Голлівудська тренерка: "Оскара" треба дати Бреду Пітту – він зробив грандіозне, перебуваючи у тіні"

Клер Чаббак – продовжувачка відомої династії викладачів акторської майстерності – ексклюзивно розповіла "Йоду" про стосунки зі своїми учнями та відомими вихованцями своєї матері Івани.

Ловіть цікаві залаштунки голлівудського життя🎬  Разом з відомою репетиторкою Іваною Чаббак до Києва завітала також її дочка Клер, що продовжує справу матері та вчить акторів сценічної майстерності. Клер спеціалізується на роботі з маленькими дітьми. У США вона працювала з акторами серіалу Netflix "Дивні дива". Клер змалку переймала досвід мами, бо росла серед її учнів. Дівчина добре знає специфіку життя у Голлівуді - ми розпитали її про найцікавіше 😊

"Маю чимало друзів-українців"

- Вітаємо тебе в Україні, Клер. Я чула, що для тебе, на відміну від мами, ця подорож перша. А знаєш що-небудь про своє українське коріння чи, можливо, про українських родичів? (пращури Івани і Клер покинули Україну на початку ХХ століття. – Авт.)

- Ні, кажу чесно – нічого не знаю. Однак маю чимало друзів-українців. Багато моїх учнів – це українці. Тож ми спілкуємося.

- Останнім часом ми чимало говоримо про людей, що є українцями за походженням чи народилася в Україні, однак світову славу здобули за кордоном. Цьогоріч "Йод" навіть випускає книгу "(Не)відомі українці", у якій буде глава, присвячена Лі Страсбергу, відомому голлівудському педагогу. Можеш розказати, чим схожі між собою техніки Страсберга і Чаббак?

- Ці техніки насправді не схожі. Але я хочу сказати, що техніка Лі – то ніби відправна лінія, початок. Метод Страсберга направлений на те, щоб відігравати у кіно саме життя. Техніка ж Чаббак не використовує цей прийом, її метод – заміни. Тобто ми маємо дві різні точки зору, направлені на досягнення результату.

До речі, я думаю, що не багато знайдеться людей по світу, які знають, що Страсберг – родом з України. Вони думають, що він з Росії. Гадаю, треба більше говорити про такі "трансфери" українців, поширювати на батьківщині їхній досвід, надбання. Українці мають більше про них розповідати. Людям треба давати можливість пишатися своїми героями. Це крутий приклад, коли бачиш, скільки людям доводиться працювати, щоби бути попереду інших.

- Наскільки цікаво для тебе продовжувати сімейну справу та займатися викладанням акторської майстерності? Певно, в дитинстві ти сама мріяла стати акторкою? 

- Ні-ні, я хотіла бути режисеркою. Я не хотіла бути попереду камери, мені хотілося бути по інший бік. І режисерська позиція у цій складній системі – доволі приваблива. 

"Один із факторів, що заважає дітям – батьки"

- Дуже часто діти-актори, які рано стають знаменитими, потім губляться у дорослому житті і не можуть зробити успішну кар'єру в кіно. Можливо, у тебе є пояснення, чому так відбувається? 

- Думаю, є дві причини. Одна з них – батьки. Вони вкладають у це гроші і хочуть негайно бачити результати. Вони розпоряджуються ресурсами дитини й у них не завжди вистачає терпіння бути делікатними та обережними. 

Друга причина – у самих дітях. Бо перехід до дорослого життя  сам по собі - злам. Від тебе вимагають дедалі більшої відвертості. Це своєрідна плата за акторство, яку не всі витримують та ламаються. 

Звісно, у мене є учні-любимчики, хтось із цих дітей відомий вже зараз, комусь пророкують велике майбутнє. Але я не називатиму жодних імен, бо це може зіпсувати наші стосунки. 

- Ми в Україні, так само як і глядачі в США, дивимося "Дивні дива". Що особисто для тебе було найцікавіше у роботі над цим серіалом? 

- Круто мати команду, що складається із самих дітей. Це дозволяє їм бути саме дітьми, без якоїсь необхідності відповідати очікуванням чи орієнтирам. 

Нещодавно Івана і Клер відвідали Київ з майстер-класом. Фото: Валентин Царук / Йод

"Бути Бредом Піттом – сама по собі важка робота"

- Відволічемося трохи від дітей, запитаю загалом про цей сезон у великому кіно. Звісно, ми з тобою не кіноакадеміки, проте, на твою думку, хто з акторів цьогоріч заслуговує на "Оскар"?

- Думаю, нікого не здивую, якщо назву Бреда Пітта за його роботу в фільмі "Одного разу в Голлівуді"

- Бред, до речі, теж учень твоєї мами…

- Точно. Тож мене підкупили😁 Але якщо серйозно, то ви бачили, яку грандіозну роботу він проробив у цій ролі? Він демонструє розуміння справжньої природи людської слави та популярності. Бред у цьому фільмі мав бути, скажімо так, дуже дозованим, точним. Яскравим, але не випнутим над іншими. У цю роль вкладено, без сумніву, не лише акторський, а й дуже великий людський досвід. І це велика робота – бути на видноті, перебуваючи у тіні. 

Кадр фільму "Одного разу в Голлівуді".

- Чула, що ти дружиш з учнями мами. Тож Бред – теж твій друг?

- Так, звісно, дружу. Але я не є другом Бреда через різницю у віці, він навчався у моєї матері, коли я була дитиною. Я ж вже подружилася з учнями, з якими мама працювала не так давно. Наприклад, з акторами із "Щоденників вампіра".

Але я добре собі уявляю, наскільки сама по собі важка робота – бути Бредом Піттом, жити його життям, заводити друзів.

"З дітьми ми просто менше говоримо про секс"

- Чого ти очікуєш від роботи з дітьми в Україні? Чи є різниця у підході до дітей з різних країн?

- Діти – перчики скрізь, і за межами Штатів, справа не в національності. Тож я не очікую побачити велику різницю в Україні. Так само, як і з дорослими, треба знаходити зв'язок з дітьми. Просто з ними ми менше говоримо про секс, а так – усе теж саме 😏

- Тобто для роботи з дітьми ти адаптуєш техніку Івани?

- Саме так. Просто менше говоримо на дорослі теми. Але, тим не менш, усе одно є хімія між малими акторами, а ще переживання, як у дорослих акторів, у них теж є. Та розмах інший. Впав на землю, поранився – от тобі й  трагедія.

- Чи не страшно тобі часом виводити дітей на певні емоції?

- Ні, не страшно, дітям це дуже подобається, це для них гра, їм весело. Можливість відкритися, проявити себе, забавка, під час якої вони можуть проявити себе.

- Є теми, на які вони гостро реагують?

- Ми без проблем можемо говорити майже на всі теми. Навіть про проблему суїциду, наприклад. У дітей можуть бути питання, які вони більше ні з ким не можуть обговорити. Саме на таких майстер-класах і зустрічах дуже важливо порушувати ці питання. Саме у такому середовищі, коли дітлахи знають, що вони не самі, вони з іншими дітьми, з вчителем.

Часто діти в мене запитують: "А якщо зі мною нічого такого в житті не траплялося, що викликало б сильні емоції, які я можу використати потім для гри?" (у цьому й полягає так звана техніка заміни Чаббак. – Авт.). Я завжди відповідаю – з кожним щось траплялося. Навіть, якщо у тебе є друг, який тобі подобається, а ти йому – ні, це вже переживання, яке можна проговорити. 

- Тож чи добре дітям вдається техніка заміни?

- Так. Один з методів – згадати щось із сім'ї, наприклад, щоб перенести ці емоції у гру. Діти – такі самі люди, просто маленькі.

Ще одна моя таємниця: щоби працювати з дітьми, треба бути класним у їхньому розумінні. Треба бути їхнім другом. Діти люблять когось такого ж прикольного, як вони. Я – класна, тому у мене з ними все добре 😋 

- Як рано дітям потрібно починати працювати? Може, треба дати час їм подовше залишатися дітьми?

- Оскільки техніка базується на тому, щоб дозволити дитині артикулювати свої бажання, то до 5 років точно не треба починати.

Юлія Мамойленко
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту