Київська фортеця: як вдало заблукати посеред столиці

Кореспонденти "Йоду" продовжують нишпорити найцікавішими місцями столиці в пошуках надзвичайних фотофактів та вражень. На черзі – одна з найбільших у світі оборонних споруд.

Київська фортеця – той самий випадок, коли "слона-то я й не помітив". Це одна з найбільших у світі кам'яно-земляних фортець, які збереглися до наших днів. Однак величезні укріплення, мури та башти вже так зріднилися з рельєфом правого берега Дніпра, що часом навіть губляться серед активної забудови Києва. Але ми у "Йоді" задля чергового репортажу рубрики #то-треба-бачити ладні губитися нескінченно. Показуємо, що у нас вийшло цього разу. 😉

Довгобуд для захисту від шведів

Враховуйте те, що ми вирушили до Київської фортеці ще до карантинних заходів у столиці, тому нам це було зробити не важко – на метро. Для цього достатньо було доїхати до станції "Олімпійська", а вже звідти просто піднятися над НСК. Буквально за сто метрів від головного стадіону країни і розташований цей національний історико-архітектурний музей. Для зручності також підійдуть станції  "Кловська", "Палац спорту" та "Печерська".

Якщо вам після нашого тексту закортить бігти дивитися на фортецю негайно, то, зважаючи на нинішню ситуацію з коронавірусом, подумайте про альтернативні способи, щоб дістатися місця. Або ж поки, задля вашої безпеки та безпеки близьких, просто насолоджуйтеся нашим репортажем, а вже пізніше можете побачити все на власні очі. 😊

Отже, як узагалі посеред міста з'явилася ціла фортеця? Це довга історія. Бо загалом комплекс оборонних споруд Києва формувався впродовж 15 століть, починаючи із земляних валів. Однак якщо ближче до сучасності, то до стін, що височать нині, руку приклав Петро I - у той час, коли місто було частиною Московського царства.

Саме після візиту Петра до Києва у 1706 році почали будувати фортецю неподалік Києво-Печерського монастиря, аби у разі нападів дати відсіч шведам. Будівництво завершили лише у 1724 році, а ця частина стала цитаделлю нинішньої Київської фортеці.

Однак наступники Петра споруду визнали застарілою довгобудовою і, хоч і підтримували в тонусі, але поступово списали зі своїх оборонних планів. Тож чим вона тільки не встигла побувати – її використовували і для оборони, і для комерційних організацій, і в якості військових складів, і навіть як в’язницю. ☝

Нинішній історико-архітектурний музей був заснований у 1927 році.

Територія безлічі дверей

Головна емоція, коли врешті потрапляєш всередину фортеці –цікаво, але мало що зрозуміло. Велика площа, де просто віє історією. Але без людини, яка може детально розповісти про кожен камінець на цій території – тут робити нічого. 

Тож, якщо зможете, примкніть до екскурсійної групи. Під час екскурсій зазвичай показують земляні укріплення, кам'яні башти, мури й капоніри. 😊

Звісно, у фортеці зустрічаються і люди, які гуляють самі по собі. Можна побачити, до слова, закохані парочки. Одна з таких ходила біля нас, розглядаючи все навколо. Як з’ясувалося потім, чоловік був іноземцем, а жінка намагалася англійською якомога детальніше пояснити йому, де він і що тут треба робити. 

Зустрічали сім'ї, які гуляли з дітьми. Доки батьки розмовляли про свої справи, роздивляючись місцеві експонати, діти одне за одним лізли у всі дірки виставкової зброї - тільки й встигай пильнувати.

У якусь мить ми просто почали, наче ті ж діти, роздивлятися всі вікна, намагатися відчинити всі двері. З одними нам це вдалося, що стало для нас несподіванкою. Вони вели до військового музею. 

Далі, в азарті, я вже почав заходити чи не в усі двері. Так ми потрапили до зали, де пані за фортепіано співала перед десятком людей. До мене одразу ж підбіг контролер, який запитав, чи є у мене квиток, бо вхід платний. На відповідь, що я – запрошена зірка, в нього аргументів не знайшлося 😀

Словом, Київську фортецю відвідати було б варто всім, хто хоч трохи зацікавлений у тому, щоби покопирсатися в історії міста. Тим паче значна частина цих споруд опинилася перед загрозою руйнування через стрімку сучасну забудову Києва.

Але це мало не єдиний випадок, коли "Йод" каже вам, що #то-треба-бачити разом з гідом, який знає, що саме треба бачити. Інакше можна елементарно заблукати. Та розпанахати штани, долаючи паркани 😏

Фото 📷 Валентин Царук / Йод

Влад Омельянченко
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту