Хроніки декретних барикад: що в ідеальної матері є спільного з єдинорогом

Наша авторка-стендапер продовжує ділитися таємним, не лишаючи від "материнських" стереотипів і каменя на камені. Попереджаємо: концентрація самоіронії та сарказму в тексті перебуває на межі допустимої норми. Далі - з перших вуст.

- Хлопчик! - акушерка урочисто кладе на мої груди малюка і мені стає… ніяково.

Ще з дитинства кожен мультик, кожен фільм та кожна бабуся вчить, що пологи - то є свого роду такий собі катарсис благодаті, що дзвінко б’є тобі в голову радістю материнства. Але от я тримаю свого новонародженого сина, та щось мене та благість, якої всі чекають на моєму обличчі, поки не бере. Все, що я справді маю на той момент, - це хіба що тотальне нерозуміння, як далі поводитися з цією новою та загадковою обставиною на ніжках.

Уявіть: от вам збоку місяцями щось пхалося зсередини і ви ходили, наче Квазімодо, а от воно вже з’явилося на світ, і це маленька людина, яку ви одягаєте в маленькі речі.

Втім, перший час діти малорухливі й пак вимог до оточуючого світу в них доволі тривіальний. Перші кілька місяців після пологів я провела, туди-сюди катаючи ногою візочок, що стояв поруч зі столом, поки руки й голова дистанційно працювали з ноутбука. Потім син, звісно, поповз. Потім пішов. Потім йому стало треба ще щось - ясна річ, від мене. Але це все ж були доволі поступові метаморфози, і з ними можна було впоратись. АЛЕ!

Знаєте, у багатьох відеоіграх є налаштування рівня з менюшкою вибору складності?

Я маю таке враження, ніби, щойно я приблизно розібралася з "новачком", хтось викрутив його на "профі": ми розійшлися з чоловіком. Я лишилася з півторарічним сином сама.

Якісь обов’язки лишились у вихідних об’ємах, якихось стало більше вдвічі, а деякі, що раніше були відведені чоловікові, додалися, витіснивши собою ті дорогоцінні островки вільного часу та душевного спокою. До цього хоча б прийнятно комфортне, життя пішло по швах, наче крісло-мішок, та розкотилося по кутах квартири комкуватими зграйками моїх нервових клітин.

Пропаганда наркотиків - це погано, проте як щодо пропаганди материнського інстинкту?

Абсолютно міфічна штука, що має звідкись виникнути в жінки не сьогодні і не завтра, а РАПТОВО. Ніхто точно не знає, як воно працює, але ясно одне: якщо ти народила, та в тебе ще не з’їхав дах від ніжності, з тобою щось не так. Складається враження, ніби цілковито присвячувати себе дитині без огляду на інстинкт самозбереження - то є дещо, закладене жінкам у "заводську прошивку". Виходить, що випадки відсутності в матері такого змиренного мазохізму - це в суспільному контексті щось на кшталт діареї - так, мовляв, буває, але ми вдаємо, що ні.

І це ж так мільйони жінок живуть та комплексують через те, що "недотягують" до якогось абстрактно-іконічного образу ідеальної матері за масою критеріїв, іноді абсолютно безглуздих. При цьому сама "ідеальна матір" - то наче якийсь казковий звір на кшталт єдинорога: ніхто її особисто не зустрічав, проте всі говорять і переказують. І от не зізнаватися ж світові, що хочеш бути схожою на чарівну кобилу, а почуваєшся, як ломова.

Тож правила самостійно-декретного виживання для "необдарованих" довелося формулювати самотужки:

  • Якщо предмет не загрожує життю дитини, значить, це іграшка.
  • Якщо купа речей не заважає переміщуватись квартирою, можна поки ще її не прибирати.
  • Якщо дуже не хочеться сьогодні гуляти з дитиною, можна не йти.
  • Якщо дитина дивиться мультики в ліжку, з якого не вибереться сама, - цей час можна витратити на сон.
  • Якщо печиво впало в гору іграшок - то проблеми дитини.
  • Якщо ви бачите, що дитина готова навчитися робити щось самостійно - навчіть скоріше та самі цим більше не займайтесь.
  • Любіть малюка не лише таким, яким його хочуть бачити інстаграм та бабусі, а ще й таким, яким йому комфортно бути (вдома у заляпаній футболці та з перемазаними в "Машеньку" щоками йому нормально, чесслово).

Також, намагаючись не захлинутись на хвилях кутежу нічних годувань, я згадала один напрочуд дієвий лайфхак, засвоєний ще за студентських років: якщо сильно вирубає, а спати ще не час, можна полоскотати піднебіння кінчиком язика - і на якийсь час це "розштурхає" організм. Чи варто казати, що зараз, коли моєму синові вже два з половиною роки, в мене на піднебінні чортів мозоль…

Матерiали по темi
Хроніки декретних барикад: як я пішла в стендап після розлучення

Лінь - стимул до розвитку

Втім, синочок доволі скоро допетрив, що гіперопіка в цьому домі йому не загрожує, тож доведеться, видно, прокачувати автономність. Дякувати богу, система дитячих повадок - доволі пластична субстанція. Виявилося, що нормованою лінню можна виростити загалом доволі самостійну мінілюдину.

Півтора місяці тому мій син пішов до садка і був єдиним, хто не плакав, дивлячись, як мама йде. Вся група валялася в сльозах, а він стояв, махав мені ручкою та з недовірою поглядав на трагічні обличчя інших дітей, мовляв, от уже дивні якісь…

Ще не досконало, та вже доволі впевнено в моєму домі знають, який час ми разом витрачаємо на кубики/машинки/променади в місто, а який час мама проводить, лежачи на дивані догори пузом та за можливості не рухаючись. Якщо син хоче печиво, він іде на кухню та повертається з двома - собі та мамі. Також маю підозру, що, подеколи жалісно дивлячись мені в очі та намагаючись цим зманіпулювати, син вже добре вивчив етимологію слова "скепсис". Моя заповітна мрія - подивитись на нього серед інших дітей того дня, коли він раніше за інших усвідомить та оцінить велич сарказму.

Звісно ж, до повної гармонії в сім’ї нам ще як до Місяця в незручній позі. Як і в усіх живих дітей, в мого сина бувають хвилі вередування, істерики та безсонні ночі. Як і в усіх живих матерей, в мене бувають хвилі відчаю, бажання вбивати та все ті ж безсонні ночі.

Та от вечорами ми дивимося мультики, та коли мій син сміється з моїх улюблених моментів "Корпорації монстрів", моя сентиментальність мене пересилює.

Фото: unsplash.com

Дарина Карапетян
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту