Історія транс-жінки, частина 2: Дочка досі називає мене татом

У другій частині своєї незвичайної історії Анастасія Єва Домані, яка майже 40 років була в тілі чоловіка, розповідає про усвідомлення сексуальної орієнтації, колишній шлюб, відносини з дочкою і заручини з коханою.

У першій частині історії трансгендерна жінка (далі - транс-жінка) Анастасія Єва Домані розповіла про те, як зважилася на зміну статі та що їй довелося пережити, щоб знайти гармонію.

Ми навмисно залишили відкритими всі питання особистого характеру, оскільки відвертість відповідей вимагала окремої історії. До того ж, на днях Анастасія заручилася зі своєю коханою, яка, до речі, 20 років тому також зробила трансгендерний перехід.

Але спочатку її особисте життя здавалася "звичайно-банальною" сторі більшості чоловіків: одруження, народження дочки, сімейний побут...

Про шлюб з минулого життя

З моєю тепер уже формальною дружиною ми прожили разом 14 років. Я вважаю, що це був прекрасний період, завдяки якому у нас народилася дочка. Але дружина не хотіла приймати мої особливості відтоді, як я про них дізналася.

Наважуючись на перехід у 2016 році, я розуміла, що це може зруйнувати мій шлюб. Якби вона бодай раз сказала щось на кшталт "Ми все одно будемо разом, але мені потрібно трохи часу, щоб я тебе прийняла", то в мене б напевно відкрилося в почуттях до неї "друге дихання". Я тільки цього й чекала, адже всі попередні роки в цьому плані дружина була непробивна.

Вона не хотіла чути нічого про моє паралельне життя. Вона бачила мої фотосесії в образі жінки, листування в соціальних мережах від жіночого імені, знала, що я ходжу на наші щотижневі дівич-вечори з дівчатками-трансгендерами. І знала, що в нашому домі в мене є свій гардероб із жіночими речами.

Але про гормональну терапію я вирішила їй не казати. Це стало відомо разом з тим, як помітні зміни вже не могли не впадати в око. Зараз ми підтримуємо дружні стосунки, зустрічаємося на каву, обмінюємося останніми новинами та гуляємо з дитиною. Мені подобається дарувати їй подарунки на День народження.

Про відносини з дочкою

Чи вдалося мені зберегти відносини з моєю 9-річною дочкою? Чесно кажучи, мені важко відповісти на це питання, адже все ще в процесі.

Софійка - дуже розумна дівчинка. Вона бачить, запам'ятовує і помічає всі зміни в мені. Іноді вже зверталася до мене як до Насті, але все-таки частіше все ж називає мене татом.

Я їй потроху розкриваюся, розповідаю про себе. Вона вже знає, що є такі люди - трансгендери. Зараз у неї вік "чомучки", і з огляду на це вона часто запитує мене, зокрема й на теми ЛГБТІ. Вона знає, хто такі трансгендери, геї, лесбіянки, бісексуали. У дочки є спеціальна книга для дітей із сексуальної освіти, де доволі відверто розповідається про інтимні стосунки. Її, до речі, купила мама.

Нам разом ніколи не буває нудно. Найкращі миті - це наші вилазки на природу. Озеро, свіже повітря - і тільки ми вдвох. Для Софійки підготовка продуктів для пікніка - це особливий ритуал, до якого вона ставиться з максимальною відповідальністю.

Ми любимо ходити в кафе, в кіно, а поза зустрічей завжди на телефонному зв'язку. Дочці подобається приходити до мене в гості, або ж коли до неї приходжу я. Вона потім мене не відпускає. 😊

Не стану приховувати, є моменти, які досі мене хвилюють. Наприклад, я дуже хочу, але поки що не наважуюся відвести дочку на курси англійської або до школи. Переживаю, як на мене відреагують педагоги, чи не будуть задавати Софії зайвих питань. Хвилююся, що скажуть діти, почувши від неї те, що це її тато.

Але ж раніше, коли я був у тілі чоловіка, я була активним учасником в її шкільному житті. З першого класу приводила до школи, ходила на всі батьківські збори. Цього дуже бракує. Але, вірю, невдовзі все вирішиться. Треба просто набратися сміливості та зробити це, щоб уже не боятися.

Про сексуальну орієнтацію

До трансгендерного переходу я мала досвід гетеро, гомо та бі-сексуальних стосунків. Десь заради інтересу та нового досвіду, іноді це було кохання.

З початку транзішена я зрозуміла свою сексуальну орієнтацію недвозначно. Бути лесбіянкою для мене - одночасно виклик і можливості. Це моя ідентичність поряд з гендерною.

Коли в моєму житті з'явилася кохана дівчина, до того ж із транс- досвідом, я з перших хвилин в буквальному сенсі стала відчувати в ній рідну душу, відбиття себе та своїх принад у супутниці життя. Таке не передати в інтерв'ю, можна лише пережити.

Про операцію на геніталіях

Бажання зробити генитальную операцію може з'явитися в будь-якому віці або не з'явитися зовсім. У моєму випадку я боялася тривалого наркозу та його наслідків. До того ж, у мене досі немає коштів на хірургічне втручання у досвідченого лікаря в якісній клініці. Але якщо на початку свого транс-переходу я навідріз відкидала можливість операції, то тепер не така категорична і вважаю, що готова до неї.

Так, мені страшно. Я гадки не маю, як відреагує мій організм на тривалу операцію і анестезію в 40-річному віці. Але бажання пересилює мене. У буквальному сенсі зараз я шукаю підтримки та спонсорів моєї хірургічної трансформації.

Про нове кохання

Лана - моя дівчина. Ми познайомилися минулого літа під час прайд-тижня. Я була в складі оргкомітету, де відповідала за транс-напрямок. Лана - теж дівчина-трансгендер. Прийшла на фотовиставку разом з подругою, як з'ясувалося, нашою спільною знайомою. Так ми познайомилися, знайшли і додали одна одну в друзі в соцмережах.

Коли ми почали зустрічатися, Лана зізналася мені, що пильно спостерігала за мною в залі, коли я виступала. Я ж того вечора просто подумала: "Дуже добре, ще одна транс-дівчина, яку можна запрошувати на заходи, десь задіювати". Весь подальший тиждень я була зайнята прайдом, ні на що не відволікалася.

Наприкінці жовтня я запросила Лану на дівич-вечір, в рамках якого створювався фотопроєкт про трансгендерів. Вона погодилася. Відтоді ми разом.

Я хочу, щоб у нас була справжня сім'я і офіційний шлюб. Хоч і розумію, що в Україні це поки що неможливо. Я помічаю, як на нас дивляться люди, коли ми йдемо разом за ручку, цілуємося в клубі під час танцю... Але мене це не хвилює. Так, у нас далеко не всі люди готові визнавати гомосексуальну орієнтацію.

Наприкінці листопада ми з Ланою оголосили про свої заручини. Прийняли це рішення, почувши історію жінки-пастора Євангелістської церкви, з якою я познайомилася в Берліні на Форумі ЛГБТ-християн Східної Європи та Центральної Азії. Вона, будучи лесбіянкою, вінчалася зі своєю дружиною в цьому місці.

Я гарненько прикинула можливості такого "благословення" в Україні і серйозно задумалася про церемонію в Німеччині. Попередньо з Ланою поговорили по телефону, а по приїзду в Київ я освідчилася їй вдома при свічках.

Якщо бути точнішою, ми спільно так вирішили, адже в нашій парі ми робимо все разом, розуміючи одна одну на рівні підсвідомості. Щодо ідеального весілля, то для мене це не зовнішній прояв у нарядах або пафосних символах, а більше про почуття між людьми. Зовнішня оболонка тут другорядна.

Матерiали по темi
Історія транс-жінки: як почати нове життя, отримавши інше тіло та документи
Катя Бахаджаті
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту