Епідемії та прогрес: як хвороби змінюють медицину, науку та мистецтво впродовж століть

Вони підірвали міць стародавніх Афін, знищили блискучі перспективи Візантії за часів імператора Юстиніана, викосили цивілізації доколумбової Америки. Все це і багато іншого зла заподіяли морові хвороби. Але світ - складна штука: навіть найстрашніші епідемії приносили користь.

Людство вміє використовувати суворі випробування як стимул для розвитку культури й науки. Підтверджуємо цю тезу прикладами з історії ☝. 

Хвацьку австрійську пісню "O du lieber Augustin" знають по всьому світу. Насправді, вона не така вже весела - за життєрадісним музичним мотивом стоїть сувора епідемічна історія:  

Кожен день був святом,

А що тепер? Чума, лише чума!

Одне велике поховальне свято,

Та й годі.

Її автор - відомий музика-мандрівник Маркус Августин. За легендою, під час Великої віденської чуми 1679 року, він напився до нестями, був кинутий до ями з чумними тілами, спокійно проспався і цілком здоровим вибрався звідти. Цей факт і талант музиканта вселили оптимізм у душі нажаханих жителів Відня. 

Тоді хвороба забрала життя 76 тисяч віденців, але подарувала нам музичний хіт на всі часи. 😊 Втім, історія епідемій знає приклади і справжніх вибухів конструктиву.

1. Чорна смерть знищила кріпацтво і створила Відродження

Хвилю чуми, яка в середині 14 століття вирувала в Євразії, називають Чорна смерть. Вона забрала життя понад 100 мільйонів людей, лише в Європі вбивши 30-60% населення. Однак тим, хто вцілів, жити стало легше і цікавіше.

Заробітки селян і міських робітників стали більшими, земля дешевшою, а кріпацтво на заході Європи пішло в небуття. Це заохотило розвиток інноваційних технологій, які збільшили продуктивність праці.

Чорну смерть чимало вчених вважають однією з причин початку епохи Відродження. Близьке знайомство з Кістлявою пані могло схилити мислителів до якіснішого розуміння життя. Зокрема - посилило інтерес до медицини, людського тіла та його зображення. З іншого боку, через сплеск побожності багаті почали активніше витрачати на релігійне мистецтво, збільшуючи заробітки митців. Вуаля - людство отримало Ренесанс.

"Народження Венери" Сандро Боттічеллі / "Вітрувіанська людина" Леонардо да Вінчі / "Афінська школа" Рафаель Санті

2. Ньютон спостерігав за яблуками на карантині

За 18 місяців 1665-1666 років Велика Лондонська чума згубила 100 тисяч людей - майже чверть населення англійської столиці та поступово поширилася країною. Хто міг - їхав з густонаселеного міста до села. Серед таких втікачів - богослов і творець класичної фізики Ісаак Ньютон. 

Коли наприкінці літа 1665 року в Кембриджі припинили заняття, Ньютон переїхав до рідної садиби Вулсторп у графстві Лінкольншир. Там у карантинних умовах вчений прожив до 1667 року. І це були чи не найплідніші роки в його дослідах.

Саме там росло дерево, спостерігаючи за падінням яблук з якого, Ньютон нібито й додумався до закону всесвітнього тяжіння. Насправді легенда про "ньютонове яблуко" вперше з'явиться у біографії вченого майже через 100 років після цих подій. Але наукові прориви в садибі справді були.

Саме під час вимушеного карантину вчений сформулював теорію кольорів. Доти вважалося, що білий колір - довершений і не може складатися з чогось. Ньютон вперше експериментально довів, що звичайне біле світло утворюється з кольорів - частин спектра. 

Батько сучасної фізики, якому тоді не було й 25 років, так багато працював з лінзами й дзеркалами, що 1668-го створив перший телескоп-рефлектор.

Ці винаходи поклали початок науковій революції, а історики зазначають загальний бурхливий розвиток науки після карантину.

© JEAN-LEON HUENS
Матерiали по темi
Автор головного оптичного винаходу XX століття - тернополянин Олександр Смакула

3. Віспа, яка допомогла створенню США

Північноамериканська епідемія віспи сталася акурат під час Війни за незалежність США (1775-1783). Вірус становив величезну загрозу армії під командуванням Джорджа Вашингтона і вбив понад 100 тисяч людей. В тому числі - близько 30% всіх індіянців Північної Америки. Однак люди отримали з цієї трагедії уроки, які згодом врятують мільйони життів.

У 18 столітті в Європі й Америці тільки починалася практика щеплень. Це називалося інокуляція. Людям робили маленький надріз на руці, куди додавали рідину з гнійничків тих, хто переносив віспу в легкій формі. Як правило, щеплений також хворів легко, зате імунітет отримував на все життя. Періодично люди все-таки ставали жертвами інокуляції, хоча смертність була набагато меншою, ніж від "дикої" віспи. 

Армія антивакцинаторів у ті часи була ще більшою, ніж нині. Однак мислячим людям вже тоді було очевидно: навіть ризиковане щеплення рятує незліченну кількість життів.

Вашингтон став одним з перших, хто запровадив обов'язкове масове щеплення і зробив його всім американським військам. Це було питання життя і смерті для майбутньої нації. Бо серед прибулих для придушення повстання британських військ було значно більше стійких до хвороби - через більшу поширеність в Європі практики інокуляції та й самої віспи. 

Без масового щеплення американські солдати хворіли б на віспу у важкій формі. Сили армії було б підірвано, а війна за незалежність, найімовірніше, не закінчилася би перемогою колоній і утворенням першої модерної демократичної республіки.

Порівняння віспи: віспа (ліворуч) та вітряна віспа (праворуч) через 16 днів після щеплення. © wellcome.ac.uk

4. Започаткування внутрішньовенної терапії

З початку 19 століття в світі почалися смертоносні пандемії холери. Друга з них тривала упродовж 1826-1837 років і через Російську імперію досягла Західної Європи. Хвороба забирала життя сотень тисяч, а запроваджені владою карантинні заходи викликали гнів неосвіченого люду - Росією, Британією і німецькими землями прокочувалися холерні бунти. Медицина тоді була не на висоті - лікувати її не вміли, тому в народі навіть ходили байки, ніби лікарі навмисно вбивають хворих.

Але саме тоді медики знайшли ефективний засіб проти хвороби. Шотландський лікар Томас Латта запропонував лікувати холеру за допомогою внутрішньовенних вливань сольового розчину. Практика показала: така методика покращує стан і рятує багатьох хворих від звичайної для холери смерті через зневоднення. Це не означало перемогу над хворобою, але вона перестала бути такою смертоносною.

Масове використання крапельниць, однак, почалося лише з 1902 року, коли науковці краще розібралися в принципах балансу електролітів в організмі. 

Сьогодні без крапельниці важко уявити будь-яку медичну установу, а один з принципів лікування холери - підтримка достатнього рівня гідратації організму. Дякуємо доктору Латті за це.

Перші спроби переливання крові за допомогою крапельниці.

5. Руйнування міфу про "погане повітря"

В 1846-1860 роках світ вразила третя хвиля холери. В Російській імперії, населення якої тоді складало близько 68 мільйонів, -  загинуло 1 мільйон. В одному тільки Лондоні загинуло 10 тисяч людей. Але британські лікарі не просто боролися за життя, а й досліджували причини поширення хвороби. 

Доктор Джон Сноу, який зажив слави батька медичної гігієни, наніс на мапу випадки захворювання в районі Сохо і зрозумів, що джерелом поширення інфекції стала водорозбірна колонка, а не "погане повітря" - міазми, як тоді вважала більшість лікарів.

Сноу не вірив у міазми. Він вважав, що інфекція поширюється через хвороботворні мікрочастинки, які містяться у воді. Медик прослідкував, що колонка в Сохо подає воду, забруднену фекаліями. Колонку закрили, місцевий спалах припинився. 

Але медичний мейнстрім ще довго відмовлявся визнати мікробну теорію поширення хвороб, яку просував Джон Сноу. Лише за декілька десятиліть його правоту остаточно довели мікробіологи Луї Пастер та Роберт Кох. Так під час третьої пандемії холери почалася революція в мікробіології, яка перевернула медицину.

Ілюстрація присвячена теоріі доктора Джона Сноу. Він вважав, що інфекція поширюється через хвороботворні мікрочастинки, які містяться у воді. © ph.ucla.edu

6. Холера дала привід подумати про каналізацію

Мікробіологічну революцію у 1880-х завершив німецький лікар і науковець Роберт Кох. Тоді вирувала чергова - п'ята - пандемія холери (1881-1896). 250 тисяч загиблих в Європі, 270 тисяч - в Російській імперії, 90 тисяч - в Японії, 60 тисяч - в Персії. Люди вмирали, а наука не розуміла, що їх вбиває.

Однак усе стало на свої місця 1884-го року, коли Роберт Кох ізолював холерний вібріон і пояснив, яким чином ця бактерія спричиняє захворювання. Це відкриття затвердило мікробну теорію хвороб - від віри в міазми довелося відмовитись.

Також німецький дослідник вказав на основну причину спалахів холери - антисанітарію. Наступна пандемія в 1899-1923 роках вже не завдала удару по Західній Європі завдяки покращенню тамтешніх каналізаційних і водогінних систем.

Професори Кох та Пфайфер проводять дослідження епідемії, 1897 р. © wellcomecollection.org

7. Перемога над чумою прийшла з України

Третя пандемія чуми, як і перші дві - Юстиніанова чума 6 століття і Чорна смерть, - зародилася в Китаї. Ця навала тривала з 1855 до 1960 року й убила мільйони людей. Однак у розпал нової пандемії науковці вже змогли спіймати на гарячому головного винуватця - збудника чуми.

Видатне відкриття зробив швейцарський бактеріолог Александр Єрсен. 1894 року він ізолював чумну паличку. Цю бактерію назвали на честь Єрсена - Yersinia pestis. 1898-го було доведено роль бліх як переносників зловорожої бацили. 

Але порятунок від чуми приніс світові уродженець України єврейського походження Володимир Хавкін. Він вчився у Іллі Мечнікова та під тиском російської влади емігрував до Західної Європи. Вже в Британській Індії, на прохання урядовців, він розробив вакцину проти чуми, яка врятувала життя мільйонам місцевих жителів.

Раніше, 1892 року, ще у Франції Хавкін успішно створив протихолерну вакцину, але в той час медичні кола зустріли його винахід зі скепсисом.  

1925 року британська влада перетворила індійську лабораторію Володимира Хавкіна в Бомбеї (нині - Мумбаї) на Інститут Хавкіна, який досі є провідним центром з вивчення інфекційних захворювань у Південній Азії. Сучасні індійські науковці працюють там над вакцинами й ліками проти хвороб і людей, і тварин. Установа бореться також проти пандемічного коронавірусу - на початку 2020-го тут відкрилася лабораторія, де виготовляють тести на COVID-19.

Володимир Хавкін у своїй лабораторії. Фото: сімейний архів
Матерiали по темi
"Білий цілитель" з Одеси врятував світ від чуми та холери, а також став героєм Індії

8. "Іспанка" створила сучасний карантин

У 1918-му - 1920-х роках світ пережив масштабну пандемію "іспанського" грипу. Тоді вірус H1N1 підхопили більше третини жителів планети. Померли, за різними оцінками, 25-100 мільйонів. Пандемія, що почалася в Європі наприкінці Великої війни, стала однією з найсмертоносніших в історії.

Однак загроза спровокувала справжню імунну реакцію людства - поліпшення заходів охорони громадського здоров'я і пожвавлення досліджень. Розвинені країни почали активно застосовувати медичну освіту народних мас, практикувати ізоляцію хворих і спостереження за ними. А масова фіксація випадків захворювання дала важливі дані дослідникам-епідеміологам. 

Саме "іспанка" підштовхнула до розробки сучасних протиепідемічних заходів: нагляд за навчальними закладами та військовими казармами, закриття театрів і кінотеатрів, тимчасова заборона масових заходів, черг, натовпів у магазинах, дезінфекція громадського простору, обмеження кількості пасажирів у громадському транспорті й систематичний карантин. 

Через масштаби пандемії науковці зацікавилися грипом. Тоді його збудником вважали бактерію Haemophilus influenzae. Однак уже восени 1918 року Шарль Ніколь та інші дослідники з паризького Інституту Пастера дійшли висновку, що захворювання може спричиняти вірус.

Нарешті 1931 року американець Річард Шоуп знаходить збудник грипу в свиней, а 1933-го команда британських дослідників виділяє вірус грипу людини. Вже 1936 року радянський вірусолог Анатолій Смородинцев робить перші щеплення від грипу живою вакциною.

Карикатура Джеймса Гілрея на масову вакцинацію людей, які бояться, що через це у них з'являться коровоподібні відростки, 1802 р. © Library of Congress
Матерiали по темi
Коронавірус проти "іспанки": чи може пандемія 100-річної давнини повторитися в наш час

Людство має понад 300-тисячолітню історію виживання. Нам загрожували природні катаклізми та антропогенні напасті. Але, як свідчить історія, хвороби різного ступеню смертоносності не зламали волю людини до життя. Ба більше, пошесті нерідко сприяли культурним, соціальним і науковим інноваціям. Можливо тому, що виклики є передумовами розвитку. 

Олексій Петюх, науковий журналіст, історик
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Олександр С.
Адже віруси і бактерії були завжди, люди з ними періодично стикалися лобами і знаходили способи виживання. Головна відмінність сьогоднішньої ситуації - в набагато більшій інформованості щодо вигляду ворога і прямих методів впливу на нього. Тому, замість священних заклинань і спроби втекти від згубного впливу міазмів до сільської місцевості, сучасне суспільство оперує набагато ефективнішими санітарними та мікробіологічними інструментами. Щоправда, й віруси з бактеріями на місці не стоять - борються, активно мутують, пристосовуються. Отже, кінця цієї боротьби поки що не видно. Далі буде ... А тим часом автор міг би в подібному стилі надавати вдало узагальнену перспективу й по іншим складним, комплексним, але важливим і актуальним проблемам в природничих науках, економіці, політиці тощо. Було б не менш цікаво.
8 трав 2020 р., 13:53
Олександр С.
Гарна стаття. По-перше, написана «живою» і зрозумілою багатьом мовою. По-друге, за рахунок ретельного відбору фактів і вивіреної хронології, пов'язаних в єдиний логічний ланцюг, надана хоча й узагальнена, але цілісна картина багатовікових взаємин людства і хвороботворних мікробів, яка сама по собі являє множину окремих проблем, кожна з яких ретельно вивчається науковим світом. Тому, якщо не брати до уваги власне вчених-мікробіологів, стаття цікава і дуже корисна для решти аудиторії. Для когось - це привід освіжити в пам'яті все раніше прочитане на цю тему. Комусь - надасть можливість скласти до єдиної мозаїки окремі елементи інформації, що фрагментарно зустрічалася раніше, та спонукає заповнити прогалини. Хтось із здивуванням виявить, що подібне, виявляється, траплялося й раніше, і теж, можливо, зацікавиться. У будь-якому випадку, чим більше таких статей - тим краще буде поінформоване людство, і тим успішніше буде боротьба з патогенними мікроорганізмами.
8 трав 2020 р., 13:52
OLEKSII MELNYK
Досить цiкаво.
19 квіт 2020 р., 21:07
Наталья Мельник
Напевно кожній людині і людсиву час від часу необхідні поштовхи для єволюції суспільства.
19 квіт 2020 р., 21:01
i.v.makhonia
Цікавий нестандартний підхід. Головне, що підтверджує теорію "золотого пенделя". Людина, як істота розумна, не поворухнеться доки не отримає його!
18 квіт 2020 р., 00:02
Андрей Сторчак
Цікава стаття, що додає оптимізму. Головне тепер не стати ціною цього розвитку і іновацій.
17 квіт 2020 р., 11:34
aleksandramahonya
Дійсно хороша стаття - ще один погляд на проблему, але значно оптимістичніший, ніж більшість інших) Автор ще раз доводить - у будь-який складній ситуації можна віднайти щось корисне.
16 квіт 2020 р., 21:50
Наталія Назарова
Дякую автору.Була вражена.Є над чим замислитися.
15 квіт 2020 р., 17:54
tvsuftina1
Очень лаконичная и интересная статья! А какая подборка фактов! Как удивительно, что Милый Августин - в тему. Все познается в сравнении - какие ужасные пандемии переживало человечество и было совершенно бессильно... Переживем и эту и, надеюсь, станем умнее и сильнее.
15 квіт 2020 р., 14:51
Игорь Назаров
На одному подиху! Цікавий матеріал. Подяка автору.
14 квіт 2020 р., 13:23
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту