Оскар-2020: якби кіномани стали кіноакадеміками

Журналісти сайту "Йод", які дуже люблять кіно, влаштували редакційний кінобатл.

Простіше кажучи, обговорення майбутнього "Оскара" (церемонія відбудеться в ніч на 10 лютого) переросло в бурхливу суперечку. Смаки розділилися - і кожен спробував довести, що саме його фільм заслуговує нагороди. Оскільки журналістів можна заспокоїти тільки в один спосіб – дати попрацювати - всі отримали завдання: довести свою правоту "на папері". Читаймо. Сперечаймося. Пишімо коментарі.

Матерiали по темi
Хто отримав "Оскар"-2020: усі переможці

Паразити (реж. Пон-джу Хо): за шалений сценарій

Ірина Маслова, ну дуже літературний редактор:

Це восьмий і поки що найуспішніший фільм корейця Пон-джу Хо. "Паразити" продовжують паразитувати, в хорошому сенсі цього слова, на всіх престижних кінофестивалях, "скосивши" нагороди як найкращий іноземний фільм. Перемогу в цій номінації, та ще п'ятьох інших, прогнозують картині й на "Оскарі".

Хтось може сказати: ну, різні ми з корейцями, ну, невже таке існує: сім'я з нікчемних людей, які вірять у "камінь багатства", при цьому навіть коробку для піци не можуть зібрати?

Але! Ідіоти-то підступні та спритні. Майже без зусиль потрапити в будинок олігархів у якості прислуги - це теж треба постаратися. І мало того, що потрапили, так вони раптом повірили, що це все добро їхнє.

Звісно, щоб розв'язати одвічний конфлікт, фінал "прикрашений" моторошною різаниною. Питання режисера до глядача: хто більше отруює суспільство - багатії, нехай і не сповна розуму, або повні ідіоти?

Моя думка - паразитують і ті, й інші. Хоча у фільмі "перемагають" все-таки "паразити", їх принаймні троє з чотирьох зберіглося. Багато хто каже, що убитих олігархів їм не було шкода. Шкода головних героїв. Імовірно, це є прояв нашого слов'янського співчуття бідним і нещасним. Тобто байдужих після перегляду, як не крути, не було.

І ще. Не важливо, в скількох номінаціях переможе Пон-джу Хо. Важливим є те, що кіноакадеміки прекрасно розуміють: "Паразити" - робота ґрунтовна і трудомістка, тому бути відзначеними, навіть за внесок корейського кінематографа в світову культуру, гідні.

"1917" (реж. Сем Мендес): за геніальну камеру

Руслан Меженський, тест-драйв-редактор:

Одразу скажу: особисто мені зі списку номінантів найбільше подобається "Одного разу... в Голлівуді". Тарантінівському творінню віддав би головний "Оскар" уже за саму ідею втілення на екрані альтернативної реальності й за абсолютно шикарну гру двох головних персонажів.

Але є проблема: я - не кіноакадемік. Саме тому вважаю, що статуетку за найкращий фільм отримає "1917". Картина теж дуже гідна, яка заслуговує "Оскар" за режисуру Сема Мендеса і (взагалі безальтернативно!) за операторську роботу Роджера Дікінса. Ця пара змогла показати нам війну, якою вона є насправді, "від першої особи". Їм вдалася дуже складна ідея показати події в режимі реал-тайм, як у комп'ютерній грі Call of Duty, де на події дивишся очима персонажа. Вийшло неймовірно. Настільки, що Мендес і Дікінс, упевнений, візьмуть статуетки як найкращий режисер і оператор - і це буде справедливо.

Візьмуть також і головний "Оскар" за фільм року - і тут вже є простір для суперечок, бо "Одного разу..." заслужив приз не менше. Але він не отримає. Проблема - в самому Квентіні Тарантіно, чия творчість - занадто новаторська для консервативних кіноакадеміків. Аж дуже він у ній буває неполіткоректним. Ну, й чорний гумор Тарантіно для багатьох - занадто.

Це - не теорія, так було і раніше, коли Квентін отримував "Оскар" за "Кримінальне чтиво" і "Джанго вільний", але обидва рази - як сценарист, а не режисер. І приз за найкращий фільм він ніколи не отримував. А отже, головний фаворит - "1917".

"Одного разу в... Голлівуді" (реж. Квентін Тарантіно): за неповторних Лео, Бреда та ностальгію за Голлівудом

Юлія Мамойленко, журналіст широкого профілю з тонкою талією:

Маю одразу вас попередити - я із секти "тарантіношанувальників". Тому можу говорити про Квентіна годинами, паралельно молячись на великий екран з його фільмами. Але у мене є хвилин 15, щоб це написати до того, як по мою душу прийде злий редактор (привіт, Льошо!). Тому - по суті.

"Одного разу в... Голлівуді" - це найсвітліше і найліричніше зізнання в любові Голлівуду, яке ви могли коли-небудь побачити (так-так, навіть попри чорний фірмовий тарантінівський гумор😈). Це ностальгія за тією країною мрій, якої вже ніколи не буде, і відтворити яку можна тільки тут і зараз - смакуючи кожен кадр, фразу і звук фільму упродовж 161 хвилини. І той альтернативний фінал моторошної історії, що сталася наяву (вбивство вагітної дружини Романа Поланські), в якій браві Рік Далтон і Кліфф Бут у виконанні Леонардо Ді Капріо і Бреда Пітта рятують себе і Голлівуд - найкращий прояв цієї самої любові.

Ви не повірите, але у кіноакадеміків, якими іноді лякають маленьких дітей, теж є серця і душі, і я вірю, що перед "Одного разу в... Голлівуді" вони теж відтанули.

І, звісно, "Одного разу в... Голлівуді" - це неповторний дует неповторних акторів, спостерігати який - це окремий підвид задоволення 😍 Ді Капріо і Пітт грають якось не по-людськи красиво. І мова, звісно, не про сліпучу усмішки Лео та не про оголений торс Бреда (хоча дівчата мене зрозуміють - це теж було убивчо прекрасно).

Усе разом - це і є справжня магія "Оскара". І нехай не засумнівається в цьому Академія кінематографічних мистецтв США. Амінь.

"Джокер" (реж. Тодд Філліпс): за Хоакіна Фенікса

Вікторія Степаненко, мисливиця на тренди:

"Джокер" - крутий. І цього одного слова достатньо: до нього входять і поняття зухвалості, і виклику, і божевілля (зважено), і екстравагантності.

Але всі ці "бунтарські епітети" швидше стосуються самого образу Джокера, ніж фільму загалом. Що не дивно, адже 90% відсотків його часу приділено виключно одному персонажу.

Чи може "Джокер" претендувати на "Оскар" як найкращий фільм? Не впевнена. Але як фільм, який дав простір акторові отримати статуетку за найкращу чоловічу роль - безумовно.

Тільки почувши, що кінолиходія зіграє Хоакін Фенікс, я вже зрозуміла, що фільм буде драматичний і складний для сприйняття. Бо де є Фенікс - там є неоднозначні і багатогранні персонажі, переживання яких потрібно зуміти пояснити глядачеві до останньої крупинки емоції. І заслуга актора саме в тому, що він це робити вміє.

Я б віддала одразу 20 "Оскарів" Хоакіну Феніксу за роль у "Джокері". І не тому, що він - Хоакін Фенікс, а тому, що у фільмі актор повністю розчинився у своєму героєві, не даючи глядачеві ні на секунду відволіктися від його напруженого розвитку.

А зуміти змусити людину забути, що на екрані - не актор, який грає персонажа, а сам персонаж, який ніби розмовляє з тобою в реальному житті, - це найвищий пілотаж. І таке трапляється в кіно геть нечасто.

"Аутсайдери" (реж. Джеймс Менголда): за унікальне дзижчання авто

Олексій Сисоєв, геШефт-редактор:

Як на мене, то українські прокатники наврочили цій чудовій картині. У всьому світі вона називається Ford vs Ferrari, в деяких країнах - Le Mans '66, а у нас - "Аутсайдери".

Так, цей чудовий фільм про перегони (а насправді - про конкуренцію, боротьбу характерів і прагнення довести, що ти найкращий) вважають аутсайдером в оскарівському "ралі". Але в ньому є все для перемоги: сюжет, емоції, неймовірна гра акторів (Метт Деймон і Крістіан Белл), яскрава картинка, дивовижний монтаж і пронизливий до мурашок звук. Те, як унікально тут дзижчать авто, треба почути!

Аж бачу (і чую), як "Аутсайдери" вирулюють на останньому віражі та обходять усіх цих Тарантіно з "Джокерами". Я б реально порадів такому фінішу.

Ну, а якщо не вдасться стати "найкращим фільмом", є ще три номінації, де "Аутсайдери" вже точно фаворити: "найкращий монтаж", "найкращий звук", "найкращий звуковий монтаж". Тож без "Оскара" це кіно точно не поїде.

"Кролик Джоджо" (реж. Тайка Вайтіті): за несподіванки

Єгор Бахарєв, гонзо-репортер:

Цей фільм - один з андердогів "Оскара-2020", а за андердогів (не плутати з "Аутсайдерами") вболівати завжди цікавіше. Тим паче, коли всі божеволіють від переоціненої (як на мене) картини Квентіна Тарантіно.

І все ж "Кролик Джоджо" заслуговує на "Оскар" за найкращий фільм. Хоча б своєю несподіваністю.

"Кролик" не затягнений на три години, в ньому немає дюжини кадрів ніг Марго Роббі, немає безглуздих сцен в автомобілі, немає і Бреда Пітта, який старанно та незмінно грає мачо-красеня. Зате є сюжет! А я один з тих романтиків, хто вірить, що сюжет досі важливий для хорошого фільму.

Мало того, що Тайка Вайтіті зняв якісне кіно, він ще несподівано зіграв одну з найскладніших ролей сучасності - Адольфа Гітлера (жорстка іронія: у режисера - єврейське коріння). І це сміливо. Навіть Спілберг не ризикнув зіграти Амона Гьота в "Списку Шиндлера".

Ну й ще декілька несподіванок: у фільмі переважає щирість, а не претензійність; гідна акторська гра, а не гучні імена; гумор, а не жорстокість. Дивовижна рідкість, враховуючи основних претендентів на "Оскар" цього року.

Буду несподіваним і я - вірю в те, що в 2020 році "Оскар" отримає насправді хороше кіно.

Матерiали по темi
Куди котиться Кіноакадемія: що потрібно знати про номінантів на "Оскар", хто переможе і чому

"Ірландець" (реж. Мартін Скорсезе): за художність

Дарія Давиденко, розпорядниця краси на "Йоді":

Мартін Скорсезе вкотре виправдав очікування і створив шедевр. Фільм "Ірландець" оповідає про життя мафіозі в красиву епоху 1950-х.

Американський режисер, який давно завоював славу майстра гангстерських стрічок, у своєму новому фільмі продумав усе до дрібниць: кожен кадр, кожен подих і погляд акторів, їхній зовнішній вигляд, тембр голосу, колір машини і навіть розташування будинку, в якому стався черговий злочин. Бездоганна картина художника. На неї просто приємно дивитися. Я б уже тільки за це дала "Ірландцю" "Оскар". Ну, й, звісно, акторський склад: Аль Пачіно, Роберт Де Ніро, Джо Пеші. Імена кажуть самі за себе.

"Можна сказати, що динозаври кіноіндустрії зібралися всі разом, можливо і востаннє, щоб розповісти чергову історію лихих гангстерів, епоха яких безслідно зникає", - неймовірно точний коментар, залишений одним з глядачів на сайті Отзовік. Ліпше й не скажеш.

"Шлюбна історія" (реж. Ноа Баумбах): за жіноче питання в новому ракурсі

Ольга Ліцкевич, постачальниця ексклюзивів:

Дуже жива сімейна драма зі Скарлетт Йоханссон і Адамом Драйвером напевно змусить кіноакадеміків нервово соватися в кріслі. І не тільки тому, що в Голлівуді майже кожен проходив через два-три розлучення. Просто статусні пенсіонери (нагадаю, середній вік учасників голосування Кіноакадемії - 63 роки) ніяк не можуть змиритися, що фільми рівня основної номінації знімає "якийсь" Netflix. Тому можуть позбавити його статуетки, бо вередливі.

Зате у "Шлюбної історії" є інший козир - жіноче питання в незаїждженому ракурсі. Без сексуальних домагань, послідовників Вайнштейна або прямих феміністичних проповідей, як у ще одного фільму-номінанта ("Маленькі жінки").

Адже зруйнувати кар'єру жінки та зробити її нещасною може навіть близький і люблячий чоловік, якщо "тільки він знає, як краще". Так і сталося з парою головних героїв - театральним режисером і його дружиною, за ду-у-уже повільним розлученням яких нам і доводиться спостерігати.

"Маленькі жінки" (реж. Грета Гервіг): за стрибки у часі

Дарина Коберська, наша молодшенька (і жодного ейджизму): 

Фільм номінований одразу у п’ятьох номінаціях: "Найкращий фільм", "Найкраща жіноча роль", "Найкращий сценарій-адаптація", "Найкраща музика до фільму", "Найкращий дизайн костюмів". Думаю, що до "найкращого фільму" він не дострибне, але на нагороди в чотирьох інших позиціях має повне і заслужене право.

Стрічка – екранізація класичного роману. Вона розповідає історію чотирьох абсолютно різних сестер. Усі вони стикаються з типовими проблемами, та вирішують їх по-різному. Події розгортаються під час Громадянської війни у США, з якої дівчатам пише листи батько, називаючи їх не інакше як "мої маленькі жінки".

Костюми, музика, натуральне (без мейк-апу) обличчя акторок – усе це створює особливу атмосферу.

Не можу не згадати цікавий режисерський хід, за який вже можна дати "Оскара". У фільмі багато стрибків у часі (на сім років назад), але вони показані не тупо за допомогою титрів, а через різні крупні плани: очі, волосся, побутові речі. Режисер та оператор візуалізують зміни і плин часу. Дуже захопливо! 

Петро Йодченко
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту