Ілюстрація: Таша Шварц

Киянин першим збагнув "інопланетні" хвороби і увійшов до п'ятірки найвидатніших імунологів світу

П’єр (Петро Миколайович) Грабар - імунолог, біохімік, відкривач багатьох імунологічних процесів, співавтор імуноелектрофорезу (перший метод дослідження антигенного складу біологічних матеріалів). Спеціалізувався на проблемах вивчення онкологічних, аутоімунних захворювань та діабету.

Спец з аутоімунних захворювань

 Відомо: людський організм має не одну, а дві імунні системи – вроджену та адаптивну. Перша, якщо казати образно, – стрілецький авангард, друга – важка артилерія. Саме в такому порядку вони зустрічають патогени, що проникають в організм. У результаті виробляються антитіла, які дають смертельний бій чужинцям, нейтралізуючи їх 💪.

Та іноді трапляється те, про що в народі кажуть "на голову не налазить". А саме: імунна система сама починає нищити органи, які має захищати. Отака підступна зрада. Чи "інопланетна" категорія захворювань? 

Фото: freepik.com

Остання отримала назву аутоімунних. Загалом їх понад 40. Та, попри порівняно невелику кількість, втрата працездатності й смертність від них на планеті, за даними ВООЗ, посідають третю сходинку після серцево-судинних та онкологічних. 

На щастя, лікарі, нехай і не на повну силу, вже протидіють підступному лиху. І шлях до перемоги їм окреслив П'єр Грабар, який, емігрувавши до Франції (1919 рік), зробив сенсаційне відкриття: серед аутоантитіл (контрагенти до організму, а не зовнішніх збудників) є і нормальні. Себто не всі вони вороги, котрих треба знищувати за допомогою ліків. Навпаки, варто залучати на свій бік.

П'єр Грабар. Фото: Вікіпедія

Це був нечуваний прорив, наукова бомба. Саме завдяки цьому, учасники першого Міжнародного конгресу імунологів (1971 рік) внесли Грабаря до п’ятірки найвидатніших учених свого профілю всіх часів 😎.

Під ковпаком КДБ

Та навіть за кордоном про Грабаря не забували "рідні" спецслужби.

Одного разу радянському академіку Гаррі Абєлєву, який дуже поважав "українського француза" та приятелював з ним, зателефонували з КДБ і призначили "рандеву" в приміщенні московського Дарвінівського музею.

Науковець зустрівся з опером "у великій кімнаті з масивним письмовим столом". Той, прикинувшись наївним простачком, поскаржився, як іноді важко відрізнити справжнього західного ученого від агента. І тому Комітет держбезпеки "покладає великі надії на свідомих радянських фізиків та ліриків". 

Зрештою кадебешник перейшов до конкретики: "З ким ви підтримуєте контакти ТАМ?". Абєлєв назвав колег, серед яких і П’єра Грабаря. Серія уточнювальних запитань і прохання: "раптом що" - негайно зв’язуватися. 

Академік, за його словами, пообіцяв, але обіцянки не дотримався 🙄. 

Академік Гаррі Абєлєв. Фото: Вікіпедія

Цікаві факти

  • Під час Громадянської війни в Росії воював на боці білих у лавах Північно-західної армії. Деякі джерела вказують, що прапорщика лейбгвардії Кінної артилерії Петра Грабаря арештували та засудили до страти. Однак він зміг втекти та дістатися Данії, а вже звідти – Франції.
  • Після отримання 1929 року французького громадянства одружився на болгарській підданій Ніні Івановій. Та здобула медичну освіту в Болгарії та переїхала до Страсбурга, де мешкали її родичі.
  • Старший брат Петра Миколайовича – Андрій – відомий історик середньовічного та візантійського мистецтва. Вважається одним з фундаторів вивчення візантійського мистецтва та ікон XII століття.
  • П'єр Грабар: "Люблю, коли в лабораторії співають і сміються. Це означає, що все йде добре".
Будівля Французької академії наук, членом якої був П'єр Грабар. Фото: Вікіпедія
  • Запропонував способи діагностики низки форм ракових новоутворень.
  • Під час Другої світової війни був активним учасником французького Руху опору.
  • На римському Міжнародному конгресі мікробіологів повідомлення Грабаря про існування аутоантитіл спричинило нерозуміння та критику з боку колег (1963 рік).
  • Вивчав механізм дії ультразвуку на денатурацію білків. Розробив підходи для отримання цитотоксичних активних антитіл, що нейтралізують пухлинні клітини.
Дослідження П'єра Грабаря: "маркування" цитоскелета підтверджує ослабленість імунітету миші. Фото: Вікіпедія

Ознайомитися з діяльністю Інституту Пастера, де працював Грабар, можна тут.

 

З досьє П’єра Грабаря

👶 Народився 10 вересня 1898 року в Києві.

👨‍🎓 Закінчив Київський ліцей, навчався в Петроградському пажеському корпусі (1916-1917), Лілльській інженерній хімічній школі (1924 рік), на природничому факультеті Страсбурзького університету. 

🧑 Працював інженером Лілльського хімічного заводу (1924-1926), завідувачем лабораторії клінічної медицини, асистентом кафедри біохімії Страсбурзького університету (1926-1938), завідувачем відділу хімії мікробів Інституту Пастера (1946-1968), паралельно - директором Інституту з вивчення раку при Національному центрі наукових досліджень Франції (1960-1966).

😎 Лауреат премій: Пастера, Фонду Янсена, Берінга, Фрейсіна, Гайрднера.

☝ Кавалер Ордена Почесного легіону (1954 рік).

☝ Кавалер срібної медалі Національного центру наукових досліджень Франції (1958 рік).

☝ Кавалер медалі Клода Бернара Монреальського університету (1967 рік).

😊 Володар Великого призу фонду Яффі Інституту Франції (1968 рік).

👨‍🏫 Почесний доктор Копенгагенського університету (1969 рік).

😉 Медаль Роберта Коха (1977 рік).

😊 Фундатор і багаторічний президент Французького товариства імунологів.

💀 Помер 28 січня 1986 року в Парижі. 

П’єр Грабар. Фото: Вікіпедия

Цитата на тему

"Відкриття приходять лише до тих, хто підготовлений до їхнього розуміння". (Луї Пастер)

Микола Сухомозський, Надія Аврамчук
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту