Нащо в старості склянка води, коли є келих вина? Ікарія - місце, де знають, що таке "довго та щасливо"

Ікарія - грецький острів, де кожному третьому - за 90. Вражає, егеж. Але що ти відчуваєш, коли чуєш слово "довгожитель"? Подив, захват і… смуток. Дивлячись на наших старих, навряд чи доводиться радіти перспективі прожити ТАК довше звичайного. А що як таких цілий острів?! Та Ікарія крута не тим, що там живуть пенсіонери, а тим, що там живуть класні пенсіонери. І нам є, чого в них повчитися.

Привід-передмова: Трамвайне. Пенсійне. Понуре

- Ні, чесне слово, я думала, то просто потішна вигадка! У трамваї взагалі не пропхнутися! Куди їдуть усі ці бабусі?! Шоста ранку, Женю, шоста! Хай там я приїхала з відпустки нічним потягом, але ж нормальні люди сплять у такий час, а ці похилі жіночки їдуть собі десь аж за обрій, і всі похмурі, як прогноз погоди на листопад. Клянуся, пенсіонери в нас такий смуток наганяють, що старіти не просто не хочеться - старіти страшно. І лякають же ж не метаморфози тіла, а саме оцей непроглядний сум в очах.

- Тебе засмучує, що в нас похмурі пенсіонери?

- Ні, мене засмучує, що в нас похмурі пенсіонери, які нічого з цим не роблять. "Ну що вже поробиш, таке життя", - от стукни мене, якщо жодного разу не чув цього від старшого покоління, - Євген погодливо ховає руки до кишень. - Звісно, що не всі такі, проте їх аж надто багато. От і маємо цілу армію забитих епохою, стомлених, інертних та ображених на самий час людей, що заклали в нашу ментальність тяжкий та нещадний стереотип про старість.

 - Слухай, оце тебе тугою прибрало, ти не катайся більше трамваями від гріха подалі… Але якщо серйозно, то я, напевно, маю, чим тебе заспокоїти. Не так давно щось чув про острів довгожителів десь у Греції, де кожен третій старший за 90 років. Народ при цьому насолоджується життям, і тамтешні старі взагалі руйнують будь-які наші упередження щодо старості. От тільки назву не запам’ятав… щось із міфології.

- Так, а оце цікаво. Слухай, я щось пошукаю з цього приводу. Звучить як місце, що дуже контрастує з нашими реаліями - цікаво, як це їм вдається...

"Щось із міфології" виявилося Ікарією. І незворотно мене підкорило
Фото: wikipedia

Це навряд чи туристичний острів, тож надто детальну інформацію про нього швидко не знайдеш. Максимум з того, що вам виб’є, - це описи лікувальних джерел та мальовничих пейзажів. Але правда в тому, що справжня прикраса острова - це самі ікаріанці. Цілий острів життєрадісних старих, абсолютно не заклопотаних часом - ані протягом доби, ані в масштабах прожитих років.

Я надто багато всього люблю, перелічувати можна нескінченно. А не люблю я годинники. Будь-які. З причин, які виснажливо переказувати. Тож я цього не робитиму.
Шакал Табакі, герой книги "Дім, в якому..."

Якби острів мав власний девіз, то була б саме ця цитата з книги Маріам Петросян. Мати при собі годинника тут - страшенний моветон. Пам’ятаєте, ви якось запізнилися на 15 хвилин, і на вас потім дивилися сердитим поглядом? Усе тому, що в нас пунктуальна людина - це та, яка приходить точно у вказаний час, хвилина до хвилини.

На Ікарії пунктуальна людина - це та, хто пообіцяла зайти ввечері в гості й зайшла сьогодні. Цифри тут нікого не турбують, про зустрічі так і домовляються: "Зустрінемося колись уранці/вдень/ввечері", і ніхто нікуди не поспішає.

Ще раз. Ніхто. Нікуди.

У віці 81 року (у відставці) доктор Христодулос Ксенакіс організував першу регату для літніх. Фото: travelgreecetraveleurope.com

АЛЯРМ! Якщо на кінець статті ви забажаєте перебратися туди на схилі років (бо особисто я вже твердо це для себе вирішила) - зверніть увагу, адаптація потребуватиме певного часу, отак моментально перемкнутися буде важко.

Після шумних мегаполісів, вічно палаючих планів та дедлайнів, страшенних заторів на дорогах і туго набитих неймовірно важливими справами записників - зупинитися й видихнути. І дозволяти віднині рівному диханню збиватися лише на сміх.

Так наполегливо жити задля власного задоволення - велике мистецтво й ці старі здорово ним володіють. У той час, як по всьому світу старість лякає людей чималим списком "вікових" захворювань, для ікаріанців Паркінсон та Альцгеймер - не більше, ніж забугорні прізвища.

Лікарям на цьому острові рішуче нема чим зайнятися - в тутешніх жителів, що усе життя скачуть скелястою місцевістю острова, й задишка виникає хіба що після сексу. Так, ви все правильно зрозуміли: 80% ікаріанців віком від 65 до 99 років зявили, що мають доволі регулярне статеве життя. Судячи з їхніх задоволених облич, ще й успішне. Гарант довголіття, який ми заслужили, еге ж.

Що значить "доживати"? А як же жити?

Саме такої позиції дотримуються всі пенсіонери на Ікарії.Ви не знайдете тут жодного старого, який не матиме, що робити. Кожен тут має улюблену справу, хай то буде робота чи хоббі, і вік жодним чином не впливає на ентузіазм та захопленість цих людей.

Одна з ікаріанок ділиться: "Ми просто забуваємо померти, бо маємо тут надто багато веселих справ!".

У 97 піти на курси живопису? Легко!

У 103 влаштувати марафон з доміно на все селище? Запросто.

Ну або просто гляньте на цю мадам:

Фото: travelgreecetraveleurope.com

Її звуть Іоанна Пройу і їй, на хвилинку, 107 років. Вона не розгубила навичок з підбору прикрас та гідного підтримання власної елегантності навіть у такому похилому віці (просто для порівняння уявіть зараз пенсійний street fashion, такий сумнозвісний в Україні), і навіть крізь товсті лінзи своїх окулярів не бачить у житті більшої радості, аніж улюблене ремесло.

Ця жінка пройшла крізь ціле століття, майже увесь цей час знаходячи любов та опору у ткацькому верстаті, що за ним вона сидить на фото, перебираючи нитки звичними рухами тонких пальців.

"Займайтеся в житті тим, до чого у вас лежить душа, - радить Пройу, - коли мій чоловік помер кілька десятиліть тому, я продовжила робити те, що люблю. Пізніше мені знов освідчилися, та я відмовила. Я заміжня за своїм ткацьким верстатом”.

У словах цієї мадам зосереджена, мабуть, уся суть ікаріанського підходу до життя:

"Не бажайте більшого, аніж вам насправді потрібно. І не заздріть іншим - це не принесе вам нічого, окрім стресу".

Особливо виразно ці слова підкріплені тим, наскільки чуйно та при цьому розслаблено ікаріанці доглядають за садом. Згадали-от, як бабуся усе літо горбиться на дачі, аби потім законсервувати все, що можна законсервувати? Поїдете на Ікарію - забудьте. Тутешні греки вирощують рівно стільки, скільки їм необхідно для комфортного життя.

Ікарія. Фото: Lorenzo Spoleti/Unsplash

З усіх боків оточена морем, Ікарія щедро забезпечує своїх жителів морепродуктами, що складають тут основу раціону. Окрім них - домашній хліб, козине молоко та сири, домашня оливкова олія та домашнє вино, і головне, що все дуже-дуже домашнє!

До речі, на острові вино - ледве не основний напій, докупи з ранковою кавою і якимись абсолютно неземними трав’яними чаями. Саме це вино завжди традиційно плескотить у глечику, що його бере старий ікаріанець під вечір до друзів на партію в нарди та пару анекдотів.

Совиний рай

Цей самий ікаріанець, швидше за все, засидиться до опівночі. І нікого це не збентежить, бо нещадні ранні підйоми, після яких орють увесь день, а потім ввечері падають без сил, - це точно не про тутешній народ. Вони надто вже люблять себе і дуже люблять поспати. Одне з небагатьох залізних правил на острові - сієста. Післяобідній денний сон, уявляєте? Як у дитсадку - тиха година!

Зізнайтеся, ви ж про це мріяли ще відтоді, як пішли до інституту.

Фото: adamansel52/flickr

Окрема перлина Ікарії - Христос Рейчез, так званий "квартал вампірів". Цілий район, де народ веде виключно нічний спосіб життя.

Хіба не про це мрієш, щодня продираючи очі о сьомій ранку, аби відвести дитину до садка та/або встигнути на роботу? Люди тут сплять цілий день, а потім прокидаються під вечір і працюють у нічну зміну, або ж просто зустрічаються й спілкуються з такими ж безтурботними совами, як вони самі. Просто от бодай на секунду усвідомте, до чого цей острів привітний, комфортний та простий.

Зараз я дописую цей текст, пхаю ноутбук до рюкзака та біжу встигати ще мільйон запланованих на сьогодні справ. Та перж ніж я це зроблю, я перечитаю все вищенаписане ще раз. І твердо для себе вирішу:

 

Стукне мені 60 - і я пакую валізи!
Дарина Карапетян
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту