Гумор і релігія: серед святих є комік, а жарти Христа зараз назвали б тролінгом

Напередодні Великодня ми поговорили з релігієзнавцем Вячеславом Горшковим про те, як насправді церква ставиться до гумору, і коли жарти про релігію доречні, а коли це - табу.

"Не смійся над іншими так, як не хочеш, щоб посміялися над тобою"

Релігіознавець В'ячеслав Горшков.

- У суспільстві існує думка: коли говориш про релігію, краще утриматися від жартів. Ви з цим згодні?

- Жарти бувають влучними, а бувають недоречними - все залежить від обставин та культури тих, хто жартує.

- Які речі, на думку релігійної людини, апріорі не можуть бути об'єктами гумору?

- Висміювання страждань іншої людини. Гумор, який принижує людську гідність. Та сміх заради сміху, який не пов’язаний ані з вдалим жартом, ані з радістю - той, що діє як камуфляж для негідних вчинків.

Тут можна згадати "золоте правило" багатьох релігій: "Не роби іншому те, чого не бажаєш собі". Отже, не смійся над іншими так, як не хочеш, щоб посміялися над тобою.  

- Але невдалий гумор до списку смертних гріхів, на щастя, не потрапив…

- Якщо брати тексти Біблії - там немає ні припису жартувати, ні заборони це робити. Але є певні застереження та осуд недоречних жартів - таких, що можуть зруйнувати добрі стосунки між людьми.  

"У Біблії гумор з'являється з перших сторінок"

- А у самій Біблії гумору немає?

- В Біблії його достатньо. Гумор з’являється ледь не з перших сторінок книги Буття і не зникає до апостольських послань. Справа в тому, що ми не завжди його помічаємо.

Специфіка гумору дуже обумовлена культурою. Тому не все, з чого сміялись 3000 років тому на Близькому Сході, буде зрозумілим для сучасної людини. Навіть сьогодні ми не завжди зрозуміємо жарти людей іншої культури.

Хоча в Біблії є і дуже прямі вказівки на гумор. Наприклад, ім’я сина Авраама та Сари, Ісаака, прямо походить від слова "сміятись" (у перекладі з давньоєврейської. - Авт).  

- А чи відомо щось про почуття гумору Ісуса Христа та його апостолів?

- І в словах Христа, і в словах апостолів гумор присутній. До того ж, можна побачити, як він обумовлений характером людини.

Наприклад, у апостола Павла зустрічаються дуже іронічні вирази. Не кожен перекладач Біблії дозволить собі подати буквальний переклад, а не замінити його вираз евфемізмом.

Щодо гумору Христа, то він видається влучним та витонченим. Христос під час повчання або викривання хибних проявів релігійності використовував кумедні образи. Наприклад, "Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство увійти!" (Марка 10:25). Або "Проводирі ви сліпі, що відціджуєте комаря, а верблюда ковтаєте!" (Матвія 23:24). Просто уявіть собі ці картини - і ви побачите, що вони смішні!

Гумор Христа проявляється не лише в словах, а й у вчинках. Подивиться, як Він відповідав на провокаційні питання недоброзичливців! Сьогодні подібні відповіді в соцмережах коментують виразом "тролінг 80-го рівня".

- Чи часто сміх в Біблії згадується саме в негативному значенні?

- Я б так не сказав. Є лише декілька таких текстів. Вони про гумор недоречний або цинічний. Коли, наприклад, хтось глузує зі свого батька. Або коли жарт є проявом занадто легковажного та безвідповідального життя.

Також можна згадати текст з книги Приповісті 26:17-18, який засуджує прикриття гумором віроломних вчинків ("Як той, хто вдає божевільного, кидає іскри, стріли та смерть, так і людина, що обманює друга свого та каже: "Так це ж я жартую!").

Натомість в Євангелії ми маємо втішну обітницю Христа про сміх, що пов’язаний з радістю: "Блаженні засмучені зараз, бо втішитесь ви (буквально "розсмієтеся")".

Отже справа не в тім, сміятись чи ні, а над чим, як та коли. Якщо в країні сталася трагедія, зрозуміло, що скасовуються розважальні заходи. Не тому, що хтось проти радості, а тому, що під час жалоби вона недоречна.

Як жартують священики

- А як жартують в релігійному середовищі? Не всі можуть уявити собі двох смиренних священиків, які обмінюються анекдотами…

- Я ще не зустрічав релігійних спільнот, які б зовсім відмовились від гумору. Деякі анекдоти навіть є, так би мовити, інтерконфесіональними, бо доводилось їх чути від представників різних релігій.

Часто ті ж анекдоти мають повчальний характер, бо вказують у жартівливій формі на певні хиби духовного життя, і таким чином допомагають їх долати.

Інша справа, якщо сторонні люди починають висміювати представників тієї чи іншої релігії. Тут багато чого залежить від історичного та культурного контексту. Бо свого часу висміювання опонентів було звичайним аргументом у міжрелігійних суперечках. Тут допускалися не лише легкі жарти, а й гостра іронія та сарказм. Між іншим, в Біблії все це є!

Зараз, гадаю, ситуація змінилася. Представники різних релігій стали відкритішими одне до одного, і в спілкуванні проявляють набагато більше поваги й делікатності до людей інших поглядів чи іншої традиції.

Коли, наприклад, спілкуються іудей та християнин, то частіше з їхніх вуст ми почуємо жарти про представників свого віросповідання, або такі, де і християнин, і іудей представлені на одному рівні.

- Можете навести приклади таких жартів?

- Є "бородатий" анекдот, якій мені розповідали представники різних християнських церков про самих себе. Оскільки я сам православний, то розповім його від імені православних:

Потрапляє людина до раю. І ось янгол робить їй екскурсію по Едему. Все наповнено атмосферою радості та любові, разом прогулюються спасенні різних вір та народів. Нарешті вони доходять до величезного глухого паркану.

"Навіщо цей паркан? Що там за ним?" - питає людина янгола.

"Тсс! Тихо!" - відповідає янгол. - "За парканом православні, й вони думають, що вони тут самі!"

🤣🤣🤣

Або ще приклад міжконфесійного анекдоту:

Приходить на землю Месія, а до нього з різних боків біжать іудеї та християни.

"Скажи, що Ти прийшов вперше!" - кричать іудеї.

"Скажи, що Ти прийшов вдруге!" - кричать християни.

На що Месія відповідає: "Без коментарів!".

🤣🤣🤣

Ці два анекдоти - плід релігійної самоіронії. Такий жарт від представника іншої релігії - певний маркер, що вказує на його відкритість до дружніх міжрелігійних стосунків.

- Чи всім представникам церковної ієрархії дозволено жартувати?  

- Заборони немає. Я знаю чимало служителів церкви: православних, католиків, протестантів... Переважна більшість з них вміє добре пожартувати, і це ніколи не буває вульгарним.

Усе залежить від особистої культури представника церковної ієрархії. Наприклад, чудове почуття гумору було у спочилого Митрополита Київського Володимира (Сабодана), про що можуть згадати ті, хто з ним спілкувався.

"Саме носії зла найчастіше висміюються у Святому Письмі"

- Яка з релігій є найтолерантнішою до гумору?

- Це пов’язано не з релігією, а з культурою, в якій вона існує. До того ж, варто розрізняти сфери присутності гумору. Одна справа, жарти релігійної людини в повсякденному житті, інша - жарти під час релігійних зібрань, ритуалів або свят.

В кожній релігії є святкування радісних подій, коли навіть під час релігійних зібрань доречні веселощі. Тут можна згадати християнські карнавали, єврейське свято Пурім, мусульманський Ураза-байрам тощо. Ну, а де веселощі, там є місце гумору та сміху.

Святкування єврейського свята Пурім в Тель-Авіві. Фото: expres.online

- А в яких релігіях святим на іконах та статуях дозволено бути усміхненими?

- Знов таки, якоїсь заборони на усмішку святого в іконографії немає. Тут багато чого залежить від сюжету ікони та місцевої іконографічної традиції. Знов таки можна згадати обітницю Христа тим, хто з надією на Бога переніс скорботи життя, - замість жалоби буде сміх. Тому якщо зображається прославлена Богом людина, яка переможно завершила своє земне життя, то чому б не зобразити її усміхненою?

- Чи правда, що серед святих є колишні коміки?

- У православних та католиків є святий Порфирій Ефеський, якого стратили 361 року за часів імператора Юліана Відступника. За життя він був лицедієм, тобто актором, якому доводилось грати й комедійні ролі. За однією з версій його житія, він грав у виставі, що висміювала християн. За сценарієм, він мав імітувати хрещення, але так сталося, що сприйняв все серйозно. Одразу після вистави, він проголосив себе християнином, за що був страчений.

Мученик Порфирій Ефеський. Константинополь (985 рік). Мініатюра Мінологіі Василя II. Фото: Ватиканська бібліотека, Рим. (Digi.vatlib.it)

Треба зазначити, що в той час, за умов язичницької імперської держави, у християн діяли заборони на деякі професії, в тому числі на професію актора. Це пояснюється тим, що тогочасні вистави були частиною ідолопоклонницьких культів, а не тому, що церква була проти розваг взагалі. Просто розваги в той час були, м’яко кажучи, не дуже пристойними.

- Є дуже різні види гумору: від іронії та пародії - до сарказму та чорного гумору. Які з видів гумору дозволені різними релігіями, а які - ні?

- Як я вже згадував раніше, в Біблії ми можемо знайти майже весь спектр. Наприклад, історія пророка Іллі, де він просто знущається з пророків Ваала. Він висміює їх та їхнього бога. В посланнях апостола Павла достатньо іронії, інколи доволі гострої.

Тут розкривається ще один цікавий аспект гумору. Він може бути дуже гострим, і ця гострота має протверезити того, хто не чує голосу совісті, здорового глузду тощо. Тому такий жорсткий гумор ми можемо знайти, коли висміюється ворог або людина, яка порушує закони. Носії активного зла - дуже часто є об’єктами висміювання в Святому Письмі.

Усміхніться: релігійні анекдоти від нашого співрозмовника

Під час богослужіння посварилися два священики у вівтарній частині храму. Місце святе, лаятись не можна, а дуже хочеться.

Один не витримує та каже іншому відповідним тоном:  "Спаси вас, Господи, отцю Іване!"

А той у відповідь таким самим тоном:  "Ні, це вас спаси, Господи, отцю Петре!".

🤣🤣🤣

В протестантських церквах часто жартують над недосконалим знанням Біблії членів спільнот. Наприклад:

Недільна група з вивчення Біблії для чоловіків. Один з учасників питає викладача:

- Скажіть, будь ласка, а скільки кілометрів від Дана до Беер-Шеви? Я все життя чую цей вираз "від Дана до Беер-Шеви", але ніколи не знав, яка між ними відстань.

Інший учасник групи:

- Я правильно зрозумів, що Дан та Беер-Шева - це назва міст?

- Так, звісно! - відповідає вчитель.

- Нічого собі! - продовжує учасник групи. - А я все життя думав, що це чоловік та дружина. Ну, як Содом та Гоморра!

Ольга Ліцкевич
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту