Навчив робити пігулки: як хімік із Сумщини заснував фармацевтичну галузь СРСР

Олексій Євгенійович Чичибабін – хімік-органік, світовий першовідкривач фототропії, розробник технології отримання саліцилової кислоти та її солей, а також антисептиків та анальгетиків: аспірину, салолу й фенацетину, що врятувало життя тисячам солдат у Першу світову війну. 29 березня виповнюється 149 років з дня його народження.

У дитинстві підпалював сніг

Виявляється, сніг може не лише танути, а й горіти. І запалити цікавість дитини до хімії на все життя. Так сталося й з нашим героєм. 

Якось один студент, що прибув на канікули до села Куземин (зараз це Сумська обл.), показав місцевим хлопчакам фокус: насипав у бляшанку з-під монпансьє снігової крупи, закопав у неї шматочок карбіду кальцію, підніс запалений сірник - з'явилося полум'я. Діти, серед яких - і Льоша Чичибабін, були в захваті. 😊

Фото із сайту chemistry-chemists.com

Лише потім він дізнався секрет: карбід повільно вступає в реакцію зі снігом, в результаті чого утворюється газ ацетилен, який і горить при підпалюванні. Та тоді дива було достатньо, щоб він на все життя захопився хімією та фізикою. І після закінчення Лубенської гімназії Олексій вступив до фізико-математичного факультету Московського держуніверситету.

Олексій Чичибабін - студент 1-го курсу Московського університету, 1888 р. Фото: Інститут історії природознавства і техніки імені С. І. Вавилова РАН

У кар’єрі спочатку не дуже щастило. Вчорашній студент працював позаштатним практикантом хімічної лабораторії, підробляв репетиторством, був репортером, "хімічив" лаборантом, доки не влаштувався на кафедру хімії Московського сільськогосподарського інституту. Всі ці роки він продовжував наукову роботу.

Олексій Чичибабін зі студентами в лабораторії органічного синтезу Московського технічного училища, 1914 р. Фото: Інститут історії природознавства і техніки імені С. І. Вавилова РАН

Піридин - наше все, а фототропія - ще більше

Сферою його інтересів була хімія піридину. Ця рідина використовується як розчинник для виробництва ліків, барвників, гербіцидів, інсектицидів та різних агрохімічних препаратів. Але тоді ця область була майже невивченою. 

Розробка хімії піридину збагатить медицину і техніку фармацевтичних препаратів низкою нових цілющих речовин, -
писав Чичибабін.
Фото із сайту aleho.narod.ru

Йому вдалося винайти новий метод синтезу піридину, а також алкіл- і фенілпіридинів, здійснити циклоконденсацію альдегідів з аміаком (1906), синтез піридину з оцтового та мурашкового альдегідів за присутності аміаку (1924).

Звичайним людям це ні про що не скаже, але в хімічній промисловості ці реакції дуже важливі для створення і виробництва нових ліків та фарб. Зокрема, для виробництва саліцилової кислоти на першому етапі використовується реакція, що відкрита Чичибабіним у 1914 році й названа його іменем.

Та найголовніший внесок вченого у науку – відкриття явища фототропії, тобто здатності речовин змінювати забарвлення залежно від освітлення. Найпростіший приклад - як в ультрафіолетових променях проявляються флуоресцентні мітки на купюрах. 

Щоб виготовляти ліки, змусив владу посіяти опіумний мак

Перша світова війна змусила Російську імперію активніше зайнятися розвитком фармацевтики. З фронту привозили тисячі поранених, в окопах реєструвалися спалахи холери, "іспанки", тифу, дизентерії, корі, віспи. Синтетичних ліків не було – до 1914 року Росія імпортувала їх з Німеччини, а власна фармацевтична галузь обмежувалася виготовленням рослинних екстрактів та настоянок.

Чичибабін, який на той час був організатором та головою Московського комітету сприяння розвитку фармацевтичної промисловості, зі сторінок газети "Русские ведомости" закликав хіміків почати роботу зі створення власних фармпрепаратів. А у своїй лабораторії розробив промислові способи отримання алкалоїдів, зокрема морфіну та кодеїну із конфіскованого на митницях опію. Ба більше: за його ініціативою у Туркменістані почали вирощувати опіумний мак, аби не закуповувати дорогу сировину за кордоном. 

Згодом при лабораторії уже діяв цех з виготовлення медикаментів. Де розробили й запустили у масштабне виробництво саліцилову кислоту, аспірин, фенацетин (анальгетик) та салол (антисептик).

А у 1917 році за сприяння комітету, який очолював Чичибабін, у Москві запрацювали перші у Росії алкалоїдний та саліциловий заводи.

За свої відкриття Чичибабін вже в Радянському союзі отримав Ленінську премію та був обраний дійсним академіком АН СРСР. По суті він став одним із засновників радянської фармацевтики як галузі.

Утім, дуже скоро все втратив.😔

Смерть доньки та переїзд до Парижа

У Чичибабіна та його дружини Віри Подгорецької, викладачки хімії на робочих курсах, росла єдина донька Наталя. Коли вона навчалася на першому курсі Московського вищого технічного училища ім. Баумана, її відправили практикуватися на Дорогомилівський хімічний завод. Знайомитися довелося із сульфуванням нафталіну. А починати - з відбору проб. 

На жаль, відповідний клапан виявися засміченим. І тоді інженер, попри правила техніки безпеки, вирішив відкрити автоклав, попередньо зменшивши в ньому тиск. У результаті кришку зірвало, і розпечена до 180 градусів суміш небезпечних речовин посунула назовні.

Приміщення миттєво затягло щільним димом: вибиратися треба було навпомацки. А практикантка Чичибабіна на новому місці орієнтувалася погано. Шукаючи вихід, послизнулася і впала в їдку калюжу. За декілька днів заживо спеченої дівчини не стало. 

Олексій Євгенійович з дочкою Наташею. Фото: Інститут історії природознавства і техніки імені С. І. Вавилова РАН

Подружжя надзвичайно тяжко переживало втрату. В Академії наук Олексію Євгенійовичу запропонували відпустку за кордон, можна сказати, відрядження для обміну досвідом. Чичибабіни виїхали до Франції.

Олексій продовжив займатися хімією у французьких лабораторіях та викладав у вишах, Віра ж лікувалася у психіатричних клініках. Мешкали вони у скромній квартирі та мало з ким спілкувалися. 

Олексій Чичибабін в лабораторії Колеж де Франс. Фото з архіву лабораторії
Куточок історичної експозиції, присвяченої Олексію Чичибабіну. Фото з архіву лабораторії

Відмовився повертатися в листі

Закордонне відрядження затягнулося аж на шість років, з 1930 по 1936. Академія наук подовжувала його, скільки могла, потім стала вимагати повернення вченого до СРСР. Та він відмовився. А на вимогу секретаря Академії наук Миколи Горбунова, теж хіміка, 24 червня 1936 року дав таку відповідь:

Я перетворився на старого, який втратив інтерес до життя… Якщо я донині не повернувся на Батьківщину, то через те, що мало вірю у можливість знайти там умови, в яких я, у моєму теперішньому стані, міг би провести у спокійній та плідній роботі.

Того ж 1936 року Чичибабіна позбавили звання академіка, у 1937-му - радянського громадянства. Заборонили в’їзд до СРСР. Репресіям за зв’язок із ворогом народу піддали навіть його учнів.

Відновили науковця у членах Академії наук лише у 1990-му, посмертно.

Цікаві факти

  • Батько Євген Чичибабін – діловод Зіньківської дворянської опіки, секретар Лубенської повітової земської управи.
  • Крім Олексія, у родині було ще п'ятеро дітей.
  • Засновник нової дисципліни "Хімія алкалоїдів" (1904).
  • Мав активну громадянську позицію. За відносини "з особами, які належать до антиурядових організацій", у 1908 влаштували обшук й знайшли 14 нелегальних видань соціалістів-революціонерів.
  • Дослідження трьохатомного вуглецю стали основою для створення вчення про вільні радикали.
  • Незадовго до смерті майже осліп.
  • Підручник "Основні принципи органічної хімії" (1925), удостоєний премії ім. Бутлерова, витримав 7 перевидань лише в СРСР і став другим після "Основ хімії" Менделєєва російськомовним підручником, перекладеним на французьку.

З досьє Олексія Чичибабіна

Фото: Інститут історії природознавства і техніки імені С. І. Вавилова РАН

👶 Народився 29 березня 1871 року в селі Куземин Охтирського району Сумської області (тоді - Зіньківського повіту Полтавської губернії). 

👨‍🎓 Закінчив Лубенську гімназію (1879-1888), фізико-математичний факультет Московського університету (1888-1892). 

👨‍💼 Працював:

💪 позаштатним практикантом хімічної лабораторії Московського державного університету (1892),

💪 лаборантом московського Олександрівського комерційного училища (1895-1896),

💪 помічником завлабораторією Товариства сприяння покращенню та розвитку мануфактурної промисловості в Москві (1896-1899),

💪 асистентом кафедри неорганічної та аналітичної хімії Московського сільськогосподарського інституту (1899-1908),

💪 завідуючим кафедрами Імператорського московського технічного училища (1908-1911),

💪 викладачем Московського міського народного університету ім. Шанявського (1911-1919) та Московського державного університету (1919-1925),

💪 в лабораторіях Тіффано й Фурно, Пастерівському інституті, "Колеж де Франс".

Звання:

🤘 Академік Академії наук СРСР (1928-1936; поновлений 1990-го).

😎 Член-кореспондент Туринської АН (Італія).

☝ Почесний член Товариства російських хіміків у Парижі, Союзу російських дипломованих інженерів Франції. 

😉 Лауреат золотої медалі Товариства любителів природознавства (1901).

💀 Помер 15 серпня 1945 року в Парижі. Похований разом з дружиною на кладовищі Сент-Женев’єв-де-Буа.

Могила Олексія і Віри Чичибабіних. Фото: wikimedia.org, Vitold Muratov

Анекдот на тему

Тато-хімік радісно - друзям:

- Учора мій синочок вимовив перше слово!

- Яке? Мама? 

- Ні, ізопропілофторметілфосфонат!

Микола Сухомозський, Надія Аврамчук
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту