Ілюстрація: Таша Шварц

Король піаністів з Києва, який отримав 25 "Греммі"

Володимир Самійлович Горовіц – піаніст, якого неможливо копіювати, символ фортепіанної гри XX століття, найнепередбачуваніший музикант сучасності, 25-разовий володар найвищої світової музичної нагороди – премії «Греммі», та ще однієї, спеціальної, за визначний внесок у галузь звукозапису.
Я ніколи не граю однаково
Володимир Горовіц

Більшовики украли мій рояль

За спогадами Володимира, революція 1917-го його близьким нічого хорошого не принесла. Будинок, к якому мешкала родина, конфіскували. Як і майно. Упродовж доби винесли майже все – навіть одяг. Пізніше Горовіц із жахом констатує: "Мій батько був зломлений. Він, мов білка, збирав їжу".

Та не це найбільше вразило 14-літнього хлопця. А незбагненний факт: "Більшовики украли мій рояль".

Можливо, саме ця образа й стала мотивом його неповернення до СРСР у 1926-му. Бо ще кілька років після виїзду до Німеччини Горовіц офіційно був радянським громадянином, який навчається за кордоном. Але він вирішив лишитися на Заході.

Один з перших концертів Володимира Горовіца, приблизно 1920 рік. Фото: Джордж Грентем, wikipedia.org

Упродовж майже трьох років Володимир об'їздив з концертами практично всю Європу, маючи шалений успіх. У Парижі, коли він грав, навіть викликали жандармів, аби втихомирити публіку, яка в катарсисі трощила стільці.

Черга за квитками на концерт Володимира Горовіца. Амстердам, 1986 рік. Фото: Роланд Герритс, wikimedia.org

А 1928 року музикант переїжджає до США, де дуже швидко стає одним з найвисокооплачуваніших піаністів, поступаючись за рівнем гонорарів лише великому Рахманінову.

За роки роботи в США піаніст був нагороджений 26 преміями "Греммі" (у Стіві Вандера їх 25) у різних номінаціях – це четвертий показник в історії Grammy Awards.

Іронічний імпровізатор

"Імператор музики", "геній творчої комунікації", "король королів серед піаністів, під час гри якого димлять клавіші". Високомовні порівняння та епітети щодо Горовіца з’являлися постійно – і від шанувальників, і від журналістів, і від музичних критиків. Маестро, слухаючи все це, не ніяковів: "Мені начхати на почесті, які тривають один день на рік, я люблю бути в центрі уваги весь рік".

Ажіотаж навколо – це його життя. Він "ставив на вуха" нечуваними стилем і технікою виконання найскладніших опусів, причому у власних, фантастично неповторних, трактуваннях.

Та не лише музичною майстерністю він закохував у себе. На щире захоплення заслуговує витончена іронічність киянина, який може з легкістю констатувати: "Я розмовляю п’ятьма мовами. Однаково погано". Чи заявити, що він – барометр, оскільки, передчуваючи зміну погоди, ніколи не потрапляє під дощ. Або на запитання у присутності дружини, що він найбільше любить, відповісти: "Музику, парфуми та гроші". Ванда, не відстаючи від чоловіка, додасть: "Мене він не любить. Я йому просто потрібна".

Володимир Горовіц, 1930 рік. Фото: wikimedia.org

Заради омолодження заплутав усіх

Левова частка довідниково-біографічних матеріалів про Горовіца містом його народження вказує Бердичів Житомирської області. Насправді, як свідчать останні архівні дані, це був Київ.

Різняться і дати народження. Більшість тривалий час вказувала 1904-й. Аж доки не набуло розголосу зізнання піаніста в тому, що насправді він з’явився на світ 1903 року. Винуватець плутанини - сам музикант: унаслідок «штучного омолодження» вдалося уникнути призову до армії.

І останнє. Панує думка, що виступати з концертами Горовіц почав на Заході, куди емігрував. Насправді ж, перший з них відбувся ще 1920-го у тодішній столиці України Харкові, проте до офіційних реєстрів з невідомої причини не потрапив.

Цікаві факти

  • Батько киянина зник безвісти у сталінських таборах.  
  • Свій перший рекорд піаніст встановив під час так званої "Ленінградської серії" (1924-1925): за два місяці - 20 концертів, у яких виконав 150 творів.
  • Горовіц: "Фортепіано – найпростіший інструмент для тих, хто починає вчитися, але найскладніший для тих, хто вже його опанував".
  • Музикант двічі грав у Білому домі - для президентів Герберта Гувера, 1931рік, та Рональда Рейгана, 1989 рік.
Рональд Рейган та Ненсі Рейган вручають Володимиру Горовіцу президентську медаль Свободи. Фото: White House Photo Office
  • За кар’єру дав понад тисячу концертів.
  • Після того, як Сергій Рахманінов прослухав свій Третій концерт у виконанні Горовіца, він поклявся більше ніколи не виконувати його сам і слова дотримав.
  • Тестем Горовіца був видатний італійський оперний диригент Артуро Тосканіні, 1933-го піаніст одружився на його дочці Ванді. 
  • Принаймні тричі Горовіц страждав від тривалих депресій, під час яких не виходив на сцену. Загалом це близько 18 років: 1936-1938; 1953-1965; 1975-1979.
  • Дочка Горовіца Софія 40-річною трагічно загинула, 1975 рік, через передозування медикаментами. За однією з версій, це могло бути самогубство. 
  • Про життєвий шлях киянина зняли документальний фільм "Останній романтик", 1985 рік, а музикознавець Девід Дюбаль опублікував книгу "Вечори з Горовіцем".
  • Незадовго до смерті, 1986 –го, відвідав Москву. А от їхати до Києва не наважився – через аварію на ЧАЕС.
  • Останній публічний концерт Горовіца відбувся у Гамбурзі, коли музиканту було 83. 
Маестро на одному зі своїх останніх концертів. Нідерланди, 1986 рік. Фото: Rob Bogaerts

З досьє Володимира Горовіца

👶 Народився 1 жовтня 1903 року в Києві.

👨‍🎓 Закінчив Київську консерваторію (1912-1919).

🧑 Після еміграції жив поперемінно в США (1928-1934), Швейцарії (1934-1938), знов у США (1938-1989). Отримав американське громадянство 1944-го.  

☝ Почесний член Королівської академії музики в Лондоні, 1972 рік.

😎 Премія Вольфа за досягнення в галузі музики, 1982 рік.

💪 Ордени Почесного Легіону та За заслуги перед італійською республікою, обидва – 1985 рік. 

🏅 Президентська медаль свободи США, 1986 рік.

🎵 Британський щомісячний журнал про класичну музику Gramophone помістив Горовіца до своєї Зали слави.

💀 Помер 6 листопада 1989 року в Нью-Йорку. Похований у фамільному склепі Тосканіні у Венеції. 

☝ У Києві започатковано Міжнародний конкурс молодих піаністів його пам’яті.

Фото: wikimedia.org
Автограф Володимира Горовіца

Цитата на тему

"Музика - посередниця між життям розуму і життям почуттів" (Людвіг ван Бетховен).

Микола Сухомозський, Надія Аврамчук
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту