Нагодувати диктатора: Саддам Хусейн і Фідель Кастро очима їхніх кухарів

Чому албанський тиран Енвер Ходжа постійно був голодним і злим? Чи був президент Уганди канібалом? Яким продуктом кубинська пропаганда пропонувала населенню замінити м'ясо? Польський журналіст Вітольд Шабловський відшукав людей, які готували для найжорстокіших людей ХХ століття.

Злодійський рибний суп - на сніданок, запечена коза - на ланч, шекерпаре -на обід, риба в манговому соусі - на вечерю і салат з папайї - на десерт. Назви розділів книги Вітольда Шабловського "Як нагодувати диктатора", яка нещодавно вийшла в ВСЛ (Видавництво Старого Лева), цілком могли б стати стравами з меню модного ресторану.

Рецепти екзотичної їжі тут йдуть упереміш зі спогадами тих, хто відповідав за шлунки і настрій найжорстокіших людей свого часу. Шість основних співрозмовників автора - це кухарі Саддама Хусейна (Ірак), Іді Аміна (Уганда), Енвера Ходжі (Албанія), Фіделя Кастро (Куба) і Пол Пота (Камбоджа).

Готувати для диктатора майже у всіх випадках не було їхнім власним вибором - один раз по них просто прийшли.

Вітольд Шабловський і кухар Фіделя Кастро - Ерасмо (праворуч)

Без імені, під замком і з молитвою

Щоб отримати доступ до героїв, автору довелося приcтати на їхні умови. Кухар Саддама Хуссейна довго боявся помсти американців за те, що готував для одного з їхніх ворогів, тому ніколи не давав інтерв'ю. На розмову із Шабловським його вмовляли цілий рік. Абу Алі відмовився запрошувати автора до себе додому, зустрічатися на вулиці або готувати з ним разом, але погодився поговорити за зачиненими дверима готельного номера.

Абу Алі - кухар Саддама Хуссейна (по центру).

Отонде Одері, який годував президента Уганди Іді Аміна, почав бесіду з того, що запропонував автору книги взятися за руки й помолитися, як за часів апостолів. 

Колись він тиснув руки першим темношкірим лідерам африканських країн, а бос-диктатор обдаровував його автомобілями та хорошим одягом. Тепер чоловік доживає віку в будинку з ветхим дахом і глибокою дірою в землі замість туалету.

Договір з кухарем балканського диктатора Енвера Ходжі передбачав: журналісту доведеться приховати його ім'я, прізвище і не використовувати в книзі фото співрозмовника. Зараз цей 60-річний чоловік має ресторан і готель в одному з приморських міст. Зайві питання йому тепер ні до чого.

Канібалізм і серце кобри на сніданок

У своїй книзі Вітольд Шабловський спробував перевірити кілька легенд про особливі кулінарні забаганки диктаторів. Наприклад, ходять чутки, що камбоджійський злий геній Пол Пот любив поласувати серцем кобри. Однак його кухарка Йон Муун все спростувала. Смаки тирана були прозаїчні - курка і риба.

Йон Муун - кухарка Пол Потта. Фото з Facebook-сторінки Вітольда Шабловського

Найскладнішою у цьому сенсі для автора стала розмова з кухарем Отондре Одері, який готував для Іді Амін. Президента Уганди в 1971-1979 роках вважали одним з найбезжальніших людей своєї епохи. Він створив так звані ескадрони смерті, які за перші кілька місяців правління диктатора знищили 10 000 людей.

Ексміністр охорони здоров'я Генрі Кьємба згадував: Амін неодноразово наполягав на тому, щоб його залишили наодинці з тілами жертв режиму. Що саме він там робив, ніхто не знав, але ходили чутки про канібалізм правителя:

"Люди в Кампалі донині розповідають, що Амін пив кров людей, яких наказав убити. Або з'їдав шматки їхньої печінки".

Вітольд Шабловський тиждень набирався духу, щоб спитати про це свого героя:

"Одера робить глибокий вдих. Видно, що він чекав на це питання. Якусь мить він міркує, сидячи на ящику під великим деревом, де ми проводимо наші багатогодинні розмови. Нарешті каже:

- Клянуся Богом, що нічого такого не бачив. Звичайно, я чув, як люди про це розповідають. Багато разів мене питали, чи готував я для нього людське м'ясо. Ні, такого не було жодного разу".

Замість м’яса - бананова шкірка

Крім цих ненадійних оповідачів, Вітольд Шабловський зустрічається з людьми, які стали прямими жертвами диктатури в своїй країні. Наприклад, Йован. От уже багато років він шукає місце поховання батька, який став жертвою режиму Енвера Ходжі. Його забрали, коли чоловікові було 6 місяців.

"Ми з матір'ю були змушені повернутися в село. У нас не було що їсти. Ми були родиною ворога народу. Тому я їв суп з кори дерева, пік на багатті жаб".

Іноді додає факти, від яких холоне кров:

"Пол Пот. Геноцид. Поля Смерті. Я мав відтворити той фільм, який знає кожен, хто хоч трохи цікавився Камбоджею: черепи, гомілкові кістки, тазові кістки, ребра, хребти. Майже два мільйони жертв за неповні чотири роки".

Пол Потт.

...і трохи чорного гумору від тих, хто зміг все це пережити:

"Коли головний спонсор революційних експериментів Фіделя Кастро - Радянський союз - занепав, у Гавані ходив анекдот, що в зоопарку таблички з написом "Не годувати їжею" замінили табличками "Не красти у тварин їжу".

Люди на Кубі досі згадують, як під час дефіциту на місцевому ТБ їх цілком серйозно вчили готувати стейки з грейпфрута і замінювати м'ясо банановою шкіркою.

Агенти, щоб стежити за агентами

Робота на диктатора давала їхнім підлеглим чимало привілеїв, але позбутися прихильності було справою кількох секунд.

"Коли рибалки з Поґрадеця, де Ходжа мав віллу, випливали наловити для нього риби, двоє агентів були з ними на борту, а супроводжували їх два чергові човни з самими агентами. Вони весь час спостерігали за тими рибалками - і за своїми колегами-агентами - через бінокль". 

Навіть якщо ти ні в чому не був винен - ​​тебе могли "здати", бо позаздрили. А робота на високопоставлену ​​особу мала безліч умовностей. Енвера Ходжі мав слабке здоров'я і багато років хворів на діабет. Його організм міг засвоїти тільки 2000 калорій на день. Через це двометровий албанський диктатор ніколи не міг наїстися.

"Який це мало вплив на його рішення? А ти подумай? Які б ти ухвалював рішення, якби весь час ходив голодним і розлюченим?"

Енвер Ходжа

Демонічні фігури ХХ століття в устах наближеної до них обслуги набувають людських рис. Ми дізнаємося про їхні слабкості, страхи і примхи. І від того, як долю населення цілої країни міг вирішити один невдало приготований обід - якоїсь миті стає моторошно.

Ольга Ліцкевич
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту