Ха-ха-тур Одеська область: як небанально відпочити на морі

Фото: Дарія Давиденко
Вибір морів цього літа невеликий, тому треба користуватися тим, що Бог послав. А послав він українцям не мало - Азовське і Чорне моря.

Ніхто не заперечує, що сервіс - українське слабке місце, але ми знаємо, як спланувати відпустку в Одеській області так, щоби було максимально багато розваг, які не поступаються тим, які є на європейських курортах.

Енотуризм: тримаємо шлях по дорозі вина та смаку

Напевно, ви чули, як в Іспанії, Франції та Італії подорожують між виноробними та сироварнями, та так здорово, що на море не тягне. Тепер так само можна мандрувати Одеською областю.

"Бессарабська дорога вина та смаку" - головне відкриття літнього сезону 2020.

Маршрут - без ночі не тутешній, але прямуючи ним, насолодитесь бринзою та м'ясними делікатесами, рибними борщами та місцевою випічкою і все це під келихи білого та червоного, які можна приймати за ліки біля моря, у винних підвалах та на березі Дунаю.

Пересуватися "по дорозі" краще короткими перебіжками на автомобілі, зупиняючись на день-другий у новому місці. Тоді розслабитися зможе і той, хто буде за кермом?

Адже в цих краях вино ллється рікою, а від їжі неможливо відірватися.

І що важливо: маршрут прокладений через область, тому ви побачите історично-культурні пам'ятки: фортеці, старовинні садиби-замки-церкви, дунайські канали, кращі пляжі, зграї пеліканів і поля латаття.

Енотуризм придумали відносно недавно - років 40 тому. Почалося, як пишуть знавці, все в США, де захотіли розкрутити американські марки вин. Після хороших рекламних кампаній так і сталося: рейтинг каліфорнійських вин побив рейтинг французьких. Але потім напрямок "охолов" і тоді випадково на допомогу прийшов голлівудський режисер Александр Пейн. Коли він особисто складав перелік вин, які покаже в трагікомедії "На узбіччі", то не думав ні про те, що отримає за цю роботу "Оскар", ні про те, що заново закохає Америку в піно-нуар. От би в Україні знайшовся режисер, який би закохав нас в енотуризм. Адже головна його цінність у чому? Подорожувати можна цілий рік, не прив'язуючись до морського сезону.

Пожити як фермер

Якщо ви невиправний городянин, але ж хочеться якоїсь екзотики, то є варіант: стати не декілька днів власником ферми? Садиба "Куба - далеко" придумала таку розвагу.

Жити будете в сільському будинку з витканими постілками, де у дворі можна збирати врожай помідорів, кабачків, поливати троянди, годувати господарство: кози, кури, поросята. Також тут працює бринзарня. До ваших послуг - три види сиру з козячого молока:

  • Ніжна. Вранці поставили - днем подали на стіл.
  • Витримана. Готується 40 днів. Солена і тверда.
  • Витримана у вині. Це власний рецепт бринзарні.

Його секрет полягає у тому, що витримувати сир потрібно лише в одному сорті вина - Одеський чорний. Інше вино не віддає сиру свій насичений колір та аромат.

Щоб ви знали, кілограм сиру робиться з 10 літрів домашнього, козячого, молока.

На території садиби є чудовий сінник - найкраще місце для фотосесії. Через снопи соломи створюється м'яке та тепле світло, тому хто б не робив світлини, ви на них будете ідеальними. Позуючи, візьміть до рук зв'язку очерету. Одна така в'язка коштує 7 євро. Очерет продають у Європу.

- Для них наш очерет – неоціненний товар: екологічний, теплий і дуже дорогий, - загинають пальці місцеві. - Дах з одеського очерету дорожче за найдорожчу черепицю. Бо його потрібно не тільки зібрати (працюють комбайни), транспортувати, а й обробити протипожежною рідиною. 

Фотополювання на пеліканів

Всі чули, що в Україні є місто на воді. Але Йод.media, на відміну від багатьох, не буде панькатися і називати Вилкове "українською Венецією" ???

Але попри безрадісні споруди радянської епохи та специфічне ставлення до туризму, Вилкове сто відсотків потрібно спробувати на зуб. І тоді перед вами відкриється широченний Дунай, який впадає в море, поля латаття та трохи іншої реальності, в якій в кожному окремому дворі має бути не машина, а човен, а краще два - батька та сина. Адже найголовніша робота для чоловіків Вилкова - риболовля.

У "руках" Дунаю живе що завгодно, але найважливіша риба - білуга. Звісно, вона червонокнижна і її вилов заборонений. Але риба виростає величезна - 50-70 кілограмів, і найцінніше в ній не туша, а чорна ікра. В одній великій рибі може бути до 10 кілограмів ікри, кіло якої на чорному ринку коштує близько 1000 доларів.

Через таки гроші не припиняється війна між рибалками, браконьєрами (а часто це збігається), фірмами, які видають дозволи на вилов, прикордонниками та природоохоронними організаціями. Про розмах корупції, варварський вилов та навіть вбивства можете послухати ввечері, розговорившись з місцевими.

Білуга - одна з найдавніших риб на Землі. Пережила динозаврів та мамонтів, а тепер на межі вимирання.

Пам'ятайте це, купуючи баночку з чорною ікрою☹

Білуга не єдина жива істота, яка передає полум'яний привіт людству з дельти Дунаю.

Недалеко від Вилкового - найбільший у світі ареал пеліканів, близько 50 тисяч птахів. Насправді, батьківщина пеліканів не Африка, а Дунай. В Африці - вони зимують, а до нас прилітають додому. Хоча скоро можуть перестати це робити.

За день пелікани з'їдають тони риби, яку можуть виловити лише на мілкому дні. Вони стоять лапами у воді та ловлять рибу на глибину свого дзьоба. Через глобальне потепління вода у місцях їхнього проживання підвищується, птахам дедалі важче себе прогодувати, а в якийсь момент це стане неможливим.

Але у найближчі 50 років, як вважають екологи, пелікани прилітатимуть в дельту Дунаю. Тому беріть "фоторушницю" і спостерігайте за цим добрим та красивим птахом. 

"Культурне" виноробство

Якщо вам подобається лежати на пляжі, але разок вибратися кудись на екскурсію, то насамперед їдьте на виноробню Шато (наголос на перший склад). У цьому місці все зроблено для культурного винопоглинання. 

Натерті до блиску винні та коньячні цехи. Сучасна дегустаційна зала. Фонтани, які показують народження вина. Виноградні алеї та пам'ятники. Не дарма це місце називається "Центр культури вина SHABO".

Якщо потрапите до них, то застрягнете мінімум на дві години.

Як будете в дегустаційній залі, попросіть проводити вас до зали з особистими винними скринями. Це новинка SHABO.

Як ви знаєте, вино потрібно зберігати не просто в шафі, а у винній з певною температурою. І SHABO створило величезну шафу, куди кожен може покласти на зберігання свої запаси.

І що нас зворушило найбільше: біля кожної скрині хочуть встановити відеокамеру та транслювати картинку в реальному часі. Уявляєте, за вікном сніг, дощ, самоізоляція. Але вмикаєш ноутбук і дивишся, як там вінце поживає.

Підкорюємо старовинний замок

Якщо ви були на римських руїнах, французьких замках та в будинку графа Дракули, але не відвідали Аккерманську фортецю - то це терміново потребує виправлення. Зараз усе пояснимо.

Фортеця 14 століття і до наших днів чудово збереглася.

Величезна територія з неймовірною кількістю трагічних легенд. Чи правдиві вони? Як всі легенди. Точно правда - кімната тортур інквізиції. Жахливе місце. Ми там були, і від усіх тих ножів, пил та гаків моторошно. Добре, що катівня в підвалі й заходити туди не обов'язково. А от що важливо оглянути, так це вежу Овідія, вона ж Дівоча: місце, в якому нібито була замкнена зла дочка Олександра I Доброго, правителя Молдавського князівства.

Після ув'язнення дівчина вийде заміж за володаря Валахії, відомого як Влад II і у них народиться син - той самий граф Дракула. Вже після смерті батьків, вампір приїде до фортеці свого діда та проведе кілька ночей. Така легенда?

Дуже зручно, що в наші дні на подвір'ї фортеці є ресторани, сувенірні крамниці, пацан, який кричить у мегафон, що за 500 гривень покатає на вітрильнику та уроки гончарства. Їх проводить колишній золотошукач? Запитайте його про останній скарб - і час прослухаєте історії, як море розмиває береги, оголюючи скарби.

Обов'язково залізьте на найвищу точку фортеці на тому боці, який дивиться на море. Внизу неймовірної краси прірва та акустика. Можна прокричати бажання. Хто знає, можливо вітер віднесе його у море і вас почують?

І трошки моря

Неподалік Одеси є селище Санжейка. Нормальна вода, майже білий пісок і неймовірно красиві скелі, правда, утворені не з кам'яної породи, а глиняної. 

Ще декылька років тому це був дикий пляж, але цього року - нема де й голці впасти. Тому порада: приїжджайте не в розпал сезону. 

І ще не забувайте, вітер підіймає частинки глини у повітря і це не дуже приємно, а сільрада та власники готелів чомусь забувають зробити це місце привабливішим з нормальними сходами до моря та квітами. 

#мандруйукраїною

Стаття підготовлена у рамках проєкту  #мандруйукраїною, який ініційовано президентом Володимиром Зеленським за підтримки авіакомпанії МАУ та Одеської обласної держадміністрації. 

???

Фотографії - Дарія Давиденко для Йод.media 

Юлія Волошина
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту