На його хвилі стали популярними страви, які потребують мінімум кулінарної обробки або взагалі не потребують її. Це вдихнуло нове життя в страву, придуману венеційським ресторатором, у не карантинному, 1950-му році - карпачо. Бо щоб його приготувати, треба взяти щось сире і просто тонко нарізати.
У цій первісній простоті ховається особливий шарм карпачо, в якому смак продукту передається сповна, в незайманій природній красі.
Отримати замовлення від ресторатора на рестайлінг фірмової страви - карпачо. Запропонувати замість рестайлінгу ребрендинг. Озвучити ціну послуги. З'ясувати, що вона перевищує суму оборотного капіталу замовника. Збити ціну до реальної.
За взаємною згодою поки що зупинитися на розробці концепту. Дати завдання маркетинговому відділу.
Замовити глибинне дослідження ринку (бюджет доведеться подвоїти) для з'ясування цільової аудиторії. Не без подиву з'ясувати, що цільовою аудиторією карпачо є неандертальці 18+ чоловічої статі.
Дати завдання креативному відділу. Вислухати його рекомендації: кав’ярню розташувати в освітлюваній факелами печері з постійною ватрою у центрі зали й тотемами по кутах. Офіціантів нарядити в шкури і видати глиняні таблички з довбилом для фіксації замовлень. В арт-програму включити шаманське камлання і шоу виживання "Сховайся від шаблезубого тигра та печерного ведмедя" (кошторис оренди тигра в цирку і ведмедя в зоопарку, а також послуга гримера додається).
Карпачо подавати на сланцевій дошці з гарніром з немитого коріння. Столові прибори - кремнієві ножі та палиці-екскаватори як виделки для віп-клієнтів. Скомпілювати рекомендації в концепт і представити замовнику. Пережити його ступор, відмовитися від ребрендингу і повернутися до рестайлінгу.
Озвучити ціну. З'ясувати, що вона перевищує суму статутного капіталу замовника. Збити ціну до реальної. Завантажити завданням маркетологів. Обговорити рекомендації: зменшити товщину м'ясних слайсів на 0,2 мм, порцію соусу на 5 гр і застосувати агресивніше розташування страви на тарілці (схема додається).
За пів року стягнути через суд із збанкрутілого клієнта сплату за рестайлінг. Ще раз переконатися у правильності золотого правила ребрендингу: нічого не змінювати, якщо міняти нічого не треба.
Прийти в кав’ярню. Озирнутися. Згадати ресторан "Фігльмюллера" на віденській Байкерштрассе, тбіліське "Сормоні", рідний київський "Декаданс-хаус" і римську "La pergola" з фантастичним карпачо, мішленівськими зірками і видом на Віа Альберто... Як його?.. Та бог з ним.
Гірко зітхнути і взяти меню. Згадати про домашню ковбасу, що плаває в розтопленому салі, рульку-гриль, відбивні, що тануть у роті й знову про фантастичне карпачо з цього... Як його?.. Та бог з нею.
Гірко зітхнути і зробити замовлення. Доки його несуть аби щось робити вивчити барну карту. Згадати про золотисту текілу, морозну тягучу "Фінляндію", пряно гіркий фернет і це майже невідчутне вино, яке так поєднується з карпачо... Як же його?.. А, бог з ним.
Покінчити зі спогадами, потайки поправити вставну щелепу, прийняти пігулку та взятися за рисову кашу-розмазню з паровою, хай їй грець, котлеткою.