Дівчина, яка стала пивним сомельє: "Напій не може бути чоловічим чи жіночим"

Перша в Україні сертифікована пивна суддя та сомельє Лана Світанкова спростувала міфи про цей напій, розповіла про найнезвичайніші сорти та поєднання пива з їжею, яке точно вас здивує.

Три роки тому ця дівчина остаточно порвала з офісною роботою і перетворила любов до пива на професію. Лана - перша людина з України, яка стала учасницею міжнародної сертифікаційної програми пивних сомельє Cicerone, а цього року склала іспит на перший рівень програми і долучила до власних здобутків статус тимчасового судді  BJCP (Provisional Judge). Як це змінило її життя, вона розповіла "Йоду".

Коли закохалася у пиво

-  Я не пам'ятаю свій перший ковток пива. Але можу точно сказати, коли стався келих, який змінив усе. У 2008 році під час короткої подорожі до Праги на травневі. Десь там, серед маленьких чепурних будиночків, шпилів і черепиці, вузьких вуличок, старих дзеленькотливих трамваїв, парків і моторошної телевежі з немовлятами, в якійсь зі старих-старих традиційних пивниць - тоді я ще не знала, що вони традиційні, і за всі гроші світу не згадаю, що то було за місце - зі мною стався Master Tmavý.

Досі пам'ятаю цей щирий подив і думку: "Що, пиво і таке буває?!"

Відтоді я почала цілеспрямовано шукати цікаві зразки цього напою, дізнаватися про його історію і культуру та розповідати про все це у своєму блозі.  

Тривалий час моя основна діяльність ніяк не була пов'язана з пивом. Я встигла попрацювати дописувачем у локальних виданнях, ведучею радіоефіру, перекладачем, митним брокером, працівником банку і навіть держслужбовцем. Певний час у мене був дуже важкий ненормований режим роботи, і в якийсь момент я вирішила: настав час відпочити.

Одного чудового дня,  коли я пила пиво на "Лісопилці", до мене підійшов засновник Varvar Brew Василь Микулин і запропонував долучитися до команди. Відтоді почалася моя професійна, тобто оплачувана, робота у пивній галузі. Не можу сказати, що вона полягає суто в експертизі і точно не у сомельєрстві. Уже три роки минуло, та все одно не знаю, хто ж я. На візитівці написано "речник пивоварні", але я сама її собі придумала 😁.

Перша презентація Varvar у Сільпо. На фото з Василем Микулиним

Як відреагували близькі

- Оточення на нову посаду відреагувало нормально, тому що я все своє життя не сиджу на місці. Мені надзвичайно пощастило: мій чоловік теж виявився небайдужим до цікавого пива. У нас ніколи не буває суперечок, куди податися у подорожах або який напій купити до вечері.

Чи змогла я заразити оточення своєю любов’ю до пива? Я б сказала, що моє захоплення його скоріше формує, але бувають і випадки навернення у свою віру, так. 

"Хмільна" місія

- Окрім основної роботи, бути голосом і "шилом" пивоварні - я всіляко несу інформацію в маси і ділюся своєю любов’ю до цього напою. Фейсбук, блог, телеграм-канал - роблю це всюди потроху, але регулярно.  Розповідаю про міфи, історію, цікаві факти. І завжди намагаюся висвітлювати досягнення жінок у пивній сфері. Інколи виступаю на конференціях, але якось так вийшло, що на закордонних. 

Ще один напрям - переклад книжок про пиво. Цікавість до спеціалізованої літератури про їжу і напої росте, а українською донедавна нічого не видавали. Англомовний путівник "Смак пива" я понесла до "Видавництва Старого Лева" сама. Другу книжку мені запропонували на переклад в Yakaboo Publishing - це "Історія пива у коміксах". Любителям коміксів буде до вподоби її незвична тема, а любителям пива - незвичайне виконання. Окрім цього перекладаю "Довідник пивних стилів" BJCP - це волонтерський проєкт. 

Упередження та стереотипи

Основна проблема - купа міфілогії та стереотипії: порошкове пиво, живе пиво, жінки пиво не п’ють, солодке пиво лише для дівчаток, розливне пиво краще за пляшкове, від пива ростуть живіт і груди (не ростуть, я перевіряла!). Я можу весь день на цьому мозолі топтатися. На жаль, поки не буде доступу до інформації і зацікавленості, нічого не зміниться.

Але, звісно, мій улюблений стереотип: "жінки не розуміються на пиві". Найнеприємніший епізод стався зі знімальною групою одного телеканалу. Пивовар був зайнятий, тому на їхні питання я запропонувала відповісти сама. Ані оком не кліпнувши, журналісти видали: "Але ж нам потрібен хтось компетентний!". І що вони знали про мою компетенцію? 

Сексизм та історична роль жінок у пивній культурі

Тут я глибоко вдихаю і видихаю, щоб не розійтися на п'ять сторінок тексту. Не люблю згадувати випадки, коли мене ображали зверхністю чи ставленням "йди собі, дівчинко, що ти розумієш у пиві". Але знаю: це не лише мій досвід. Колись я написала про це статтю з коментарями жінок з усього світу. 

До епохи індустріалізації пиво варили майже винятково жінки. У загальних рисах цей процес  дуже подібний до приготування їжі, тому вважався справою недостойною чоловічої уваги. Допоки це не стало прибутковим. Тому є купа історичних доказів. А чоловічим напоєм пиво вважали, бо наливали його до винайдення пляшок де? У шинках, пабах, салунах, куди "пристойні жінки" не ходили. 

Поза тим, щиро не розумію, як якась їжа чи напій можуть бути чоловічим або жіночим. Воно усе для рота, який у всіх однаковий, на відміну від деяких частин тіла. 

Пиво та спорт

Помірне і усвідомлене, тобто культурне споживання пива може зашкодити лише олімпійським чемпіонам в період підготовки до змагань - і то, це неточно. Ще один поширений стереотип:  спортсмени не п’ють, а любителі пива не піднімають сідниць з дивана. Це неправда. Я бігаю собі на втіху, п’ю пиво собі на втіху, а не заради досягнень. Мені подобається і процес, і результат в обох випадках. Єдине табу - споживання алкоголю перед бігом, оскільки це має зафіксований негативний вплив на організм. Саме тому я ніколи не беру участь у Пивних милях (4 кола по 400 метрів і на кожному колі одним махом 0,3 пива). 

Кілька років тому я організувала перший клуб любителів пива та бігу в Києві. Зараз їх, здається, вже три, а в світі - тисячі. Люди збираються, щоб побігати, а потім відпочити за келихом. Це спілкування і чудово проведений час, а не привід напитися. 

Пиво і подорожі

Завжди шукаю і позначаю на мапі локальні пивоварні - інколи навіть домовляюся про візит заздалегідь. І  практично нікуди не їжджу без кількох пляшок українського пива - амбасадорю потрошку. 

Пиво - дуже соціальний напій. Велика частина задоволення полягає не лише в смаку, а в зустрічах і спілкуванні. 

Бувало, я відкривала для себе країну, бо хотіла  скуштувати пиво звідти. Уже років п’ять усі мої vacation перетворилися на beercation. Плюс, ніколи не знаєш, куди заведе тебе випадкове знайомство чи подарована пляшка. Маю колекцію маленьких див і збігів, які дуже люблю. З особливо дорогих, історія, як я пригостила цим напоєм хлопця, а він виявився пивоваром однієї з моїх улюблених британських пивоварень. І врешті-решт ми зварили з ними пиво. 

Де пиво найсмачніше?

Зараз світ дуже змінився. Пиво, яке належить до якоїсь конкретної традиції, не обов'язково зварено в країні, звідки вона пішла. На щастя, на моєму пивному шляху було багато фантастичних екземплярів, і значно менше - сумних, тому навряд визначу фаворита. З класики мені імпонує Бельгія і її дикі, кислі сорти. Люблю скандинавів. Вони вигадливі, як і тати "крафтового руху" - американці, але менше впадають у крайнощі. Найнезвичайніше, мабуть, данське пиво з мурахами, яке я скуштувала на фестивалі. Замовити цілий келих я б не ризикнула, а там наливають дегустаційну порцію 100 мл. 
 

 

Найнезвичайніші поєднання пива та їжі

Тільки нікому не зізнавайтеся, що я вам сказала: поєднуйте пиво з чим заманеться, якщо вам смачно 😊. Звісно, є певні принципи, але правда така: якщо вам смачно їсти портер з оселедцем, жоден сомельє не зможе вам цього заборонити. Мій особистий guilty pleasure - пиво з десертами. Особливо якийсь потрійно шоколадний торт і крік (бельгійське пиво дикого бродіння з вишнями). Або міцний, насичений барлівайн з яблучним тартом. Люди часто дивляться на мене, як несповна розуму, доки не змушу їх скуштувати. Так я багатьом життя поламала: ходять по закладах, замовляють торти з пивом, шокують інших людей - і це порочне коло отримує нові жертви.

Масове або крафтове

Мені не завжди зрозумілий поділ на крафтове та масове. Навряд невелика пивоварня в Німеччині вважає себе крафтом. Або Фулерс - їхні бляшанки і пляшки без проблем можна купити в супермаркеті, вони мас-продукт чи ні? І те, і інше пиво я із задоволенням під настрій п’ю. 

Зверхність до того, що ми звикли називати масмаркетом мені здається дещо снобством. Це не погане пиво. Воно просто нудне. Його стабільності, лабораторіям, технічній досконалості й можливостям можна заздрити. Але воно не змушує тебе думати “ого!”, не штовхає гуглити, що це за дивина така чи шукати схоже пиво на поличках. Воно звичайне та зрозуміле. І це нормально. Не всі ж люди постійно прагнуть нового, багато хто віддає перевагу тому продукту, до якого звик. 

Якість та смак українського пива на міжнародному рівні

Я часто беру українське пиво у подорожі, приймаю представників галузі на пивоварні,  розмовляю з людьми на фестивалях, де ми наливаємо (це королівське "ми", власне, про Varvar, бо інакше, ніж "ми", "команда" я не думаю). І часто дуже втішним є подив. З одного боку, малоприємно, що від нас очікують пива з каструлі.  З іншого, розпирає гордість, коли у людей очі округляються від несподіванки - українське пиво цілком конкурентноздатне. Одразу зауважу: ідеалізація іноземного продукту оманлива. Неякісне пиво, як і дуже хороше, є всюди. 

Спільнота любителів крафтового пива в Україні

Цілком можливо, вона більша, ніж я уявляю, але людей поки що мало. Для розвитку галузі та переходу на нові рівні потрібна підтримка більшої спільноти. Але квапити події, як і пиво під час виробництва, не варто. Все має відбутися у природний спосіб. Келих хорошого пива працює краще за тисячі слів і десятки книжок. Я впевнена, що для кожного існує той, який відкриє його скриньку Пандори. 

Як стати сертифікованим сомельє

Цього літа я стала першим Certified Cicerone України. Статус тимчасового судді  BJCP (Provisional Judge) - це теж перший рівень, для повного статусу потрібно скласти ще один іспит, який відбувся у березні цього року, і я досі чекаю на результати.  

Перший рівень сертифікації Cicerone досить простий, а от другий - це шостигодинна подія. Спочатку ти мусиш подолати письмову частину. Це 25-30 сторінок питань, на які треба дати стислу відповідь, а не просто обрати із запропонованих варіантів. Їхня тематика дуже широка: від історії пива до причин певних дефектів, від правил зберігання до вибору солоду для конкретного стилю пива. Туди ж входять три есе на задані теми. 

Далі - дегустайціна частина з трьох етапів. І наостанок відеодемонстрація - не тобі демонструють щось, а ти демонструєш екзаменаторам, які потім оцінюватимуть твій виступ у записі.  Зазвичай це стосується обладнання - розібрати-зібрати пивний кран або кегову клешню з максимально розширеним коментарем стосовно використання, мийки, матеріалів тощо. 

Це не лише досить складно, а й дуже емоційно виснажливо. Особливо, коли  знаєш, що відсоток успішних спроб - 40 відсотків. Ну, й усе англійською. 

На мій спосіб життя це вплинуло переважно тим, що після іспиту я почала більше спати, ніж в етап підготовки 😊. Зірку в лобі я не завела, але впевненості у собі трохи надбала. 

Найважливіший для мене здобуток - те, що тепер я  ходячий доказ: на пиві жінки знаються принаймні не гірше за чоловіків. І цього статусу в нашій країні я досягла першою.

Фото надані Ланою Світанковою

Ольга Ліцкевич
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту