Ха-ха-тур у Грецію: Найкращий захід сонця у Європі на купі давньої цегли

Кореспондент "Йоду" відвідав Пірей і Афіни та ненароком написав "потішні дописи" про свою подорож. Про те, де ростуть мандарини, що п'ють і їдять греки, а також декілька порад для тих, хто любить по-ха-ха-туритися. 😊

Глава перша. Мандариновий раз з неприємним присмаком

- Ви не знаєте, що робити в Афінах? - запитала мене сусідка, яка сидить на місці 23A. Літак нахилився, в ілюмінаторі виднілося море, а вона, мабуть, відчула себе пасажиркою маршрутки до Греції.

- Думаю, варто почати з Акрополя, Храму Зевса, Воріт Адріана...

- Тю, так хіба це все не звичайні руїни? - немов ми говорили про якісь покинуті будівлі в центрі Києва. І уточнила: Краще скажіть, нічого в місцевих театрах не показують? Може, англійською?

З одного боку, вона поставила мене в безвихідь своїм простим питанням про тисячолітні будівлі. З іншого, після звичайних туристів, які їдуть за кордон, щоб весь доступний їм алкоголь зробити "ковтком свіжого повітря", було приємно усвідомлювати, що нині є українці, які прогулюються на курортах місцевими театрами.

Приземлившись в аеропорту з видом на засніжені верхівки гір, я покотив до моря. (А куди ще їхати, якщо в січні в Афінах +16° С ?!) І приїхав у порт Пірей.

Спочатку я думав, що Пірей - це просто прибережний район Афін. Думав, швидко пройдуся містом, з'їм гірос, подивлюся на море та кораблики. А з'ясувалося, що Пірей - третє за площею місто в Греції.

Поки я годину йшов до моря із сумками (заселення - тільки після моря), встиг познайомитися з грецькими вуличками. Вони - новорічна мрія українця: по обидва боки ростуть мандаринові дерева, посипані помаранчевими плодами.

Моя натура, виплекана любов'ю до халяви, насамперед підказала зірвати й спробувати мандаринку. "Навіщо той гірос купувати, якщо солодкі грецькі цитруси самі просяться вгамувати мій голод?" Еге ж...

Мандарини були такими кислими, що я миттю виплюнув, кривлячи обличчя і видаючи незрозумілі звуки. Коли підняв голову, думав перехожі вже або сміються, тикаючи в мене пальцями, або категорично махають головою. Але ніхто і поглядом не кліпнув. Мабуть, обламаних туристів-мандариністів тут часто показують.

Глава друга. Кіт, якого вабить неймовірний захід сонця

Друге, на що я зауважив у Греції після мандаринів, - це рух транспорту. Я завжди думав, що гірше, ніж у Львові, не водять ніде. Але у нас водії хоч іноді зважають на світлофори. В Афінах же боїшся за життя на кожному перехресті. У місцевих правилах, напевно, так і прописано - пріоритет у того, хто швидше.

Лихо прокотившись на автобусі в Афіни, я вийшов на центральній станції - Монастиракі. Сонце засліпило очі, і я вчепився в свій рюкзак. Якщо про небезпечний рух транспорту і кислі мандарини до цього не чув, то про афінських вуличних злодюжок мені було добре відомо.

Вискочивши з автобуса, я миттю дістався готелю, кинув речі і, слідуючи пораді адміністратора, пішов на найвищу точку Афін - насолодитися заходом сонця.

Вже через кілька хвилин зіткнувся з головним ворогом моєї поїздки - вулицями Афін. Будинки всюди були вркай однаковими, що часом складалося враження, що ти ходиш по колу. Навіть гугл-мапи не розуміли, куди йти!

З тяжкою бідою я дістався гори Лікавіт. Ну, як гори - пагорб він і є пагорб - 277 метрів над рівнем моря. Не Говерла, звісно, але круто. У сенсі - схил крутий.

15 хвилин потому, в поту, з розстебнутою курткою і палючим в спину сонцем, я піднімався до дзвіниці на верхівці пагорба Лікавіт. Зупинився відпочити, розвернувся - і зомлів. Переді мною, немов торт на святковому столі, лежало все місто, а сонце вкладалося спати за колонами Парфенона. І рудий кіт, немов адміністратор пагорба, не соромлячись ні висоти, ні туристів, насолоджувався заходом разом зі мною.

Глава третя. Головні руїни, нічне життя і грецька кухня

По суті, сусідка з 23A мала рацію: якщо говорити про головні архітектурні пам'ятки Афін, всі вони в (напів) зруйнованому стані. Від занедбаних будівель центра Києва їх відрізняє якихось декілька тисяч років.

Коли ви піднімаєтеся під гору до Акрополя, коли храм богині Афіни стоїть від вас за двадцять метрів, розумієте, скільки історії в собі несе кожен цей камінчик. Перед вами - архітектурний твір мистецтва, якого немає в списку сімох чудес світу тільки тому, що воно постраждало від сотень землетрусів і воєн.

Гучні таверни. З тихими тут не склалося навіть вночі. Взагалі нічні Афіни нічим не поступаються денним. У місті можна гуляти до ранку, як на вихідних, так і в будні.

У центрі, мало не в кожному будинку, є або маленьке кафе, або бар, або ресторан. Звідусіль лунає музика, а на вулицях і в тавернах така кількість людей, немов Македонський вчора завоював Перську імперію.

Враховуючи карнавальний настрій, мене здивувала тверезість відвідувачів. Тільки потім мені розповідали, що греки ніколи не напиваються. Уміють же люди!

Хм. А у нас бари тримаються на плаву лише за рахунок здорового алкоголізму. А коли і за алкоголізм не виходить зачепитися, я не знаю, як може функціонувати таверна.

Місцева кухня і горілка Узо. Ці дві "пам'ятки" дали мені зрозуміти: якщо ви збираєтеся в Афіни, бути на дієті і непитущим - моветон. Грецька кухня - феноменальна.

У жодному разі не можна поїхати з міста, не скуштувавши місцевої риби, сувлакі, гіроса, цацикі, мусаки. Різноманітність продуктів, палітра фарб на тарілці, свіжість і легкість заряджають позитивом і енергією. Чомусь після кожного прийому їжі я почувався дедалі здоровішим. 😊

У грецьких закладах також заведено ділитися стравами: на стіл приносять багато малесеньких страв - і люди з однієї компанії куштують усього потроху. Така трапеза називається мезе. А все це греки запивають місцевим вином або анісової горілкою Узо. Одразу скажу - напій на любителя. Але любителів її завжди вдосталь. 😉

Тому навіть не сумнівайтеся - в Афінах ви ніколи не залишитеся тверезим і голодним. Принаймні мандаринки завжди поруч. 😊

Епілог. Кращі місця для зголоднілих і спраглих туристів у Афінах

Список закладів, де порівняно недорого, але дуже смачно та колоритно можна посидіти в грецькій столиці (перевірено на собі):

Kostas - кращий гірос у місті.

Причому краще зайти вдень - до вечора там зазвичай закінчується м'ясо.

Kalamakia O Elvis - кращі сувлакі в місті.

2 Goulies kai 2 Boukies – неймовірна кава, смачні солодощі та привітний господар, який розповість декілька історій про Афіни.

Quick Pitta - тут можна швидко і дешево перекусити в центрі міста.

Kanaria - автентичний бар, пиво, узо, мезе.

KOTEZ - стильно випити в центрі Афін.

Barley Cargo - потужний вибір пива.

Café 111 - кафе-бар з місцевим контингентом, місцевою музикою, місцевим пивом і вином.

Фото 📸 Єгор Бахарев / Йод

Єгор Бахарєв
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту