Косівську кераміку зацінили в ЮНЕСКО: "родовід" гуцульських свинок та конячок

Чим особливий традиційний гуцульський промисел та що це змінить для українських майстрів.

Косівську (або гуцульську) кераміку бачили або чули про неї практично всі, але чим саме вона є особливою. Простими словами розповідаємо про історію, технологію та унікальність української техніки.

Ознаки гуцульської кераміки: від давніх греків до сучасності

Косівська традиція виготовлення керамічних виробів налічує щонайменше три століття, а загалом цей стиль з'явився 10 століть тому. Віддалено схожі риси можна знайти у роботах давніх грецьких майстрів. Тож за бажання можете перевірити, чи справді є щось спільне у гуцульських ведмедів і грецьких грифонів.  

Кераміка виготовляється з місцевої сірої глини, що розбавляється білою глиною. Після висушування виріб розмальовують металевою паличкою незмінно триколірною гамою: жовтий, зелений, коричневий. Це пов’язано зі сприйняттям природи та мотивами сонця, гір і землі. 

Але головна її ознака та відмінність від інших технік -  це все ж таки сюжет: зображення життя гуцулів, їхніх вірувань і традиційного побуту, а також популярних біблійних сюжетів та зображення святих, церков і дзвіниць. 

Найрозповсюдженіші зразки - столові та обрядові предмети з орнаментальними візерунками. Ця кераміка екологічно чиста, вона не шкодить здоров'ю і цілком придатна для щоденного використання.  

Зробив модною австрійський імператор

Тривалий час косівська кераміка використовувалася у побуті переважно простих селян. Одна з найстаріших печей, виконаних у цій техніці, зберіглася у хаті 92-річної Параски Іванівни Павлюк з Вербовця. Вона отримала її разом з хатою від дідуся. 

Все змінилося, коли у 1880 року Коломийську промислову виставку відвідав Франц Йосиф І був вражений кахлями гуцульського майстра Олекси Бахматюка. Австрійський імператор одразу ж замовив для себе піч. Кажуть, її можна побачити в одному з вишуканих австрійських палаців. Відтоді унікальні косівські печі та посуд потроху почав з'являтися в будинках інших заможних панів. 

Косівська піч. Фото: spadok.org.ua

Ми йшли до цього 7 років

Щоб традиційне гуцульське ремесло потрапило до спадщини ЮНЕСКО, команда місцевих активістів витратила чимало часу та зусиль. За почесним статусом всесвітньої організації стоїть купа паперової роботи: адже унікальність українського мистецтва треба було аргументовано довести.

- Ми йшли до цього 7 років,  - розповіла "Йоду" Марія Гринюк, - відомий керамік, член Національної спілки художників України, голова благодійного фонду "Автентика Гуцульщини".  - Але зрештою наша делегація виявилася однією з небагатьох, до кого в комісії не було жодних зауважень і претензій. Визнання наших майстрів у світі важливе для всіх українців. Адже культура формує нашу психологію, нашу ідентичність, наше відношення до свого життя. 

Пані Марія представляла Україну на засіданні Комісії ЮНЕСКО в Боготі, тому зараз повертається з Колумбії сповнена сподівань. 

- Це дозволить зберегти наше ремесло від зникнення, а також розраховувати на закордонні гранти. Проте, щоб це вдалося, має бути спільна робота митців та влади: якщо не буде державної програми розвитку - ніхто нам допомагати не стане. 

Мисткиня вже створила проєкт культурно-мистецького центру "Дзбан", якій належатиме місцевій косівській громаді. Це оригінальна триповерхова споруда у вигляді гуцульського глечика. Її планують спорудити у селі Старому Косові - головне місце буде у виробів художнього гончарства. 

Проєкт створення культурно-мистецького центру "ДЗБАН". Фото: kurs.if.ua

- Там буде мінікінотеатр, майстерні, виставкові зали. Вже є проєкт, виділена земля. Це наше дитинча, велика ініціатива майстрів. Дуже корисний і потрібний регіону проєкт, який може стати своєрідним культурним осередком, -  розповідає Марія.

Що це дасть нашим майстрам?

Громада косівських митців налічує три десятки майстрів високого рівня. Проте найчастіше створення кераміки - це колективна робота. Хтось заготовляє глину, хтось допомагає випалювати вироби, хтось точить, хтось малює. Загалом до каталогу, який вони представили ЮНЕСКО, входить близько 70 майстрів. 

Експерти прогнозують: тепер косівська кераміка стане популярнішою, зросте в ціні, а й підроблятимуть її теж частіше.

Тому про захист нашого мистецького феномена треба дбати вже сьогодні.

- Нам порадили розробити фірмовий знак і маркувати вироби, щоб їх можна було пов’язати з Косовим, - розповідала раніше пані Марія. -  Є й інша проблема: майстри копіюють роботи колег. Раніше за плагіат виключали зі Спілки художників, тепер до таких "запозичень" ставляться менш принципово. У Києві ми бачили керамічні мініцехи, які копіюють старих і сучасних майстрів, роблять на цьому бізнес. Це неприпустимо.

Гончарство – фізично важкий, складний і матеріально витратний вид творчості. Більшість спеціальних печей опалюють газом, тож не важко здогадатися, які рахунки отримують і сплачують кераміки щомісяця. Можливо, тепер  міжнародне визнання сприятиме пільгам для митців, які працюють творчо і беруть участь у виставках. 

Через дорогий газ і електроенергію вироби зростають у ціні, а це впливає на продажі та змушує кераміків комерціалізуватися, відходити від народних традицій: орієнтуватися на ринок і сучасний дизайн або шукати інші види заробітку. 

Ольга Ліцкевич
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту