Ха-ха-тур: 5 веселих історій про відпочинок у Грузії

"Йод" продовжує публікувати прикольні лайфхаки для тих, хто, як і ми, планує провести відпустку або уїк-енд у цікавому місці.

Чергова мета нашого #ха-ха-туру - Грузія. Долучаємо іронію - і з усмішкою на обличчі отримуємо масу корисної інформації. І не тільки.😊

Гамарджоба по-тбіліськи

"Містом ви можете ходити в будь-який час і нічого не боятися - ніхто вас пальцем не зачепить", - запевнили нас, щойно ми приїхали в Грузію. І ми бродили вузькими, темними вуличками старого Тбілісі.

Тбілісі. Фото: Jaanus Jagomagi/Unsplash

І ось вже перша година ночі, довго немає ніяких перехожих, і раптом попереду широка фігура самотньої людини. Чорт знає, хто це, що в нього на думці. Чоловік підійшов ближче.

- Гамарджоба!

- Гамарджоба, - чемно відповідаю я, а моя дружина бризкає, ледь стримуючи сміх.

- Що таке? - питаю і сам бачу відповідь. Мій грузинський співрозмовник, який порівнявся з нами - негр! Вибачте, темношкірий генацвале! Так ми і поговорили грузинською: афрокавказець і укроєвреєць.

У Батумі: не в інвестиціях щастя

Батумі - шикарне нове місто, побудоване із залученням щедрих американських інвестицій. Але зберіглося і старе місто. Як у Києві аптеки, так у старому Батумі на кожному кроці - майстерні з ремонту одягу або взуття.

Батумі - шикарне нове місто, побудоване із залученням щедрих американських інвестицій. Фото: wikipedia.org
Фото: Олександр Володарський

Ми зазирнули в стару майстерню в напівпідвалі: наколо чиїсь речі, здані в ремонт, майже всі чорного кольору, а в центрі на стільці майстер - сивий, під сімдесят, окуляри з тріщиною, "Зінгер". Блиснув жвавий погляд з-під окулярів - він запросив увійти.

-  Як живеться? - запитуємо ми.

 - Зараз погано, - хитає головою батумський старожил, - раніше від вас приїжджали молоді дівчатка в усьому білому, або навіть без нього, красиві. Ходили туди-сюди під вікнами. Це хвилювало й тішило. А що тепер? Приїжджають ці товстопузі багаті старі американки - кого вони можуть тішити? Га?

- Господи, які проблеми, - весело кажу я, - зі мною чотири жінки з України, всі різні - вибирай будь-яку!

Він сумно усміхнувся і сказав:

- Ні! Пізно ...

Виходить, не в інвестиціях щастя.

Ціле життя на годиннику Резо

Резо Габріадзе - видатний грузинський драматург, режисер, сценарист, художник... Одним словом - вигадник: придумав і побудував у Тбілісі вежу з чарівним годинником.

Рівно о 12 на вежі відкрилася розмальована майстром залізна завіса маленького театрика - і під народну пісеньку перед нами з'явилися фігурки-ляльки і пішли по колу.

Ось - він і вона зовсім юні... вони ж трохи старші... вони і вже з візком... два дідки, він і вона... дві могилки... і знову молода закохана пара.

Колообіг життя - як колообіг часу на круглому циферблаті, і життя, яке ніколи не закінчується, попри календарі наївних майя.

Грузинка Тамріко, з якою ми познайомилися під годинником, сказала, що намагається приходити сюди щодня. Годинники заряджають людину енергією. Бути може, розповідь очевидця про це має той же ефект. У будь-якому разі, я сподіваюся, що ви самі це відчуєте.

Фото: wikipedia.org

Доля і річки: там, де Лермонтов сидів

"Немного лет тому назад,
Там, где, сливаяся, шумят,
Обнявшись, будто две сестры,
Струи Арагвы и Куры,
Был монастырь…"
 
Не знаю, можливо, коли там був Лермонтов, річки шуміли (мова про монастир Джварі поблизу міста Мцхета). А зараз - це видовище тихе, зачаровує, у будь-якому разі, здалеку.

Фото: wikipedia.org

Ми дивилися вниз на це місце з гори біля монастиря в сутінках. Два русла двох річок з'єднувалися плавно та велично, і так само плавно продовжувалися однією. І мені здавалося, десь поруч стоїть Михайло Юрійович Лермонтов - зовсім пацан (у мене син старше) - і знову дивиться і дивиться, і не в силах, як ми, відірватися від цієї не краси навіть, а ліпоти...
Так, подумалося мені, якби я змолоду це побачив, можливо, писав би ліричні вірші. А так - що я пишу, навіть ніяково стало...

Коте Махарадзе та всі, всі, всі

Мій приятель привіз мені з Іспанії магніт з емблемою знаменитого футбольного клубу "Барселона". Я хотів відповісти йому тим же.

- У вас є магніти з емблемою "Динамо" Тбілісі? - продавці дивилися на мене з подивом.

Як? "Динамо" Тбілісі: Слава Метревелі, Давид Кіпіані, Михайло Месхі?.. Ні! Нічого немає - ні значків, ні брелоків, ні магнітів. А сам клуб існує? Волочить мізерне життя. Як і весь колись знаменитий грузинський футбол.

І тільки проїжджаючи на автобусі грузинські міста, я згадував: Кутаїсі - "Торпедо", Ланчхуті - "Гурія", Батумі - "Динамо"...

- У нас все тільки за збірну вболівають, - пояснив мені один грузин.

- А що, збірна добре грає?

- Наша збірна? Жахливо грає! Але за когось вболівати ж треба...

Треба! Я тепер вболіватиму і за грузинів!

Фото: Олександр Володарський
Матерiали по темi
Ха-ха-тур: незвичайні та смішні поради для тих, хто їде в Польщу
Олександр Володарський
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту