Мікробіолог з Києва відкрив "паралельний світ" у ґрунті Землі

24 лютого виповнилося 67 років з дня смерті Сергія Миколайовича Виноградського – відкривача хемосинтезу, "батька" мікробіології ґрунту та екологічної мікробіології, винахідника "Колони Виноградського" (пристрою для вирощування мікробів), засновника другого в Європі та першого на теренах Російської імперії наукового об’єднання мікробіологів.
Хто жив, працюючи, заслуговує спокутування.
Сергій Виноградський.

Інопланетян шукаємо не там

З 1959-го діє міжнародна програма SETI з пошуку позаземних цивілізацій. Здійснено тисячі прослуховувань, надіслані сигнали різного характеру, відправлена навіть "пляшкова пошта" на борту зондів "Піонер-10", "Піонер-11" та "Вояджер-1", "Вояджер-2". На жаль, бодай натяків, що ми не одні у Всесвіті, не отримано. Принаймні публічно це не оголошується.

Вважаючи, що потенційними носіями живого можуть бути тільки планети, які мають воду, кисень і світло, постає питання: "А чи там ми шукаємо?!". Може, варто уважніше придивитися до рідної Землі? Як це ще в 1887-1888 роках зробив мікробіолог з Києва Сергій Виноградський, відкривши "інопланетну цивілізацію" у нас під носом.

Ідеться про хемосинтез ("народження" речовини шляхом утворення органічних сполук з неорганічних завдяки енергії, яка вивільняється під час перетворення останніх). Іншими словами - про сенсаційне явище виникнення живого… з неживого! Без води, без кисню, без сонячних променів! Неймовірний паралельний світ не у запаморочливих глибинах Космосу, а за лінзою мікроскопа.

Гігантські багатощітинкові черв'яки (Riftia pachyptila) мають орган, що містить хемосинтетичні бактерії замість системи травлення.

Науковий поштовх був таким, що деякі вчені заговорили: зародження життя на Землі зобов'язане не фото-, а хемосинтезу. І без мікроорганізмів не було би біосфери, тобто ці "невидимі створіння" зробили нашу планету колискою не лише для гомо сапієнс. Що, зрештою, бактерії, а не людина - вінець природи і саме вони – незримі його господарі. А їхній вплив на глобальні кліматичні зміни – колосальний, не менший за людський.

Також Виноградський стверджував, що функції мікробів у природі – спеціалізовані. Отже, на нас чекає ще багато сенсаційних несподіванок. І все це завдяки відкриттю киянина.

Азотний цикл. Фото: wikipedia.org

Хто нам розкаже нашу історію?

Сергій Виноградський не сприйняв більшовицької революції, емігрувавши спочатку до Швейцарії та Югославії (1918-1922), а потім – до Франції (1922). А сталося це після особливого запрошення, що показало, як цінили в світі вченого з України:

Мої колеги і я сам були б дуже вдячні Вам, пане Виноградський, якби Ви приїхали працювати до нашого Інституту. Ви будете для нас метром ґрунтової бактеріології.
Ру Еміль, директор інституту Пастера.

Світ шанував генія. Навіть Радянський Союз, у якому вчений не захотів лишатися.

Сергій Виноградський - єдиний емігрант з колишнього СРСР, якому присвоїли звання почесного члена Академії наук (1923), а згодом надрукували його книгу "Мікробіологія ґрунту, проблеми й методи" (1952). Також у Союзі, починаючи з 1970-го, регулярно відбувались наукові читання його імені.

У РФ засновано наукову премію ім. Виноградського та видрукувана його автобіографічна повість "Літопис нашого життя". А ім'я присвоєно Інституту мікробіології РАН.

У французькому місті Брі-Конт-Робер, де останні роки жив і працював вчений, одна з вулиць названа на його честь.

З нагоди 100-річчя відкриття хемосинтезу (1987) в німецькому Геттінгені відбулася міжнародна наукова конференція та симпозіум "Літоавтотрофія. Пам'яті Виноградського".

У Парижі провели колоквіум "Сергій Виноградський сьогодні" (2006).

Фото: semanticscholar.org
А що ж у нас?

Ім'я видатного вченого присвоєно Товариству мікробіологів України. А в містечку Городок (Хмельницька область) височіє пам'ятник з написом "Сергій Виноградський – мікробіолог світу" (2012).

Погруддя Виноградському у м. Городок Хмельницької області. Фото: wikipedia.org

І ще. Про Виноградського у світі написано майже 100 книг. А от в Україні – лише невеличкі біографічні замітки в енциклопедичних виданнях, які можна перерахувати на пальцях. Та й то у багатьох його згадують як "російського мікробіолога". А дарма.

Приятель і колега Виноградського писав про товариша:

Він тужив за рідною Україною, за її безмежними степами і сухим повітрям, де люди зберегли ще певне відчуття волі.
Зельман Ваксман, мікробіолог, лауреат Нобелівської премії.

Цікаві факти

  • Мати вченого – з величезної родини нащадків гетьмана Івана Скоропадського.
  • Виступаючи у якості публіциста, Виноградський підписувався псевдонімом Старнат (старий натураліст).
  • Виділену ним першу азотофіксуючу бактерію назвав Clostridium pastorianum – на честь Луї Пастера (1892).
  • Існує науковий термін "Хемосинтез мікроорганізмів Виноградського".
  • Поміян Іоланта, онучка вченого: "Архів дідуся, разом з його академічними дипломами, Інститут Пастера передав Росії (без згоди родини)".
  • Головний труд "Мікробіологія ґрунту" закінчив у рік свого 90-річчя (1946).
  • Георгій Заварзін, мікробіолог: "Відкриття Виноградського стало початком, з якого багато поколінь учених "виростили" сучасне розуміння біосфери".

З досьє Сергія Виноградського

Фото: wikipedia.org

👶Народився 13 вересня 1856 року в Києві.

👨‍🎓Закінчив другу київську гімназію (1873), навчався в Київському університеті (1873-1876), Петербурзькій консерваторії (1876), на природознавчому відділенні Петербурзького університету (1877-1881). 

👨‍🔬Працював в страсбурзькій лабораторії засновника мікології Антона де Барі (1885-1888), Інституті гігієни Цюріхського університету (1888-1889), завідуючим відділом загальної мікробіології (1890–1902), директором петербурзького Інституту експериментальної медицини (1902-1912), спеціалістом з землеробства й ґрунтознавства в Подольську Московської губернії (1912-1918), очолював відділ агробактеріології Пастерівського інституту під Парижем (1922-1953).

👨‍💼Почесний іноземний член Французької академії наук.

☝Член Лондонського королівського товариства (1919), почесний член Московського товариства любителів природознавства, антропології й етнографії (1901), член Французького сільськогосподарського товариства (1902), член Російської медичної ради (1904).

😎Член-кореспондент Петербурзької академії наук (1894).

👍Почесний член Російської академії наук (1923).

💪Лауреат премії Левенгука, яка присуджується  раз на десятиріччя (1933). 

💀Помер 24 лютого 1953 року в місті Брі-Конт-Робер (Франція). Похований у фамільному склепі: фото, на вимогу дочок, не робилися. 

Анекдот на тему

Миється чоловік у ванній. Довго, методично. Коли, нарешті, виходить, дружина цікавиться: 

- Чому так довго? 

- Так я ж милом антибактеріальним мився.

- То й що? 

- Як "то й що"? Доки кожну бактерію піймаєш та намилиш!..

Микола Сухомозський, Надія Аврамчук
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту