Хто укладає кінорейтинги і як до топ-50 кращих фільмів світу потрапило "Плем'я"

Коли живеш у часи градації усього мистецтва через "перше, друге та третє місце", починаєш замислюватися: можливо, їх зробили для того, щоб маніпулювати нашою увагою? До одного з таких кінорейтингів – топ-50 найкращих фільмів десятиліття – потрапив український фільм "Плем'я". Це вау новина, але питання: чому з сотні українських стрічок відібрали саме цю?

ТОП-20 найкращих треків 2019 року за версією The Guardian. 

ТОП-10 найпопулярніших серіалів 2019 року за версією IMDb. 

ТОП-10 найгірших фільмів 2019-го  та ТОП-50 найкращих фільмів десятиліття від видання Rolling Stone.

Саме в останній рейтинг і потрапила українська картина Мирослава Слабошпицького "Плем'я".

"Йод" разом з кіноекспертом Юрієм Самусенком розбирався, яким кінорейтингам варто довіряти та за що український фільм так високо оцінили за кордоном.

Рейтинг – це клікабельно

- Юрію, мода формувати рейтинги з усього, що тільки можливо - фільмів, музики, літератури, не проходить десятиліттями. І особливо це було помітно в кінці 2019-го, коли підбивалися глобальні підсумки розвитку культури десятиліття. Чому це так популярно? 

- Рейтинги – це одна з можливостей залетіти до глядача та постукати йому у двері, кажучи: "От, у нас є підсумки року/десятиліття, зверніть увагу!". Медіа таким чином аналізують свою роботу за цей період.

Я помітив, що у самі рейтинги вбудовують клікабельні речі – наприклад, згадують про фільм, який вже описували у цьому медіа пів року тому. Таким чином читач може переглянути цей текст знову.

До того ж, зазвичай під свята у медіа падає рівень активності читачів/глядачів, адже люди морально вже на канікулах. Тому їх не навантажують складними матеріалами. 

- Але ж, якщо казати відверто, це схоже більше на хитрий прийом, ніж на безневинну публікацію.

- Звісно, рейтинг сам по собі – це вже "клік". Люди люблять переглядати топи, тому медіа залюбки їх укладають.

- Як зрозуміти, якому рейтингу можна довіряти? Буває, що людина переглядає рейтинг і бачить якусь добірку, яка їй зовсім незрозуміла. 

- Мені б хотілося вірити, що читач переглядає не лише видання, а й конкретного автора, якому довіряє. Однак питання у тому, що в Україні немає таких відомих особистостей в плані кінокритики, щоб за ними сформувався унікальний смак.

Особисто у мене є західні кінокритики в медіа, за якими я стежу. Я їм довіряю і знаю, що вони ніколи не вкладуть у рейтинг фільм з метою хайпонути й спровокувати людину на коментар.

- Поділіться.

- З американських це - Девід Ерліх з IndieWire, Річард Броуді з The New Yorker чи Пітер Треверс з Rolling Stone. Власне, саме це видання включило українське "Плем'я" до списку 50-тьох найкращих фільмів десятиліття. 

- Про це ще поговоримо. А як відрізнити рейтинг "для хайпу" від "не для хайпу"?

- Оскільки в Україні лише формується база критиків, то людина, яка клікає на рейтинг, має зрозуміти, чи це видання взагалі "в темі": чи вона чула про нього раніше, чи бачила його матеріали. Є видання, які вже заробили собі репутацію, і люди за ними стежать. А є такі, посилання на які людині підкидає Фейсбук завдяки рекламі. 

Річард Броуді. Фото: twitter.com/tnyfrontrow

- Щороку є фільми, які на слуху. І, відкриваючи рейтинг, читач точно очікує побачити якусь з цих стрічок на провідних позиціях. І якщо їх там немає, то він може зробити висновок, що цей рейтинг поганий.

- Топи робляться як важливий елемент репутації самого видання. Він формує "смак" медіа. Тому, звісно, у рейтинги будуть потрапляти стрічки, які вже подивилися та оцінили глядачі. Або ж, навпаки, він сформований з крутого кіно, але яке мало хто знає. Це пов'язано, зокрема, з тим, що фільми часто намагаються залетіти в останній вагон.

Наприклад, зараз триває підготовка до "Оскара". Одним з найгучніших фільмів вже назвали "1917" Сема Мендеса. Однак він виходив в обмежений прокат і в більшості людей не було можливості його переглянути. Відповідно, у багатьох топах його теж немає. А фільм претендує на "Оскар" як найкраща стрічка. 

- Можливо, щоб фільм потрапив до рейтингу "на замовлення"? І чим вище розміщення стрічки у топі, тим вища ціна?

- Ні, це малоймовірно. Як я казав, топи створюються під кінець року з метою підкреслити смак видання. Вибивати собі якесь місце у рейтингах фільмам немає сенсу, тому що до кінця року вже зрозуміло, який фільм поганий, а який - ні. Його або вже оцінили глядачі та сформували відгук, або ж кінокритики, що випускали на нього рецензію. 

"Плем'я" дало дорогу українському кіно у світ

- Повернемося до "Племені" Слабошпицького. Його включили до рейтингу найкращих фільмів десятиліття - і це вперше в історії українського кіно. Чому укладачі рейтингу звернули увагу на цю стрічку?

- Питання треба адресувати самому виданню, яке його вибрало. Якщо уважно подивитися, то до топу додали коментар: "драма є прикладом інноваційного використання методу сенсорної депривації".

Тобто його цінують завдяки формі. Слабошпицького хвалять саме за це, а також за ризик, на який він пішов. Адже головні герої фільму – реальні люди з вадами слуху. Увесь фільм вони говорять тільки мовою жестів, без субтитрів. 

Також варто пам'ятати, що фільм показали в Каннах - і він отримав три нагороди. До нього вже прикута увага. І вона, на мою думку, заслужена. "Плем'я" – важкий фільм, але надзвичайно важливий. Він відкрив ворота українському кіно у світ. Не тільки Сергій Лозниця може показувати свої фільми у Каннах та Венеції. 

Кадри з фільму

- "Плем'я" поставили вище за фільм "Одного разу в Голлівуді", який цьогоріч претендує на 10 "Оскарів", та "Чорну пантеру", що боролася за золоту статуетку торік. 

- Розумієте, це питання смаку. Я вважаю "Плем'я" чудовим і глибоким фільмом. Якби я укладав рейтинг, я би точно додав до нього цей фільм Слабошпицького. І це не через те, що він український, а через те, що він емоційно вражає. Немає людей, які б переглянули "Плем'я" і не запам'ятали його. 

- По цей фільм більше згадують за кордоном, ніж в Україні. 

- Так, увага до "Племені" не така, якою має бути. Насправді, зараз фільм згадали тільки тому, що він потрапив до топ десятиліття. Ще про нього кажуть два слова у контексті новин про самого Слабошпицького. Наприклад, торік він уклав контракт на режисування фільму у партнерстві з Дареном Аронофські та Бредом Піттом. Журналісти останнім рядком нагадали, що у режисера був отакий фільм - "Плем'я".

Так, про нього менше говорять, бо стрічка вийшла у 2014 році, але про неї не забувають. Вона є у вільному доступі, та й Слабошпицький постійно привертає до себе увагу. 

- За десять років в Україні зняли багато стрічок, але, якщо орієнтуватися на рейтинг, то вони не такі сильні, як "Плем'я"? 

- Він точно не канон для українських фільмів, але це була цікава сторінка в історії нашого кінематографа. Тоді ніхто не знав, наскільки природно буде звучати українська мова в стрічках. Слабошпицький придумав оригінальний спосіб це обійти – у його фільмі всі мовчать.

Але є й інші достойні фільми та режисери, серед яких -  "Рівень чорного" Васяновича, у якому теж ніхто не розмовляє. Або ж його інша робота – "Атлантида", яку у Венеції надзвичайно високо оцінили глядачі та критики.

До того ж, ніхто не згадує про рейтинг від IndieWire, який укладали відомі режисери. Один з них – італієць Лука Гуаданьїно - назвав фільм Лозниці "Державний похорон" найкращою стрічкою року. 

Я б назвав "Плем'я" першопрохідцем для українського кіно. 

А щодо титулу "найкращий" – я завжди вірю, що далі буде ще краще.
Віка Степаненко
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту