Григорій Чапкіс vs Грег Чапкіс - танцювальний інтерв'ю-батл поколінь

Чапкісу-старшому 24 лютого виповнилося 90 років. Напередодні ювілею "Йод" поспілкувався з народним артистом України та його сином - 41-річним хореографом з Америки, поставивши обом однакові "танцювальні" питання.

З Григорієм Миколайовичем ми зустрілися особисто, а з Грегом зв'язалися в соцмережах, адже він живе в Каліфорнії (США): у нього там своя школа сучасної хореографії.😊 За допомогою їхніх відповідей ми хотіли розібратися, як змінюється танцювальна культура з покоління в покоління. Отже: 10 питань - і 20 відповідей від Чапкісів.

Фото: книга Григорія Чапкіса "Танець і кохання: секрети довголіття".

- Що вас заманило в хореографію? Пам'ятаєте той день, коли ви точно вирішили: "Хочу стати танцівником"?

Григорій Чапкіс: У житті я ніколи не думав, що стану артистом, танцівником. Ми жили дуже бідно, тому ріс і виховувався сам, на вулиці. Ми з пацанами клали капелюха на землю - і танцювали, як могли. А потім танці допомогли мені вступити до залізничного училища, там мене помітили - і почалася творча кар'єра.

Грег Чапкіс: Думаю, хтось за мене вже вирішив. Я народився в сім'ї танцівників, виріс за сценою. Дивився, як виступали мої батьки, як вони викладали - так воно склалось і в мене. В принципі, мені це судилося, бо всі завжди танцювали навколо мене.

- Як батьки сприйняли ваш вибір - стати танцівником? Не відмовляли?

Григорій: Тато не думав, що я буду професійним танцівником. Він просто хотів мене кудись влаштувати.

А про маму пам'ятаю такий епізод. Коли їй було вже 80 років, я запросив її до Палацу "Україна" на виступ. Вона сиділа в першому ряду, а коли прийшла за лаштунки, сказала: "Ой, синочку, як ти танцюєш! Але коли ти за справу візьмешся?". Вона хотіла, щоб я був перукарем, ковалем, шорником - як мій тато. Не розуміла, як це танці можуть бути професією.

Грег: Батьки до мого вибору поставилися добре, завжди підтримували мене з тим стилем, який я хотів танцювати.

Але спочатку вони кидали мене в різні танці. Спочатку - в народні (я був в ансамблі "Калина"), потім навчався в студії Вірського. Мама мене потім потягла в бальні танці, я був у багатьох викладачів, і навіть вона сама мене вчила. Але все це було не моє, не подобалося. Я хотів сам танцювати, а не залежати від партнера.

Тож коли з'явився хіп-хоп, у середині 1990-х, я почав знайомитися з різними викладачами, які тоді навчали в Києві цього стилю, і зрозумів, що я знайшов свою тему. Мені подобалася ця вся вулична тема, трюки, брейк-данс.

Григорій Чапкіс, танцівниця та хореограф Ілона Гвоздьова та Грег Чапкіс. Фото Ілони Гвоздьової.

- Яку роль зіграв батько у вашій танцювальній кар'єрі?

Григорій: Особливо не допомагав, але й не заважав. Проте був один випадок, коли батько зіграв важливу роль. Одного разу ми з татом прийшли вступати до залізничного училища. Я був маленький, кволенький. Директор спочатку не хотів нас навіть слухати. А батько йому: "Ви хоча би подивіться, як він танцює". Той засміявся і каже: "Ну, давай-но". І я збацав циганочку. Директор підняв слухавку, подзвонив комусь і сказав: "Зайди, я тобі знайшов артиста". До кабінету зайшов майор на милицях - політрук училища. Я знову станцював. Без музики. Таке творив - навіть на стіл поліз. Майор мене обійняв і каже: "Беремо!".

Грег: У моїй кар'єрі він дуже допомагав. Коли я влаштовувався в естрадно-циркове училище, всі знали моє прізвище і, хто я такий. Коли влаштовувався в студію Вірського - те ж саме, адже тато там - легенда. Куди б я не пішов, всі знали мого батька, і саме ім'я мені дуже допомагало. З іншого боку, на мене трошки тиснуло те, що мені треба триматися "на висоті", і треба всі очікування виправдати. Завжди всі очікували від мене чогось надприродного, тому що у мене прізвище Чапкіс.

- Хлопчик-танцівник за радянських часів був білою вороною. Не було булінгу в школі або у дворі?

Григорій: Такого не було. Я завжди був лідером, з ранніх років. У залізничному училищі взагалі створив свій танцювальний гурток, де викладав, у 16 років був балетмейстером.

Грег: Білою вороною я не був. У мене не було  булінгу через те, що я танцівник. Може, й були люди, які казали: "От ти танцюєш - це для дівчаток таке", але я на них дивився зверхньо. Тому що знав: це заздрощі. Завжди пишався тим, що танцюю.

Фото: Григорій Чапкіс - Instagram tanci1plus1, Грег Чапкіс - Facebook Greg Chapkis.

- Яким ви бачите майбутнє танцювального мистецтва? Зараз хореографія розвивається швидше, ніж на початку вашої кар'єри?

Григорій: Хореографія розвиватиметься на зло ворогам. Настане час, коли класика знайде своє місце в суспільстві. Народний танець житиме вічно. Бальний танець повернеться, тому що без нього немає культури танцю. Бали дуже потрібні. Я їх у життя провів дуже багато і хочу, щоб вони повернулися.

Грег: Навіть не знаю. З кожним роком, навіть місяцем, з'являються нові стилі. Взяти той же хіп-хоп - у нього вже близько 30 підстилів. Наступного року, думаю, ще 10 з'явиться. Це як велике дерево, яке ще ростиме й ростиме.

- Що вам подобається, а що, навпаки, неприємно в трендах сучасної хореографії?

Григорій: Цього я не скажу, бо мені може щось не подобатися, а тобі - подобатися. І навпаки. Тут кожному своє.

Грег: У сучасній хореографії мені подобається все. Не можу сказати, що от те-то дуже не подобається. Але є дуже талановиті хореографи, а є ті, які просто беруть чиюсь хорягу, вчать її і ставлять під нею своє ім'я.

Зараз немає авторського права на танець, як на пісню, наприклад. Але його треба впровадити, тому що це теж крадіжка.

- Якщо порівняти мистецтво танцю, наприклад, 50-річної давнини з його сьогоднішнім втіленням - що насамперед змінилося?

Григорій: Основа хореографії завжди - класичний танець. Ще народний. А нові сучасні стилі приходять щодня, їх дуже багато.

Грег: Мистецтво дуже змінилося після того, як з'явилися соціальні медіа. Якщо колись казали: "От в Америці є танцюрист Грег Чапкіс. Я чув, що він легенда". Наприклад.😊 То тепер можна за пару секунд це набрати в Інтернеті - і подивитися, що він танцює і самому судити.

- Яку роль відіграє енергія у танці? Службові романи - це погано або нормально?

Григорій: Без енергії танцювати не можна. Якщо ж казати про службові романи, то і тут все дуже індивідуально. Двох романів однакових немає. Одному щастить, а іншому ні.

І, просто до слова: я вважаю, що жінка не має бути красивою, але має бути цікавою.

Грег: Службові романи для танцівників - це погано. Я ніколи таким не займався. Крім своєї дружини.😊 Вона - моя перша танцівниця, дівчина з першого покоління моєї групи.

Взагалі, я вважаю, що краще не зустрічатися зі своїми танцівниками. Потім, якщо не складеться щось у стосунках, шкода втрачати хорошого артиста.

Коли у мене в групі хтось починає зустрічатися, то я вже знаю: є великий ризик, що одного з них я втрачу, якщо вони розійдуться.

Фото: Григорій Чапкіс і Катерина Кухар - Instagram tanci1plus1, Грег Чапкіс - Facebook Greg Chapkis.

- Назвіть три речі, без яких неможливий успішний танцівник.

Григорій: Просто з'єднайте два дротики - талант і праця - тоді буде результат. Але талант - це один відсоток успіху, а далі треба потіти. І тут головне - цілеспрямованість.

Але і це ще не все. Якщо у вас вже є талант, працьовитість і цілеспрямованість, для успішної їхньої реалізації треба визначити три речі:

- мета - це на майбутнє,

- завдання - робота зараз,

- форми і методи - як ти цього досягнеш.

Грег: Наполегливість - головне. Якщо хочеш бути танцівником, маєш бути наполегливим. Ще важливо - не втрачати дух. Я падав багато разів, були моменти, коли хотів усе покинути і займатися іншим. Але не можна втрачати впевненість у собі - і тоді все вийде.

- Що ви скажете своєму синові/батькові, коли зустрінетеся? Що побажаєте? Коли взагалі зустрінетесь?

Григорій Чапкис: Ми всі зустрінемося дуже скоро. З 30 березня по 5 квітня будемо судити в Ізраїлі грандіозний Міжнародний фестиваль. У журі буде ціла сім'я Чапкісів. Там і проведемо разом час, відсвяткуємо ювілей.

Грег Чапкіс: Я скажу татові при зустрічі, що я дуже пишаюся ним. Він великий молодчина та легенда. Я сподіваюся, що я цю легенду продовжую. Він її зробив у країнах СНД, а я продовжую тут, в Америці, й по всьому світу. Сподіваюся, що мої діти продовжать її ще далі.

Дарина Коберська
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Людмила Хільчук
Вітаємо ювіляра, здоровья та многая літа!!! А сину успіхів та удачі! Дякую за цікаву публікації
24 лют 2020 р., 11:42
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту