Інтерв'ю з журналісткою з Білорусі: "Наша країна охоплена не протестами, а любов'ю"

Кореспондентка порталу TUT.BY Вікторія Ковальчук перебуває в центрі мінських протестів від самого їх початку. Вона тікала від ОМОНу в день виборів, а вже за добу висвітлювала те, що відбувається в столиці Білорусі. В інтерв'ю для Йод.media дівчина розповіла, що бачила і як все це відчуває.

- Віка, як зараз справи в Мінську - чим місто дихає і чим він живе?

- Я днями для себе сформулювала, що місто і країна охоплені не протестами, а любов'ю.

- Можеш пояснити, що це означає?

- Як на мене, ще жодна країна (принаймні на моїй пам'яті) не виражала свій протест таким красивим і мирним чином. Не знаю, хто ще так показував свою незгоду.

Коли ми побачили, яку фізичну силу застосовує до простих людей ОМОН і що силовики взагалі роблять, то ми (я маю на увазі білорусів), зрозуміли, що відповідати такою ж агресією - не вихід. Насильство і коктейлі Молотова - не той спосіб, щоб висловити свій протест, і люди показали зовсім інші дії. 

Вікторія Ковальчук.
Зараз же ми можемо спостерігати виключно мирні акції, де білоруси просто висловлюють свою солідарність один з одним.
?: © Вікторія Ковальчук, TUT.BY

"Нас б'ють, а ми даруємо квіти"

- Люди почали виходити на протести тільки після виборів? Чи було щось подібне і до 9-го числа?

- Перший масовий вихід був 9-го серпня. Але насправді ще до цих подій люди не раз виходили на Проспект Незалежності (це щось на зразок Хрещатика в Києві) і влаштовували акції проти політичних репресій та затримання опонентів чинної влади. Тільки в день виборів, 9-го серпня, вже почалися жорсткі сутички з правоохоронцями, затримання, звірячі побиття та з'явилися перші поранені.

Найжахливіше, що під гарячу руку ОМОНу міг потрапити кожен, навіть людина, яка просто прогулювався містом або йшла від метро додому. Люди, які зараз виходять з ІТТ (ізоляторів тимчасового тримання), розповідають такі історії, які важко усвідомити і зрозуміти, як таке можливо і що це все відбувається в моїй країні.

?: © TUT.BY

- А як з'явилася ідея з дівчатами у білому, які просто стоять на узбіччі доріг?

- Це той самий красивий і мирний протест, про який я говорила. З самого ранку жінки без всяких криків, лозунгів та іншого виходять на вулиці своїх міст і тримаються за руки, висловлюючи своє невдоволення тим насильством, яке зараз застосовується до простого народу. Все коректно, в рамках законів. Чоловіки підвозять їм піцу, цукерки, воду, коротше, хто що може - то й пропонує, щоб проявити солідарність. Ці жінки якось чудово підмітили: "Нас б'ють, в нас стріляють, а ми даруємо квіти".

?: © TUT.BY

А от уже увечері дівчата перемішуються з хлопцями, і там починаються більш активні дії. Хоча всі зараз між собою домовляються про те, щоб ніхто не провокував силовиків.

- Як взагалі функціонував даний протест без інтернету? Адже в Білорусі кілька днів, по суті, не було доступу до мережі.

- Так, інтернет з'явився тільки вранці в середу, тобто на 4-й день протестів. Поки що він більш-менш стабільний, але проблеми з доступом ще іноді є. А до цього хтось скачував VPN, хтось іншими способами забезпечував собі вихід в онлайн. Але частина населення все одно, вважай, була відрізана від світу в цьому плані.

Що стосується комунікації протестувальників, то це соціальні мережі і телеграм. Ми насправді дивувалися, коли без інтернету якимось чином знаходили один одного. Багато тоді жартували, що якщо ми такі згуртовані без зв'язку, то що ж буде, коли його повернуть?

- Одним із символів протестів в Білорусі стала пісня групи "Кіно" - "Перемен".  А що ще слухають і співають учасники протестів?

- Дуже популярна ще й пісня "Мури" Дмитра Войтюшкевича (біл. - Зьміцер Вайцюшкевіч), під яку виходила Світлана Тихановська.

Оригінал пісні "Мури":

Ремікс протестувальників:

Хоча головний звук протестів - це автомобільний гудок - таким чином водії висловлюють підтримку мирним протестуючим.

Гудки на вулицях просто з ранку і до вечора лунають. Я навіть коли вдома йду в душ, де взагалі нічого не чутно, все одно в голові звучать безкінечні сигнали машин.

"Нам обіцяли, що журналістів чіпати не будуть"

- Бачив, що журналісти теж потрапляли під роздачу, в тому числі і твої колеги з TUT.BY. Як зараз у них справи?

- Спочатку нам обіцяли, що журналістів чіпати не будуть. Міліція повинна була не перешкоджати нашій роботі, дотримуючись тим самим законодавства. Але порушувати його почали ще перед виборами, коли з якихось мітингів журналістів просто так вантажили в автобуси і відвозили до відділків на кілька годин - нібито перевіряти документи. Силовики керувалися тим, що чим менше побачимо ми - тим менше дізнаються люди.

Ось, наприклад, на мого колегу в Бресті не зрозуміло через що накинулися 10 омонівців, після чого зв'язок з ним пропав. Тільки за добу вдалося дізнатися його місцезнаходження. Найцікавіше, що його відпустили за 24 години і сказали, що переплутали з якоюсь людиною, що підозрюється у кримінальній справі. От як можна було переплутати, коли на ньому була жилетка з написом "PRESS"? Усі ці журналістські нашивки ми хіба що на лоб ще не наліплюємо.

Або ось випадок з редактором порталу "Наша.Ніва". Його затримали, коли той їхав забирати свою дружину, яка теж працює журналісткою. У якийсь момент він просто пропав. Дружині встиг тільки відправити SMS з текстом SOS. Потім випадковий перехожий знайшов у місті його машину, що була відкрита, всередині лежали речі редактора і комп'ютер. Тільки за дві доби цього чоловіка повернули до Мінська.

Найприкріше те, що ніхто не відповідає за такі дії правоохоронців. Десь хтось тільки може вибачитися, а незабаром подібні випадки повторюються. Але ми ж розуміємо, що крім нас ніхто нашу роботу не зробить, тому і відчувається її важливість.

- У тебе є пояснення такої агресивності силовиків?

- Не знаю, як це взагалі можна пояснити. В даний момент те, що відбувається, нагадує геноцид свого ж народу. 

Хоча люди не хочуть вірити, що свої ж білоруси можуть так жорстко бити один одного.
?: © Максим С. для meduza.io

Тому, напевно, і з'явилася версія з російським ОМОНом. Хоча це, мені здається, якась конспірологічна теорія, щодо якої поки немає підтвердження.

Ті, хто виходили з цих ізоляторів, говорили, що їх змушували співати гімн, ставили на коліна і били, мочилися на голову, погрожували посадити на пляшку, ножем зрізали волосся дівчатам.

В одному з районів Мінська поруч з таким ізолятором знаходиться лікарня. Люди, які там лежать, розповідають, що вже кілька ночей не можуть спати через крики чоловіків і жінок.

- Як потім ці люди будуть жити в одній країні?

- Це складне питання. Що стосується маленьких міст, то там говорили, що ОМОН з одного населеного пункту перекидали до іншого, тому що в своєму місті їх набагато легше впізнати. Вже були випадки, коли контакти омонівців скидали в мережу - і починалося дике цькування їх рідних і близьких.

Взагалі, силовим структурам після всього цього буде нереально складно відновити якусь довіру і авторитет. 

Тому вже зараз одна з головних вимог протестувальників - відставка усіх міністрів-силовиків.

"Поки ніхто не хоче відповідати агресією на агресію"

- У Мінську вже є якісь конкретні точки з барикадами? Чи всі ці протести пересуваються стихійно кожен день?

- Барикад немає, вони з'являлися в перші два вечори, та потім уже не зводилися. Найцікавіше: багато хто думає, що Мінськ - це центр протестних настроїв, але потім бачиш, що на страйки масово виходять заводчани в різних регіонах країни і кажуть, що більше не можуть це терпіти.

Я особисто була на страйку працівників метро, ​​і там жінка сказала таку фразу: "Я не хочу продавати жетони людям зі сльозами на очах".

У такі моменти розумієш, що реально прокинулася вся країна.
16 серпня біля Стели в центрі Мінська зібралося більше 200 тисяч людей. ?: © Вадим Замировский, TUT.BY

- Ти говорила, що останні ночі засинала під вибухи світло-шумових гранат. Можеш описати свої емоції, коли ти стільки років прожила в тихій і мирній Білорусі, а тепер тут же доводиться засипати під ці вибухи і крики людей?

- Знаєш, це дуже дивно усвідомлювати. Здається, що це феєрверки і зараз десь просто салют, поки не побачиш закривавлені обличчя людей. Коли в натовп кидали світло-шумові гранати, то люди відповідали феєрверками - це дивно. Поки ніхто не хоче відповідати агресією на агресію.

- Тобі не страшно ходити вулицями Мінська?

- Це дуже дивне відчуття, коли після семи вечора ти думаєш: "А чи варто взагалі виходити на вулицю?" Але це ж не нормально, коли стрьомно ввечері вийти в магазин. Після того, як ОМОН нахабно використав машини швидкої допомоги, щоб заїхати в натовп протестуючих, втрачається віра взагалі до всього.

- Що особисто тобі найбільше запам'яталося за ці дні?

- Я була на Стелі (стела "Мінськ - місто-герой" на Площі Перемоги в центрі міста. - Ред.) 9-го серпня, де збиралися люди, коли дізналися результати перших екзитполів. Тоді я пішла туди не як журналіст, а просто прогулятися з друзями. У якийсь момент до Стели під'їхало багато автозаків, і за мить почався наліт ОМОНу і дикий хапун.

Ми втікали дворами, намагалися сховатися, в результаті опинилися під якимось дитячим грибочком в садку. Ось ти сидиш там і думаєш: "А довго ще тут треба ховатися? Може, до ранку? А якщо ОМОН зловить?". Тоді ще була надія, що жінок бити не будуть.

Я бачила, як люди хаотично розбігалися по дворах, а мешканці будинків з вікон кричали їм коди від домофонів, щоб ті встигли сховатися від силовиків. Згодом омонівці почали ходити по під'їздах, тому бувало й таке, що люди просто скидали протестувальникам ключі від своїх квартир.

Десь близько другої ночі я опинилася вже у себе вдома і почула, що по двору бігає натовп людей. І я теж їм кричала і підказувала, в який бік не потрібно бігти, щоб не потрапити до рук ОМОНу.

Влад Омельянченко
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту