Історія українського актора Роба Фельдмана, який зіграв у хіті "Вбиваючи Єву" (інтерв'ю)

Як потрапити в міжнародний телепроєкт без зв'язків і агента, про феномен серіалу і роботу артиста на карантині.

Історія про протистояння серійної вбивці-соціопатки Вілланель і розвідниці Єви Поластрі вже кілька років тримає увагу шанувальників серіалу зі всього світу. Тільки у Великій Британії кожен епізод проєкту BBC подивилося кілька мільйонів людей. Серіал неодноразово відзначало журі "Золотого Глобуса" і Британська телеакадемія.

А в третьому сезоні, який вийшов на екрані цієї весни, зіграв український актор Роб Фельдман.

28-річному хлопцю з Дніпра дісталася роль брата Вілланель - Петра - в особливому, 5-му епізоді, який вперше знайомить з родиною головної героїні.

Роб навчався в театральній школі в Лондоні, але живе і працює в Києві. Глядачі могли бачити його в серіалах "Нюхач", "Ніконов і Ко", а також у театрах столиці.

Про кастинг в "Убиваючи Єву"

- Як і в більшості випадків, я займався розсилкою всіх матеріалів сам. Зазвичай у всіх ледачих акторів, які себе поважають, є агент - але у мене його не було, - розповідає Роб про те, як йому вдалося стати частиною міжнародного проєкту.

У вересні я отримав запрошення записати і надіслати самопроби, потім настало кілька тижнів тиші. У нашій професії це звичайна річ. Керівництво проєкту вибирає і погоджує, а ти починаєш трохи божеволіти, тим паче, коли горів цим проєктом.

Тож я встиг трохи посумувати. Відповіді немає, але нічого: життя триває. Зате проби були. Це ж величезна подія. Було б дивно, якби затвердили одразу. І коли я вже займався чимось іншим - отримав позитивну відповідь.

Зйомки мали от-от розпочатися, тому тут же почалася перипетія з документами. Мені пощастило: в останній мить ми встигли отримати робочу британську візу.

Приємно, що їхній продакшен дуже професійно і по-людськи допомагав у всіх питаннях. У серіалі багато крутих акторів і від такої уваги - хотілося плакати від радості.

Про зйомки та спілкування з колегами

Спершу ми знімали в Румунії, потім - у Лондоні. У них працює дуже класна система, яку хотілося б впровадити і у нас: якщо в Україні акторів задіюють по знімальним днях, то тут по тижнях. Ти можеш працювати два або три дні, але вони залишають за собою право залучати тебе і в інший час.

Завдяки такій системі було достатньо часу, щоб освоїтися, видихнути, приміряти костюми і познайомитися з режисером.

На зйомках серії з моєю участю зібралася така міжнародна солянка або навіть борщ: Ізраїль, Україна, Велика Британія. Всі актори з досвідом, але дуже щирі. Ми не тільки зііграли сім'ю, а й самі весь час перебували в цьому стані.

У нас був час пізнати одне одного, і це дуже допомагало на зйомках: ми збудували свій світ і дуже невимушено взаємодіяли в цьому вигаданому місті Грізметі.

Відносини Петра і Віланель (Оксани) нагадують мені героїв давньогрецької трагедії Електри та Ореста. Всі ці конфлікти з матір'ю, відсутність батька. Ми з Джоді Комер намагалися зробити їх глибшими і ширшими. Багато речей нам навіть не доводилося обговорювати.

Про феномен популярності проєкту

Серіал "Вбиваючи Єву" я дивився і раніше. Але щойно я отримав роль, одразу ж озброївся першоджерелом - книгою Люка Дженнінгса "Кодове ім'я Вілланель". Вона дуже легко читається. Але величезний поштовх цьому проєкту дала Фібі Уоллер-Брідж  - не тільки вона, звісно - і зачепила якісь важливі речі. У проєкті є дві офігенні головні героїні. І жодних гендерних потурань.

Творці так вміють тримати інтригу, що навіть я не уявляю, що буде в четвертому сезоні (сміється). Хоча вже брав у ньому участь і детальніше вивчив.

Про те, як потрапити в міжнародний проєкт

Думаю, у мене був якийсь карт-бланш.

У першу чергу допомогло те, що я знаю англійську. Може бути, з часом це стане не критично, але зараз - важливий фактор.

Друге - схожість з акторкою Джоді Комер. Я зіграв брата її героїні Вілланель.

Третє - відкритість, готовність шукати і знаходити. Треба бути дуже активним, брати ситуацію в свої руки і знати, чого ти хочеш: якщо не боротимешся за те, чого ти хочеш - отримаєш те, чого тобі дадуть.

І, звісно, треба вивчати ринок. Не тільки наш, а й американський, британський. Мрієш працювати з Мартіном Скорсезе? Дізнайся, хто у нього кастинг-директор. Кожен проєкт створюють сотні людей, за цим треба стежити і бути готовим мати весь необхідний матеріал: шоурил, фото, резюме.

Про ризик заради успіху

Серія з моєю участю дуже відрізняється від інших. Для більшості вона стала однією з улюблених. І ця сміливість - частина успіху проєкту. Як сказала в одному інтерв'ю Джоді Комер:

Віланель і Єва не збираються залишатися такими, якими вони є. Рухатися по накатаній. Це може комусь не сподобатися - але це той ризик, на який варто йти.

Думаю, нам варто взяти це на озброєння і набагато більше ризикувати в наших серіалах і наших фільмах. У середовищі українських телевізійників є такий незрозумілий вислів: "Ми знімаємо для бабусь". А ви поспілкуйтеся з бабусями. Може, вони люблять "Гру престолів"? Ви її для них просто не створюєте. Треба вичавлювати і ризикувати по максимуму - тоді у нас будуть свої "Вбиваючи Єву" і будь-що.

Наприклад, фільм "Мої думки тихі" - дуже самобутня історія. Неможливо уявити, щоб в іншій країні зняли таку ж. Не всім зрозуміло: комусь не подобається, хтось - у захваті. Але це круто, сміливо.

Або "Плем'я" Мирослава Слабошпицького. Приклад, якого в світовому кінематографі немає. Людина ризикнула, не боялася бути незрозумілою. На мою думку, "ми знімаємо для бабусь" - хороше виправдання лінощів. Але це обурливо. 

Ти маєш право на помилку, право на провал. Але на халтуру - ні.

Про роботу в ізоляції

Нам, звісно, дуже сильно пощастило, що знімальний процес "Вбиваючи Єву" завершився до карантину. Озвучка відбувалась уже буквально за тиждень.

З іншого боку, ізоляція допомогла всім відкрити новий інструментарій. Рекламні продакшени продовжили роботу в новому форматі. У компаній, що знімають серіали, був час розписати нові ідеї та поліпшити сценарії.

Ми, актори, теж не сумуємо. 31 травня о 20:00 у нас з Диким театром планується zoom-вистава, що називається "Борщі". Це дуже сучасна автентична п'єса, в якій ми висміюємо наші стереотипи і кліше. Часто ми присвячуємо цьому всю життєву енергію, забуваючи про щастя і мрії. Сподіваюся, нам усе це вдасться передати через екрани.

Про плани

Sestry Feldman

Ми з Анастасією Солоневич плануємо знімати короткометражне поетичне кіно. Також у нас із режисером Сергієм Заварикіним у розробці фільм "Attraction city" - це міжнародний формат, англійською мовою, але абсолютно повністю створений тут.

Зараз мої сестри - Sestry Feldman, думаю, ви могли бачити по Києву їхній стріт-арт - зайнялися малюванням мультиків. У першому буде 10 серій. Називається "Ё-ё". Абсолютно божевільна історія в дусі "Рік і Морті" або "Любов, смерть і роботи" на Нетфлікс. Ми з акторкою Катариною Шенфельд займемося їхнім озвученням.

І останній проєкт - це "Простір" Дмитра Томашпільського, який був знятий в умовах ізоляції. Там задіяно близько шістдесятьох акторів. Кожен сам знімав свою історію, з яких потім змонтують кіно.

Звісно, проєкт BBC підігрів інтерес до того, щоб я ще міг зробити. У мене з'явився агент. Компанія називається "Revolution talеnt", а її акторів ви могли бачити в проєктах "Sex education" або "Years". У нас уже була проба. Зараз теж у роботі. Чекаємо лише відкриття кордонів.

Про реакції на свою роботу

Я безумно вдячний знімальній групі "Вбиваючи Єву", бо тут складно диференціювати свою роботу від всього акторського ансамблю.

Кількість уваги, позитиву, повідомлень зашкалює. Філіппіни, Франція, США, Британія - мені писали з усього світу. Інстаграм просто не замовкав. Було настільки зворушливо, що виникало бажання всім подякувати і віртуально обійняти. Що змогло спонукати людину не просто подивитися, а й знайти цього актора незрозуміло звідки, написати в особисті повідомлення... Я був просто вражений. Для мене це особливий досвід.

Я сподіваюся, що це дасть ще більшу мотивацію іншим українським акторам для того, щоб рухатися далі й шукати.

Думаю, участь наших артистів у проєктах міжнародного масштабу - просто питання часу. Наприклад, у третьому сезоні польського серіалу "Ватага", який створювали HBO, дуже багато наших артистів.

З'являються нові технології, онлайн-платформи, ухвалили закон про рібейти. Думаю, тепер більше проєктів зніматимуть у нас, почнуть звертатися до наших історій.

Так, і незалежно від міжнародних платформ, ми самі почнемо створювати контент такого рівня. Вже є хороші приклади: "Хованки", "Спіймати Кайдаша", а сьогодні я прочитав, що права на "Нюхач" купив Амазон. Це дуже важливий показник.

Ольга Ліцкевич
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту