Київська співачка стала зіркою італійської "Ла Скала", паризької "Гранд-опера" та лондонського "Ковент-Гарден"

У березні виповнюється 139 років з дня народження Наталії Степанівни Єрмоленко-Южиної (творчий псевдонім, дівоче прізвище – Плуговська, а в заміжжі - Пісітько) – видатної оперної співачки, яка мала унікальне драматичне сопрано і сто років тому була примадонною головних сцен Європи.

Голос – винятковий за силою та діапазоном

Свого часу легендарна італійська співачка XIX ст. Анжеліка Каталані сказала про німецьку колегу Генрієтту Зонтаг: "Вона видатна у своєму жанрі, та жанр для неї замалий". Ці слова можна віднести і до киянки, яка стала оперною зіркою світового масштабу на початку XX століття.

Процитуємо "Музичну енциклопедію": 

Єрмоленко-Южина мала виняткове за силою і широтою діапазону драматичне сопрано, чудову вокальну школу, що дозволяло їй виконувати різноманітні за характером партії. Велике визнання отримала як інтерпретаторка вагнерівського репертуару.

А от слова відомої оперної співачки Антоніни Нежданової - сучасниці нашої героїні: "Єрмоленко-Южина - чудове драматичне сопрано, рідкісне за красою і силою звуку. Такого сопрано, з великим диханням, сильного і у той же час м'якого, я більше не чула ніде".

Єрмоленко-Южина - одна з небагатьох, хто виконував мецо-сопранівські партії, серед яких - партія Марини Мнішек в "Борисі Годунові" Модеста Мусоргського та Кармен в однойменній опері Жоржа Бізе. Весь її репертуар складав понад 30 партій.

Фото: З колекції Олега Бесєдіна, russian-records.com

На одній сцені із Шаляпіним, Штраусом, Рахманіновим

Цікавий факт 👆: Федір Шаляпін дебютував у "Піковій дамі" на сцені московського Великого театру у компанії з киянкою. Яка, до того ж, виступала з найвідомішими диригентами тогочасності - Ріхардом Штраусом, Феліксом Мотлем, Альбертом Коутсом, Сергієм Рахманіновим, Артуро Тосканіні.

Єрмоленко-Южина - перша виконавиця на теренах Російській імперії партій Електри (однойменна опера Ріхарда Штрауса), Гутруни ("Загибель богів" Ріхарда Вагнера), Ядвіги Запольської ("Пан Воєвода" Миколи Римського-Корсакова), Поппеї Сабіни ("Нерон" Антона Рубінштейна).

Фото: З колекції Олега Бесєдіна, russian-records.com

Киянка входила до складу паризької емігрантської трупи "Російська опера", яку запросили на міжнародний конкурс оперних театрів у Лондоні (1933). І там вона разом з колегами перемогла, сенсаційно обійшовши "Ла Скалу".

Утім, у "Ла Скала" Єрмоленко-Южину знали та шанували задовго до того. Вона була зіркою легендарного театру, виступаючи там у 1906-1907 роках. Пізніше стала примадонною лондонської опери "Ковент-Гарден" та паризької "Гранд-опера".

Не забувала киянка і про Україну 😉. Виступала навіть на периферії – наприклад, у Зимовому театрі Маріуполя. Тісно співпрацювала з композиторами-земляками Миколою Лисенком, Борисом Підгорецьким, Яковом Степовим. Виконувала українські народні пісні – у тому числі, й у Петербурзі - разом з харківським оперним співаком Іваном Алчевським. 

Свині не винні

Переломним для киянки став 1924 рік, коли вона емігрувала на Захід. Конкретно особистого у цьому, мабуть, нічого не було. На відчайдушний крок підштовхнула "загальна театральна ситуація". 

Ще 2 березня 1917-го на фасаді московського Великого театру з'явилося оголошення "Безкровна революція. Спектаклю немає". Перейменування з "Імператорських" в "Державні". Заклики до "серпмолотівського походу" проти цитаделі "відсталого і змертвілого академізму".

Активісти вимагали не лише закриття театрів, а й повної руйнації будівель. От, як коментувала ситуацію комісар державних театрів Олена Малиновська: "На нараді, скликаній мною для вирішення питання "Що робити з держтеатрами?" і на яку я запросила найвідоміших театральних і музичних діячів та представників робітничого класу, Федір Комісаржевський (режисер, педагог. – Авт.) порадив підкласти бомби і підірвати".

Зусиллями наркома Анатолія Луначарського та поміркованих "діячів культури" радикальну пропозицію відхилили. 

А з 1919-го при театрах почали функціонувати спеціальні комісії, які пріоритетно розповсюджували квитки на опери і балет серед солдатів, матросів, робітників. Так з'явився новий глядач, що імпонував не всім "служителям сцени". Яким, до всього, доводилося виступати в холодних залах. Єрмоленко-Южина одного разу співала чи не за нульової температури.
Понад те, в ті буремні роки "утримання" артистів часто було у вигляді картоплі, меду, солонини та навіть живих поросят. Тому "київська примадонна" зрештою емігрувала. 

Цікаві факти

  • В Києві родина Плуговських мешкала на Верхній Солом‘янці (вулиця Велика, 58).
  • Наталія дебютувала на великій оперній сцені в приватній антрепризі князя Олексія Церетелі (1900).
  • Художник і філософ Микола Реріх у листах додому з Парижа повідомляв про молоду оперну співачку з "чарівним і сильним голосом", який його захопив. Йшлося про Єрмоленко-Южину.
  • Залишила по собі близько 60 грамзаписів.
  • У Центральному музеї музичної культури (Санкт-Петербург) зберігається портрет співачки в образі Тамари з рубінштейнівсього "Демона" пензля Павла Бакланова та близько двох десятків архівних записів її голосу.

З досьє Наталії Єрмоленко-Южиної

👶Народилася в 1881 року в Києві. 

👨‍🎓Навчалася на музичних курсах Зінаїди Худякової, удосконалювала виконавську майстерність у Парижі у Поля Відаля. 

🎤Була солісткою:

- петербурзького Маріїнського театру (1901-1906; 1910-1913; 1915-1922),

- московського Великого театру (1906-1908; 1913; 1916),

- співала в "Ла Скала" (1906-1907),

- оперному театрі Сергія Зиміна (1908-1910),

- лондонському "Ковент-Гарден» (1917-1924),

- виступала на сцені паризької "Гранд-опера".

☝Заслужена артистка Російської радянської республіки (1920).

🚵‍♂️Не сприйнявши більшовицької революції, емігрувала до Франції (1924).

💀Померла в 1937 року у Парижі.

Фото: З колекції Олега Бесєдіна, russian-records.com

Конфуз на тему

Знаменитий портрет Федіра Шаляпіна роботи Бориса Кустодієва в народі відомий як "Шаляпін у шубі" (1922). Одежина легендарного співака справді розкішна. Як і її сенсаційне походження.

Коли художник зробив Шаляпіну комплімент щодо його "шикарного прикиду", той роздратовано відповів: "Шуба хороша – так. Але крадена вона!" І пояснив: "Тиждень тому одержав її за концерт від якоїсь установи. Грошей чи борошна у них не знайшлося… От і запропонували шубу".

Борис Кустодієв, портрет Ф. І. Шаляпіна, 1922 рік.
Микола Сухомозський, Надія Аврамчук
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту