Феномен Харарі: як ізраїльський філософ став провидцем для сучасних скептиків та мільярдерів

Чому ми так хочемо знати своє майбутнє? Як це прагнення реалізується сьогодні? Яким чином письменник научпопу змусив повірити у свої прогнози Білла Гейтса, Марка Цукерберга та Ілона Маска? Про це "Йод" поговорив з трьома експертами: футурологом, психологом і одним з представників спільноти українських фантастів.

Інфоповодом для цієї статті став той самий "феномен", що винесено до заголовку. Якщо ви не знаєте, то 43-річний ізраїльський історик та філософ Юваль Ной Харарі - наймодніший сучасний автор, сенсація науково-популярної літератури.  

Завдяки його творам навіть закоренілі скептики, які не довіряють ані гороскопам, ані ворожкам, захопливо зазирають у майбутнє. Серед прибічників прогнозів Харарі найбагатші люди світу - зокрема, Білл Гейтс, Марк Цукерберг та Ілон Маск.

У перших книгах Харарі дає власний аналіз історії людства від доісторичних витоків до наших днів. А у двох своїх останніх роботах - "21 урок для 21 століття" і "Homo Deus: За лаштунками майбутнього" - письменник-футуролог робить сміливі й детальні прогнози стосовно того, що чекає на нас попереду.

У своїх роботах Харарі розмірковує про те, як революції в інформаційних та біотехнологіях можуть змінити не просто економіку та суспільство, а й наші тіла і розум.

Репутацію історика дещо підірвав скандал: з російського перекладу книги прибрали уривки про Україну. Потім з'ясувалося, зі згоди автора. Проте цікавість до його книг не вщухає. Тим паче деякі з його прогнозів втілюються в життя тут і тепер.

Прогнози Харарі

  • Через століття людина розумна перестане існувати як вид. Однак людей не знищать і не витіснять роботи, людство саме себе модифікує за допомогою штучного інтелекту і біотехнологій.
  • Людство може розділиться на різні біологічні касти – багаті та впливові можуть стати суперлюдьми. Але для усіх цих модифікацій потрібні гроші, які мають не всі - решта людей може стати так званою непотрібною кастою.
  • Криза ліберального режиму. У ХХ столітті електроенергія, радіо, машини ефективно використовувались для будівництва комуністичних диктатур СРСР чи фашистської Німеччини. Те саме стосується сьогодні біотехнологій та штучного інтелекту. Це може призвести до створення нового тоталітарного режиму, де всі будуть під ковпаком.

Футуролог: "Це не популярність, а піар"

Прокоментувати репутацію Юваля Ноя Харарі у спільноті футурологів і пояснити його феномен ми попросили відомого українського філософа, одного із засновників дослідницької групи "Інститут людства" Тараса Бебешка.

- Тарасе, яке ставлення до Харарі у спільноті футурологів?

- Здебільшого обережне. У своїх перших книгах він досліджує військову історію. На мій погляд, ці роботи значно цікавіші. Там висловлені оригінальні думки. Але у нас їх майже не знають, бо ані українською, ані російською їх не перекладали. А от всі його книги, починаючи від "Людина розумна. Історія людства від минулого до майбутнього" - це суперечлива, дискусійна історія. 

Зазвичай його підтримують люди, далекі від філософії і такого роду досліджень. Серед його прихильників бізнесмени та філософи-конструктивісти. Для них меседж, що приніс Харарі, справді, дуже важливий. Але, на мою думку, звести людське існування до питань даних (у своїх роботах Харарі пише про диктатуру технологій, яка за певний час спрацює проти людства. - Авт.) - це занадто. 

Завжди існували й існуватимуть прибічники філософії кінця світу. Це не добре і не погано. Люди життя віддавали за свої концепції. І це їхнє право. Тому для тих, хто розділяє цінності, які він сповідує, це може стати об'єктивною реальністю. 

Але, після моєї недавньої розмови з дослідником екологічного напрямку, можу сказати: людство скоріше загине не від того, що його знищить машина, а від того, що його через природу знищимо ми самі. Процеси, які відбуваються в екосистемі - жахливі та незворотні. Тепер красиво й модно казати про керування людини машиною і тому подібне, але є нагальніші проблеми. 

- Але ж він зараз дуже популярний. Отже, його версія кінця світу користується найбільшим попитом серед людства. У чому його феномен? 

- Це не популярність, а піар. Бум навколо Харарі почався після презентації на Всесвітньому економічному форумі в Давосі, з якої зробили шоу. Я був на Форумі декілька разів і можу сказати: там усе розписано по хвилинах і щось туди втиснути навіть теоретично неможливо. Таємнича та несподівана поява допомогла штучно створити навколо цієї людини відповідну ауру. Як і те, що ЗМІ зробили наголос на деяких аспектах його особистого життя (Харарі - представник ЛГБТ-спільноти. - Авт.).  

Але він так само буде швидко знецінений, як колись був знецінений термін "спеціаліст".  Людям потрібні нові медійні приводи. А відтак їх будуть вигадувати і робити штучно. 

"Sapiens: Коротка історія людства"; "Homo Deus: Коротка історія завтрашнього дня"; "21 урок для XXI століття"

- Як тоді відрізнити медійну персону від справжнього філософа-футуролога? 

- Є декілька дуже простих критеріїв. Коли ви чуєте з вуст когось: усе буде тільки так і не інакше - це медійна персона. Майбутнє множинне. Це простори, напрямки або принаймні вектори (і то вже дискусійний момент). Якщо хтось надто категоричний - сумнівайтеся. 

Друге: якщо до філософських надбань автора починають домішувати його особисте життя. Що менше медійна ти фігура, то краще. Інакше дуже легко скотитися на рівень простих страшилок. 

Ще один показник: філософія і футурологія - це не тільки і не стільки дослідження трендів, скільки робота зі "слабкими сигналами", "чорними лебедями" та неймовірними "драконами". 

Це щось, що не є дуже легко продаваємим з точки зору розвитку цивілізації і розгортання майбутнього. Наприклад, як Крижані башти в Непалі. Але саме дослідженням цих слабких сигналів зараз активно займаються у Європі і США. Був створений банк "слабких сигналів". 

- Але книжки Харарі спричинили нову хвилю інтересу до майбутнього і дискусії про нього. Це добре чи погано? 

- Дивитися вперед - дуже важливо. Велика проблема сучасного суспільства - тотальна відмова від мислення. Людей, які мислять, намагаються маргіналізувати. Знаєте, класичну ситуацію? "А, знову цей: бла-бла-бла. От ти краще щось руками зроби. Бла-бла-бла кожен може". Це маргіналізує: людина припиняє думати і про майбутнє, і про минуле, і про варіанти чогось іншого. Ми дуже часто закриваємося в старих звичних моделях і не рухаємось далі. Для України зараз актуальна не тільки проблема конфлікту між Сходом і Заходом, а й проблема конфлікту між тими, хто думає і тими, хто не думає. 

Психолог: "Людям потрібна ілюзія контролю"

- Є таке явище, як футурошок - термін, запроваджений соціологом Елвіном Тофлером ще в 1970 році. Він пояснював психологічну реакцію людини на зміни у довкіллі, - розповідає психолог Маріанна Новаковська. - Але в 70-ті люди й уявити не могли, наскільки стрімкими ці зміни будуть після 2000-х. 

Бажання зазирнути у майбутнє завжди було притаманне людству. Та зараз ми маємо найтривожніше покоління за останні десятиріччя. Це покоління, яке не прилаштовне справлятися з інформаційним навантаженням. Щоб навчитись адаптуватись до такої швидкості змін, людині як виду потрібен час. 

Покоління сучасних дітей вже інше - вони взагалі інакше сприймають кліповість інформаційного простору. Щодо всіх інших, термін FOMA (fear of missing out) змушує нас постійно бути в курсі справ. Навіть більше - знати, що буде. Не дивно, що сьогодні знову популярні астрологічні прогнози й гороскопи. Вони просто перейшли в інстаграм. Для відчуття хоча б якоїсь стабільності і контролю людям потрібно знати,що буде. Зі світом, з людством, з країною та світом. Гіпотез, фільмів, лекцій TED про майбутнє  - зараз безліч. Що з них правда? До чого готуватись? Чи залежить від мене взагалі хоча б щось? Чи актуальні досі мої сенси та цінності? Ці питання глибокі, вони зачіпають наші підсвідомі страхи і так, людям потрібна хоча б ілюзія контролю. 

Письменник: "Методики наукових фантастів і футурологів - дуже схожі"

Кожен розділ його книги читається як захоплива історія про те, як сильно нашу планету може змінити прогрес. Але що думають про футурологію у спільноті наукових фантастів? Своїми думками з нами поділився Олег Сілін, письменник, один із засновників літературного об'єднання конкурсу фантастичних оповідань "Зоряна фортеця":

- Футурологія - це "важка" наукова фантастика (hard science fiction) без художнього елементу. Наукові фантасти, так само як і футурологи, використовують у своїй праці звернення до нових досягнень науки та намагаються відстежити тренди та екстраполювати їх у майбутнє. Під наукою важливо розуміти не лише природничі галузі, а й соціальні.

Методика може включати той самий апарат, яким користуються футурологи - розробка сценаріїв, перевірка вірогідностей, пошук "точок сингулярності".

При цьому, на мою думку, фантасти значно вільніші у своїх викладках, адже можуть "підправити" майбутнє так, як це вимагає художнє завдання твору.

Вважаю футурологію набором інструментів, користуючись яким можно виявити тренди, навіть приховані, але оскільки перевірити передбачення можна лише з настанням відповідного часу (як і в науковій фантастиці), то наукою її вважати не можна.

Важливо також зазначити, що місією фантастики в цілому та наукової фантастики зокрема, не є передбачення майбутнього, бо майбутнє - це інструмент зображення змін, а не ціль.

Ольга Ліцкевич
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту