Поки глава держави добирає потрібні слова, один з наших авторів - письменник і актор "Чорного квадрата" Олексій Курилко пофантазував, чому українці сполошилися.
Для порівняння, петиція про збереження річок та риби (звільнення від приватних парканів і сміття), зібрала нікчемні пару сотень голосів, коли проти антен - 25 тисяч.
Батя мій - людина вкрай недовірлива. Він постійно, як йому здається, хворіє. Часом страждає одразу від двох-трьох хвороб одночасно. І одна з них зазвичай невиліковна, смертельна.
Притому що на вигляд він - здоровіше за племінного бика. Та й його показникам після медогляду позаздрив би будь-який призовник: серце працює, як годинник, температура в нормі, тиск, як у космонавта, аналізи - ну прямо зараз продавай спортсмену для допінг-контролю.
Мати стверджує, він завжди був таким недовірливим. Ще в молодості. Варто було йому про якусь хворобу почути або прочитати, як він одразу ж знаходив у себе більшість симптомів.
І ніхто не міг переконати його в тому, що він абсолютно здоровий. Навіть лікарі. Якщо лікар, якому батя скаржився на симптоми чергової смертельної недуги, спростовував його побоювання і намагався переконати в тому, що той здоровий, батько ображався, замикався в собі, а потім з усіма ділився своєю невисокою думкою про лікаря.
Якщо лікар був молодим, батько казав:
- Хіба ж це лікар? Мабуть по блату диплом дали. Років п'ять в інституті штани протирав до блиску, і на тобі - лікар. Досвіду нуль, знань - миша надзюркала, а все туди ж - людей лікувати. Пілюлькін, хай йому грець, чесслово.
Якщо ж лікар був літнім, промова батька була такою:
- Та хіба ж це лікар? Ні уваги до пацієнтів, ні співчуття: так я б такого навіть ветеринаром не призначив би. Бо ж цей шкуродер різав би кішок, як собак, чесслово.
Особливо критично все стало останніми роками. Він примудрився "перехворіти" на вітрянку, краснуху, гепатит, туберкульоз, а також іспанку й навіть бубонну чуму.
А недавно прибігає та сповіщає:
- Ну все, синку! Догралися! Здається, у мене рак. А все через ваші телефони та інтернети.
- Ти про що? - питаю.
- Через вишку мобільного зв'язку для... як її? 5 джі... у людей розвиваються болячки. Аж до коронавірусу. А все це ваші антени. Догралися? Заради вашого інтернету грьобаний рак забере твого батька. І не соромно? Проміняли ви здоров'я батьків на інтернет.
- Та чекай-но! У нашій країні ще немає 5G! Це лише в декількох країнах поки що... у Британії, наприклад.
- От! - закричав він. - Уявляєш, яка сильна шкода. Яке сильне випромінювання від цих вишок, що аж з Британії мені рак надуло.
- Годі! - кажу. - У всіх цих країнах тільки почали зводити вишки.
- Тим паче! - закричав він, не тямлячи себе від люті. - Їх ще не поставили, а випромінювання вже почалося. Сам подумай, неспроста це все. Немає диму без вогню... А скільки лиха вже накоїло 4 джі. Що ж буде, коли запустять 5 джі? На до мого раку тоді присобачиться ще псоріаз, короста та імпотенція. Я, до речі, вже весь чешусь і на жінок дивитися не можу, а тут ще рак.
Ну, словом, біда з ним.
І нічого ти йому не доведеш.
Коротше кажучи, вкотре відвезли ми його на обстеження. І довели, що ніякого раку в нього немає. І так само довели, що ніякі вишки на його здоров'я не впливають. А от негативні думки і фантазії - ще й як впливають.
Витратили на це сім днів, купу нервів і грошей.
Він зробив вигляд, що повірив. Але все одно, я особисто бачив, як, лягаючи спати, він надягає свинцевий фартух. Він його сам зробив. Про всяк випадок, що б йому імпотенцію не надуло.
А проходячи повз комп'ютера хреститься. Про всяк випадок.
А ще випиває після вечері. Теж, каже, не завадить, бо алкоголь будь-яку болячку вбиває.