Еволюція "блакитних вогників": чому концерти поступаються гумору (відео)

"Йод" згадав, з чого починалися святкові телетрадіціі, як вони розвивалися і попросив експертів - відомого телепродюсера і гумориста - прокоментувати сучасні тренди, а також пояснити, чому українці так люблять гумор в новорічні канікули.

Від застіль з космонавтами - до концертів із зірками

Найперший новорічний концерт в СРСР показали по телевізору в 1962 році. А його назва - "Блакитний вогник" - походить від кольору, який мерехтів на екранах чорно-білих телеприймачів того часу.

Від звичних нам концертів він відрізнявся тим, що за столиками навколо ялинки сиділи не лише зірки кіно та естради, а й почесні гості з народу: від передовиків виробництва і вчених - до військових і космонавтів. Як це було заведено декларувати в Радянському союзі, всі були рівні. Тож формально Юрію Гагаріну в ефірі приділяли не набагато більше уваги, ніж звичайним радянським селянам і робітникам.

Але поступово "наївні посиденьки" перетворилися на театралізовану виставу. А до початку перебудови (середина 1980-х) його витіснив формат звичайних концертів.

У 1990-ті, коли Союз розвалився і наша країна стала незалежною, більшість українців за інерцією воліли проводити новорічну ніч з телепроєктами з Росії. І головним хітом тих років стала серія телемюзиклів "Старі пісні про головне", просочені ностальгією за радянським минулим.

Справа в тому, що дозволити собі подібний бюджет (від 50 до 200 тисяч доларів) українські телевізійники ще не могли. Та й наших артистів, за якими хотіла б спостерігати вся країна, можна було перерахувати по пальцях.

2000-і: розквіт мюзиклів

Справжнім українським проривом став мюзикл "Вечори на хуторі біля Диканьки" (2001-2002), який був продюсером канал Інтер, а зняв Семен Горов. Гоголівський сюжет, музика Костянтина Меладзе і найкращі українські артисти практично у всіх головних ролях: Ані Лорак, Олег Скрипка, Вєрка Сердючка, група "ВІА Гра"...

По суті, українці виступили трендсеттерами цього тележанру, разом з яким понад п'ять років святкували Новий рік не тільки ми, а й усі наші пострадянські сусіди: росіяни, білоруси, молдавани, казахи... Практично щороку виходив новий хітовий мюзикл, знятий на основі класичних історій: "Попелюшка", "Сорочинський ярмарок", "Пригоди Вєрки Сердючки", "За двома зайцями", "Червона шапочка"...

Подібні проєкти коштували вже від $200 тисяч, але їх часто знімали в копродукції з тими ж російськими телеканалами або продавали їм права, відбиваючи витрачені гроші. Але головне - під них були "особливі" спонсори.

Генеральними спонсорами новорічних мюзиклів були алкогольні бренди, - пояснює продюсер мюзиклу "Вечори на хуторі біля Диканьки" Олексій Гончаренко. - Все закінчилося в той момент, коли заборонили рекламу алкоголю.

2010-і: торжество гумору

Гумористичні шоу давно були частиною новорічних свят, проте найчастіше, як аперитив. Або як частина шоу. Але в 2010-і настав справжній бум гумору. А Новорічний Вечірній Квартал не тільки закріпився на піку святкового ефіру, а й, перейшовши на 1+1, став багаторічним лідером рейтингів.

Після 2014-го - парадоксально, але це співпало з тим, що розпочалася війна - новорічний гумористичний тренд розповсюдився й на інші канали.

Наприклад, цього року ICTV ефір віддав "Новорічному Дизелю", ТЕТ - скетч-шоу "Одного разу під Полтавою", НЛО - команді "Мамахохотала". Вони конкуруватимуть з концертами: традиційною "Головною ялинкою країни" на Інтері та креативним шоу "Привіт, 20-і" на каналі Україна.

Чому українці так люблять гумор і що нам показуватимуть у майбутньому

Про це ми поговорили з керівником продакшн-студії Friends Production Олексієм Гончаренком, який, як ми вже згадували, був продюсером найпершого, вже легендарного, українського мюзиклу "Вечори на хуторі біля Диканьки".

- Олексію, чому в Україні більше не знімають новорічні мюзикли? Невже питання тільки в грошах?

- Перше - це, звісно, фінансове питання. Другий момент - криза ідей. На мою думку, він теж існує. Не можна сказати, що в когось була цікава ідея мюзиклу, а її не реалізували. Я про таке не чув.

Для мюзиклу потрібен дуже потужний композитор. Тоді це були Костянтин Меладзе, Андрій Данилко. Може, зараз Меладзе теж щось написав би, але для цього потрібна ініціатива каналів. А креативність телевізійників дуже обмежена фінансовими моментами. Так, рекламний ринок України поступово піднімається після Майдану, але ще не набрав обертів.

Якщо раніше акціонери використовували телеканали здебільшого для вирішення своїх економічних і політичних питань і багато робили для іміджу, то зараз розглядають ТВ як бізнес-модель і не хочуть просто дотувати їх грошима. Всі проєкти мають бути максимально рентабельними.

Але ми не втрачаємо надії. 

Фото зі сторінки Facebook @Олексій Гончаренко
Цього року одразу декілька каналів зняли великі шоу, хоча були роки, коли й на це грошей не було. Думаю, так поступово і до мюзиклів повернемося. 😊

 

- 2010-і тривають під знаком гумористичних шоу. Саме вони збирають найбільші рейтинги в новорічну ніч. З чим пов'язаний цей тренд?

- Напевно, тому що це сатира. Глядач хоче бачити в новорічному шоу ще й якусь актуальність, якщо говорити про "Вечірній Квартал". А "Дизель" - це просто гумор, хороший настрій.

Коли країна в стані депресії та катаклізмів, доволі низького рівня життя - виникає запит на гумор, бо глядачам бракує позитиву й хорошого настрою. В основному, це психологічний момент.

- А що нас чекає в майбутньому? Чи складуть ютьюб-шоу конкуренцію телевізійним "вогникам"? Наприклад, Алла Пугачова цього року не пішла на ТБ, а знялася у новорічному шоу у блогерів.

- Це для молоді. Вона "вогники" й не дивилася ніколи, бо для них це застаріла форма. Старша аудиторія 35+, особливо провінція, так само сидітиме в телевізорі. Тому ТБ ще рано ховати. Напевно, Пугачова просто омолоджується (сміється). Але це вже інша історія.

- Однак і молодь в ютьюбі часто дивиться ті ж телевізійні проєкти, бо вони видовищні та масштабні. 

- В Україні взагалі немає грошей в інтернеті. Тому всі наші інтернет-шоу примітивні, копійчані. Тож поки що очікувати прориву від ютьюбу у нас не доводиться.

Шоу-інтерв'ю а-ля Дудь, де просто сидить людина і спілкується - це так. Отаке можна. А щось серйозне ніхто не робитиме. Хіба що знайдуться серйозні спонсори, торгові марки. Ми б теж охоче щось таке робили, але, на жаль, поки що реклама в українському ютьюбі дуже мало коштує.

- А традиція - збиратися за столом перед телевізором - вона тільки наша?

- Це чисто радянська традиція, яка була придумана і розкручена в СРСР, як момент пропаганди. Головне: безкоштовна розвага - і вже не важливо, сидиш ти за відкритим столом або закритим. Купи пляшку шампанського, увімкни "вогник" і радій.

На Заході ж головна цінність - сім'я. Люди просто зустрічаються, спілкуються, стежать за процесом.

- Тобто там стільки грошей і креативу в новорічні шоу не вкладають?

- Там теж є великі новорічні шоу. В Англії це благодійне шоу Royal Variety Performance. Там представлені різні жанри: поп-музика, циркові, танці. І артисти вважають за честь там виступати.

Просто саме святкування у них не полягає в сидінні перед телевізором, як у нас. Нам, телепрацівникам, ця традиція, звісно, подобається і підходить, але, думаю, що з новим поколінням вона відімре. Поживемо побачимо. 😊

"Гумористичні проекти співпадають з новорічним настроєм"

Фото зі сторінки Facebook @Ivan Melashenko

Чому жарти зараз витісняють традиційні новорічні концерти? Прокоментувати це питання ми попросили і професійного гумориста.

Іван Мелашенко, креативний продюсер, сценарист, актор студії "Мамахохотала":

- З одного боку, новорічні вогники морально застаріли. А з іншого - 31 грудня телевізор дивиться максимальна кількість аудиторії, тому канали намагаються ставити в ефір свої топові продукти. І так склалося, що гумористичні проекти в нашій країні є флагманськими продуктами на своїх каналах. Саме вони, як найбільш популярні передачі, які є на телеекранах, потрапляють в ефір в новорічну ніч.

Оскільки Новий рік - це веселе свято, люди хочуть відпочити, посміятися над тими подіями, які були в минулому році, і провести час зі своєю сім'єю. І, природно, все це вони хочуть зробити у невимушеній веселій атмосфері. У цьому плані гумористичні проекти співпадають з точки зору настрою.

У Новий рік хочеться сміятися і усміхатися - не сумувати ж, справді.
Ольга Ліцкевич
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту