У киян "Український дім" найчастіше асоціюється з ярмарками хутра та виставками котів, яким тепер доведеться шукати нові приміщення для своїх подій. Однак не лише в них болить голова через зміни.
Останні 15 років у будівлі ховається найбільш недооцінений музей столиці. У 2004 році Музей історії Києва примусово виселили з Кловського палацу на 4-й та 5-й поверхи "Українського дому".
Відтоді унікальні стародруки, фотографії та археологічні знахідки припадають пилом – не мають зал для виставки.
Чим обернеться для експонатів велике переселення Зеленського з Банкової на Хрещатик і за яких умов музейники готові звільнити приміщення для президента – про це ми поговорили із заступником генерального директора з наукової роботи Тетяною Лютою.
- Тетяно Юріївно, багатьом відомо, що Музей історії Києва знаходиться біля метро Театральна. У 2012 році вам передали будівлю скандального торгово-офісного центру. Що ж тоді зберігається в Українському домі?
- Приміщення на вулиці Богдана Хмельницького - це просто виставкова зала. Там є частина нашої експозиції, відбуваються виставки. А Український дім - серце нашого музею. Тут, на 4-му та 5-му поверсі, зберігаються наші фонди. Це 300 тисяч експонатів.
Безперечно, ми, м'яко кажучи, здивовані. Але офіційно жодної інформації про те, що на нас чекає, ми не отримали.
- Проте Український дім - це теж тимчасовий варіант? Ви можете зберігати тут колекцію, але місця, щоб її показати, немає.
- Так, але у нас є перспектива. Ми наполегливо просимо передати нам Гостинний двір. Ми неодноразово виступали на київських депутатських комісіях, але справа поки що остаточно не вирішена.
Наскільки я знаю, зараз власником споруди є держава. Залишається тільки отримати її в комунальну власність, щоби ми могли мати, так би мовити, надійнішу надію на те, щоб туди переїхати.
А тепер тут така ситуація (вірогідне створення Адміністрації президента в Українському домі. - Авт). Що я можу сказати? Ми стривожені, ми боїмося.
Неодноразово були спроби взяти всі наші ящики та перемістити у приміщення, де неприпустимо зберігати фонди. Тут, в Українському домі, теж не ідеальні умови, але принаймні все компактно та під нашим контролем.
- Значна частина колекції зберігається у сховищі з 2004 року. Більшість киян не пам'ятають, чим можете похизуватися музей. Розкажіть, будь ласка.
- У нас зберігається велика бібліотека - понад 40 000 томів. Але головне - живопис, графіка, скульптура, предмети побуту, загалом 47 груп, які буду дуже довго перераховувати. Основна колекція реліквій нашого міста знаходиться у нас.
Я дуже боюся за археологію, тому що вона вимагає уважного ставлення, ретельного звіряння і таке інше. Нам неодноразово доводилося її рятувати: і коли переїхали з Кловського палацу за документом з підписом Януковича (у 2003 році прем’єр Віктор Янукович підписав розпорядження №506-р про розміщення в палаці Верховного суду. - Авт.), і під час штурму Українського дому в 2014 році.
Вже кілька днів ми лише про новий переїзд говоримо. Болить це всім. Дуже так тривожно.
- А що саме є гордістю музею?
- У нас зберігається давньоруська частина археології - масова та дуже цікава. Наприклад, копали свого часу Майдан незалежності - так всі знахідки у нас і зберігаються: від кераміки і кісток до всього, що тільки можна. Наша перевага - комплексність.
Є і рідкісні речі: археологічне золото, дуже добра нумізматика, рідкісні монети. Все це треба показувати.
У нас дуже непогана колекція стародруків, серед яких є дуже рідкісний "Часовник" Івана Федорова. Один із шести примірників у світі, який надійшов до нас з колекцією Сержа Лифаря. Це великий київський танцюрист, балетмейстер, директор відомого французького театру - людина, навколо якої велося культурне життя Європи XX століття. Зараз ми отримали його колекцію на опис - це 14 залізних ящиків! Наприклад, там є його листування з найвидатнішими постатями XX століття.
- І все це ми наразі не можемо побачити?
- Так. Дехто говорить: "Що у вас там показувати?". А хіба ви знаєте, що у нас є? Наприклад, телефонний апарат, яким, очевидно, користувався Гітлер. Зараз ми написали з цього приводу листа в інститут історії Siemens (у 2017 році телефон Гітлера продали на аукціоні у США за 247 тисяч доларів. - Авт.).
Ще є дуже велика колекція негативів. Фотоісторія Києва у нас, мабуть, найбільша. Було б у нас більше приміщення, де можна поставити віртуальні кіоски, щоб усе це показати...
Якщо президент буде обачним та уважним до своєї історії, до історії нашого міста - будемо дуже вдячні.
- У Кловському палаці, де до 2004 року розташовувався музей, було більше місця?
- У нас було 30 зал! Одні наші меблі чого варті! Величезна колекція музичних інструментів, порцеляни. Повна бібліотечна колекція видань з історії Києва. Наприклад, видання Закревського середини XIX століття. Це велике надбання українського народу і ми будемо його захищати.
- Cкільки років музей збирав колекцію?
- Сорок. Як і Мойсей. Називаємо це 40 років блукання пустелею.
- Ходять чутки, що у разі переїзду, вам можуть запропонувати будівлю Президентської адміністрації. Погодилися б на такий варіант?
- Це досить складно. По-перше, що Український дім, що колишній будинок ЦК (нинішня будівля Адміністрації президента, - авт.) - пам'ятки архітектури. Валяти стіни і робити з них експозиційні зали - мабуть, буде недоцільно. Що нашому музею можна робити в Президентській адміністрації - я не уявляю!
По-друге, як я чула неофіційно, президент сказав, що ці приміщення здадуть в оренду. Про наш музей ніхто не говорив. Безперечно, як я вже казала, нам дуже підходить Гостинний двір. Це історична споруда, яка нас влаштовує і за місцем розташування, і за кількістю метражу.
Ми сподіваємося на компромісне рішення: щоби музей отримав якісь достойні площі - нам треба не менше 10 000 квадратних метрів. Сховища вимагають близько 500 квадратних метрів. Експозиційні зали з відповідними службами, реставраційними майстернями тощо. Ось на що ми маємо надію, а як буде вирішено - тільки Бог, мабуть, знає.
- У вас велика колекція, але в музеї біля метро Театральна вона займає не всі поверхи. Чому замість виставкових зал, там виставки картин, фото?
- Експозиційні зали надаються відомим сучасним художникам, які є друзями музею. Є така дуже добра традиція: після кожної виставки митці дарують нам картини. Таким чином, за відсутності фінансування, ми поповнюємо художню колекцію, яка починається від видатних майстрів XIX - початку XX століття - Олександра Мурашка, Григорія Світлицького, Івана Їжакевича.
- Фактично - це чи не єдиний спосіб поповнювати фонди?
- Так, для нас це велике діло. Ми шануємо їх, а вони - нас.
Будівля Українського дому - це насамперед не музей, а виставковий конгрес-центр. Куди тепер можуть переїхати всі ці конференції та виставки, ми поцікавилися у прес-секретаря організації Андрія Хоми.
- Переїзд відбудеться. Підприємство "Український дім" буде ліквідовуватися в рамках законодавства, а для проведення заходів, які відбувалися у нас, є багато місць у Києві.
- Що буде з архівами Ленінського музею, який від початку був в Українському домі?
- Це не експонати, як такі, а документи та книжки, які звозили з усієї країни. За цим наглядає відповідальний з державного архіву. Коли Український дім буде переїжджати - всі матеріали будуть передані до них. Нічого не загубиться.
- Які зараз настрої серед тих, хто з вами працює?
- У нас не було жодної паніки. Ми пережили дуже багато змін. Вважаємо, все що робиться - робиться на добре.