звинуватити в поширенні страшної хвороби.

Середньовічні конспірологи розповідали, нібито насправді причина морової виразки — отруєння євреями джерел води. Ці звинувачення начебто підкріплювалися фактами, що серед євреїв захворюваність нижча. Насправді, чума менше вдарила по юдейських громадах просто тому, що вони краще слідкували за гігієною і менше користувалися загальноміськими водними джерелами, в яких було багато хвороботворних бактерій. 

Але "факти" звучали досить переконливо для наляканих людей і міцно наклалися на масову юдофобію. Долю єврейських громад було вирішено.

Погроми почалися навесні 1348 року в Провансі й згодом перекинулися на каталонські, арагонські, фламандські й німецькомовні міста. В Базелі міська влада намагалася захистити єврейську громаду — не вийшло — містяни спалили живцем близько 600 євреїв. Сотні було вбито під час погромів у Ерфурті. В Страсбурзі, куди чума ще не дійшла, було кривавіше — 14 лютого 1349 року там пограбували й живцем спалили 2000 місцевих юдеїв. Історики підрахували, що за перші два роки епідемії було знищено понад півтисячі єврейських громад. Наступні кілька років хвиля погромів докотилася до берегів Балтійського моря, було зруйновано ще 300 громад. Римський престол і світська влада намагалися завадити масовим вбивствам, але виходило це в них не надто ефективно.

Зображення єврейського погрому 1349 р.

Єврейські біженці, яким вдалося врятуватися, знайшли прихисток у Польському королівстві й Великому князівстві Литовському, в тому числі на українських землях. Правителі держав Центрально-Східної Європи прихильно поставилися до нещасних і надали їм гарантії спокійного життя, розраховуючи на пожвавлення економік своїх країн.

Московський чумний бунт

Російська чума 1770–1772 років прийшла з театру військових дій проти Османської імперії у Молдові. Морова хвиля прокотилася Польщею та Україною і дійшла до Москви, де викосила чи не половину її майже 200-тисячного населення. Міська антисанітарія й важкі умови життя мануфактурних робітників посприяли вибуховому поширенню хвороби.

У місті запровадили суворі карантинні обмеження, але ресурсів бракувало, а вищі посадовці втекли з Москви. Ефективність дій влади була низькою — вулиці й будинки переповнили трупи. Серед городян панувала паніка. Коли 1771 року величезна кількість людей потягнулася по зцілення до Боголюбської ікони Богородиці, архієпископ московський Амвросій — український і російський церковний діяч з Ніжина, син перекладача гетьмана Івана Мазепи, випускник Могилянської академії) заборонив молебні й звелів сховати чудотворну ікону, щоб скупчення людей не сприяли поширенню хвороби. Вже отримані пожертви опечатали, однак народ вирішив, що церковники їх привласнили. 

Конспірологічні чутки ширилися. 15 вересня почався бунт під лозунгом "Грабують Богородицю!". Десятки тисяч побожних людей розграбували два монастирі, забили до смерті свого архіпастиря, почали нищити шпиталі й карантинні приміщення та вбивати лікарів.

Вбивство архієпископа Амвросія, гравюра Шарля Мішеля Жоффруа. Джерело: commons.wikimedia.org

Люди вірили, що медики якимсь чином винні в поширенні хвороби. Видатний український лікар, батько епідеміології в Російській імперії Данило Самойлович (1744–1805 роки життя, навчався у Чернігівському колегіумі, Могилянській академії та західноєвропейських університетах), який добровільно захотів боротися в Москві з епідемією, був жорстоко побитий. Урятувався тільки тому, що переконав розлючений натовп, що він не лікар, а лише помічник лікаря. 17 вересня 1771 року війська придушили бунт. Все це боляче вдарило по місту, й без того обтяженому страшною епідемією.

Холерні бунти проти медицини

Ще одним яскравим прикладом масових конспірологічних страхів є холерні бунти, які вибухали в Європі упродовж 19 століття. Тоді світ познайомився зі смертоносними пандеміями холери. Найбільше бунтів сталося під час другої пандемії холери, яка тривала впродовж 1826–1837 років і вбила сотні тисяч людей.

На той час медики вже знали про заразність морових хвороб, хоча до кінця 19 століття не були впевнені, як саме вони передаються — через шкідливі випари чи мікрочастинки. Однак користь карантинних заходів була очевидною ще з давніх часів, тому модерні держави активно застосовували карантини й обмеження пересування. 

Саме протихолерні заходи й спричинили бунти в Російській імперії — серед простолюду поширився страх, ніби під приводом боротьби з хворобою можновладці й лікарі насправді заражають людей. Безлади й руйнування, вбивства чиновників і лікарів прокотилися імперією в 1830–1831 роках. Усюди вони жорстоко придушувалися військами.

Микола I на Сінний площі під час холерного бунту вгамовує натовп, 1831 рік. Джерело: commons.wikimedia.org

Влітку 1832 року масові холерні заворушення почалися у найрозвиненішій країні тогочасного світу - Великій Британії. Гнів мас спрямувався проти лікарів і чиновництва. Особливо масовими ці бунти були в Ліверпулі й на північному заході Англії. Там серед людей поширилися чутки про змову лікарів, які нібито масово вбивають хворих у шпиталях, щоб використовувати їхні тіла для розтинів. Але там католицьким священикам і місцевим авторитетним медикам вдалося переконати народ припинити безлади.

Наслідки поширення конспірології

У кривавих переслідуваннях європейських євреїв часів Чорної смерті ключову роль відіграла одвічна схильність людей "призначати" когось винним у своїх бідах. Це стародавній механізм пошуку й покарання цапа-відбувайла, який прослідковується ще в численних найдавніших міфах і, на жаль, залишається живим і донині. 

Глибинними причинами Московського чумного бунту, ймовірно, було сильне невдоволення соціально-економічними утисками простолюду в Росії 18 століття. 

Європейські холерні бунти 19 століття ґрунтувалися на тотальній недовірі до влади й вкрай низькому освітньому рівні повсталих. Однак у всіх випадках справді страшні речі починалися саме тоді, коли перелякані люди в пошуках розв’язання проблем масово починали вірити в теорії змов.

Конспірологічність — звичайна схильність нашого мозку — так простіше пояснити складні явища, а хоч якесь пояснення реальності — невід’ємна необхідність людської свідомості.

Тож під вплив конспірології можуть потрапляти і професори, і нобелівські лауреати, однак загалом тенденція помітна: що нижчий у людини рівень інтелектуальної самодисципліни, то більше вона має схильність до конспірологічного мислення. 

А панування у суспільстві атмосфери взаємної підозрілості, загальна недовіра до влади та фахівців можуть значно погіршувати прогноз під час спалаху конспірологічних чуток.

Уражені конспірологією люди більше схильні до паніки й менше — до конструктивної діяльності. Дослідження психологів Деніела Джоллі та Карен Дуглас показало: що більше людина вірить у конспірологію, то менше у неї бажання брати участь у громадських справах. Логічно — вона вважає, що будь-які дії марні, бо "все вже вирішено зловісними таємними силами". Тож поширення конспірологічної свідомості насправді вигідно нечистим на руку владним елітам. До речі, з цього могла б вийти непогана конспірологічна теорія. Це жарт, але ж навіть якщо у вас справді параноя, це не означає, що за вами ніхто не стежить. ?

Вірити чи ні в теорії змов — особиста справа кожного, але варто пам’ятати: 

Коли надто багато людей починають вірити в теорії змов і діяти відповідно, то надто часто наслідки бувають трагічними.
Олексій Петюх, науковий журналіст, історик
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Strybog
Про найбільшу проблему людства, напевне за етичних міркувань, у статті не написано. Дякую, цікава стаття особливо для тих хто хоче приєднатися до невеличкої армії здорових скептиків. ))
23 жовт 2020 р., 14:39
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту