Київський андеграунд: Машина часу блошиного ринку на Петрівці (фото)

"Йод" представляє нову рубрику #то-треба-бачити – ми покажемо вам незвичайні місця столиці без прикрас.

Більшість жителів Києва давно звикли до того, що все необхідне для життя можна легко знайти в супермаркетах або торгових центрах. Передусім це стосується молодого покоління столиці. Продукти харчування, гаджети, меблі та купа всього, що повсякденно використовується у нашому побуті – завжди продається десь поруч. Та все ж є речі, які ви вже не знайдете в жодному універмазі, не купите в жодному гастрономі та не зможете дістати через "Аліекспрес". Але в одному місці столиці цієї проблеми легко можна позбутися. 

Ідеться про блошиний ринок біля станції метро Почайна (Петрівка), куди вже встигли зганяти кореспонденти "Йоду", щоб розповісти про все вам у нашій новій рубриці #то-треба-бачити. 😉

Велкам ту наливайка

Дивлячись на мапу, ця локація не є причиною для щонайменшого занепокоєння - здається, що ринку доволі легко дістатися, але це відчуття напрочуд оманливе. Найближча станція метро – Почайна, а щоб дійти від неї, треба не просто стрибати через залізничні колії, а ще й дивитися обабіч, аби не примушувати машиністів тутешніх електричок використовувати нецензурну лексику. 🤬

Коли хочеш щось придбати на "блосі", то електричка тобі не завадить.

На підході до початку барахолки на вас чекає місцева наливайка. Вона, як ніщо інше, максимально органічно вписується в картину цієї місцевості, де двоповерхові заводські будівлі впираються в залізницю, а між ними невеличке насадження дерев. Не встигли ми з фотографом підійти до цього генделика, як його продавчиня, що саме підкурювала сигарету, одразу викрикнула: "Хлопчики, ми закриті, поки не наливаємо". 

Ми б і не рекомендували вам вживати алкоголь до того, як ви дійдете до самого серця "блохи", адже бажання випити чогось міцного у вас буде в декілька разів сильнішим після того, як тріп ринком дійде до кінця. 😊

Запах ностальгії

Щойно ми підійшли до перших продавців, як у повітрі повіяв якийсь до болі знайомий запах. Перегар деяких клієнтів, звісно, всіляко його збивав, та все ж згодом я зрозумів, що то був аромат ностальгії. На імпровізованих торгових місцях лежали речі, які ви навряд чи десь бачили останні років 10-15. Починаючи від касет виконавців, яких вже ніхто не пам’ятає, закінчуючи чорно-білими мобільними телефонами. 🙄🎧☎📱📺👁

А ще років 10 тому всі ці речі були мрією для багатьох з нас.

Насамперед варто виокремити поведінку місцевих продавців. Один з них був доволі колоритним персонажем, і, видно, що любив прибрехати про товар. Побачивши в нього старі берети, я жартома перепитав: "Трофейні?". Відповідь цього чолов’яги мене трошки спантеличила: "Які трофейні? Сучасні берети військових формувань різних країн". Я слухав оце його пояснення та розглядав на одному з головних уборів значок Австро-Угорської імперії. ☝😮

Ті самі сучасні берети іноземних військових. Здається, вони також застрягли в часі.

Що глибше продираєшся всередину ринку, то більше охоплює відчуття, наче тебе перенесли машиною часу мінімум на початок 2000-х років чи взагалі в якесь позачасся. Абсолютно весь товар накрило давниною років, а його стан потребує багато кращого. Весь час виникало питання:

"Ну, а хто оце купує? От, наприклад, кому тут треба трав’яний чай від простатиту чи одеколон "Красная Москва"? Але ж комусь треба, якщо продають.
Рукав для запікання та чай від простатиту – справжній набір сильного і незалежного чоловіка.

Поторгуєшся – пошлють

Місцеві продавці не дуже привітні, коли бачать, що у вас є фотоапарат, чи ви надто допитливий. Справа в тому, що весь цей ринок є нелегальним😈. Він розташовується посеред вулиць і поміж залізничних колій. Здавалося б, що це так безглуздо продавати щось там, де їздять електрички. Але місцеві машиністи так не думають.

Місцеві машиністи тут як віп-клієнти, адже продавці до них підбігають самі.

Торгуватися тут – собі дорожче. Навряд вам трапиться та людина, яка від початку називатиме завищену ціну на свій товар. Усі знають, яку суму хочуть отримати за ту чи іншу штуку та не готові відступати від неї. Один бідолаха намагався перед нами збити ціну за грамофон і чемно перепитав продавця, який запросив у нього 100 гривень за товар. 

"Візьму за 50", - сказав покупець й одразу ж отримав відповідь: "Іди звідси, в іншому місці візьмеш за 50, а тут за 100 продається".

Музей просто неба

Після години проведеної на ринку розумієш, що це не просто точка збуту товару, а справжнісінький музей просто неба. Тут тобі й ляльки, наче з фільму жахів, і самогонні апарати, що знівечили вже сотні печінок, і круті куртки, в яких "ходив сам Саша Бєлий зі своїми кентами".

Атмосфера цього місця унікальна саме цими людьми, які ніби зависли в часі.

Таке враження, наче вони знову приїдуть додому, увімкнуть телевізор, до якого ще немає пульта, вставлять у магнітофон касету "Ласкового мая" і кайфуватимуть від того, що сьогодні встигли вихватити в магазині останню шоколадку за "руб-двадцять".

А тепер уявіть, як йому це все складати і розкладати у вихідні дні.

Тут ти отримуєш справжній мікс емоцій. З одного боку - колоритні та веселі продавці, а з іншого - розуміння того, що люди продають це все явно не від хорошого життя.

Та хай там що, цей блошиний ринок – справжній символ андеграундного Києва, який продовжує жити своїм життям, попри плин часу.😎🤩😊😏

Здається, що на цьому ринку є абсолютно все, що вам не потрібно.

Фото: Валентин Царук.

Влад Омельянченко
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ghanna Mamonova
класне місце
8 лист 2019 р., 11:24
Ви
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту