Неіграшкові пристрасті: як лялька Барбі судиться з лялькою Асею

Київський господарський суд з'ясовує, чи є голова української ляльки "списаною" з голови її американської "колеги". Про цю та інші оригінальні судові війни щодо авторських прав – в матеріалі "Йоду".

Лялька Барбі судиться з лялькою Асею. Так коротко можна описати судову тяганину, що триває прямо зараз.

Якщо точніше – американська компанія-виробник Барбі (Mattel) стверджує, що українська компанія-виробник Асі ("Паритет-Тойс") порушує авторське право, оскільки "українка" надто схожа на "американку".

Ви скажете, що тут складного - порівняти дві ляльки та й годі. Однак це не так просто, як здається на перший погляд. У хід вже пішли тлумачні словники, порівняння мочок вух іграшок, історичні дослідження колекційних ляльок та навіть апелювання до зовнішності реальних дівчат.

І якщо спочатку американська компанія просила компенсацію у розмірі 20 тисяч гривень, то тепер збирається стягнути з української майже мільйон.

"Йод" покопирсався у цій резонансній справі.

Бути скульптурою чи не бути

Усе завертілося ще в 2017 році. Компанія Mattel надіслала "Паритет-Тойс" листа, у якому заявила про порушення авторського права. У "Паритет-Тойс" стверджують: вони написали відповідь, у якій просили Mattel уточнити, що саме порушено та яким чином. Однак  пояснень не отримали. А тепер лялька Барбі пішла до суду. 

Голову Барбі, яку, як вважають її виробники, скопіювала Ася, вони називають "скульптурою" та вимагають через суд наступне:

  1. 1"заборонити здійснювати використання скульптури, зокрема відтворення, переробку, будь-яку зміну, розповсюдження примірників скульптури шляхом імпорту, виготовлення, розповсюдження, продажу, пропонування для продажу та рекламування ляльки Ася, з використанням скульптури, упродовж терміну дії виключних майнових прав на скульптуру";
  2. 2стягнути з "Паритет-Тойс" 928 850,63 грн. (Спочатку просили близько 20 тисяч, потім збільшили позивні вимоги - компенсація розраховується, виходячи з обсягів продукції, яка нібито порушує авторські права).

Лялька Ася, точніше її виробники, не згодні з жодною з двох вимог. Адвокати підготували відзив на позов. Наполягають, що голова ляльки не може вважатися скульптурою, бо не є твором мистецтва. Мовляв, це стандартний промисловий зразок, що не несе в собі художньої цінності.

Українка Ася в різних образах.

Щоб це довести, адвокати Асі цитують Академічний словник українською мови, Вікіпедію та ілюстрований енциклопедичний словник-довідник "Образотворче мистецтво"😊. І кажуть, якщо голова Барбі - не скульптура, то й на правову охорону, за українським законодавством, претендувати не може.

Не Барбі, а Черлідер

Американці ж гнуть свою лінію. Там замовили порівняльну експертизу Барбі та Асі з 3D-скануванням голів ляльок. Порівнювали губи, їхню відкритість для усмішки, очі, вії, тіні на повіках, брови, вилиці, рум'янець, ніс, форму вух та інші характеристики. За підсумковими висновками експерта з'ясувалось, Ася - це все ж таки відтворення Барбі.

Однак українці просять показати, яку саме Барбі порівнювали з Асею. Бо якщо "українка" має лише один варіант обличчя, то "американка" з 1959-го року по 2018-й мала понад 60 різних прес-форм голови. 

Ситуація ускладнюється тим, що "Паритет-Тойс" не є безпосереднім виробником Асі. Фабрика, на якій її виготовляють, розташована в Китаї (у цій країні випускається більшість подібних іграшок).

Українська компанія звернулася до безпосереднього виробника, щоб запитати, чим (чи ким) там "надихалися", коли вигадували обличчя для Асі. Так у цій історії на арену вийшла третя лялька - рідкісний колекційний екземпляр Cheerleder Doll виробництва Collegiate Doll Company. Вона була розроблена у 1990-му році американкою Клаудін Крістіан. Нині цю іграшку не виробляють, а випущені раніше екземпляри вважаються великою цінністю серед приватних колекціонерів. 

Дійшло до того, що до справи вже навіть долучили фото звичайних дівчат з інтернету, бо в "Паритет-Тойс" наполягають, що характеристики, за якими порівнюють ляльок, притаманні мільйонам реальних дівчат по всьому світу. Тобто - творчість у формуванні образу відсутня, а з нею - й авторське право.

Тож, самі бачите, пристрасті у цій іграшковій історії вирують зовсім не іграшкові. Хто правий, має розібратися господарський суд міста Києва, де і розглядають справу. 

Пряма мова

Сергій Клейменов, директор ТОВ "Паритет-Тойс":

- На сьогоднішній день ми розуміємо, що компанія Mattel хоче використовувати авторські права у якості прийому конкурентної боротьби на ринку України, стверджуючи, що лялька Ася повторює скульптуру голови ляльки Барбі. Зараз справа за їхнім позовом є на стадії підготовчих засідань у господарському суді Києва.

Попри очевидні відмінності ляльок Асі та Барбі, наші адвокати підготували обґрунтоване спростування звинувачень Mattel. Також подано клопотання про призначення незалежної експертизи, оскільки висновок, підготовлений на замовлення позивача, викликає безліч запитань.

Крім того, ми звернулися до іншого атестованого судового експерта, і той підготував обґрунтований висновок, що Ася не є примірником чи відтворенням голови Барбі.

Найближчим часом відбудеться перше слухання справи по суті, де судді, перш за все, належить розібратися, чи є у позивача авторське право та правомірності порівняння скульптури голови з лялькою.

Зауважте, ще в 2017 році Mattel ініціював подібного роду листування, і ми були відкриті до діалогу, але тоді наші пропозиції залишилися без відповіді.

"Йод" також звернувся з проханням про коментар до юридичної фірми "Астерс", яка представляє у суді інтереси Mattel, однак там повідомили, що найближчим часом від коментарів утримаються. 

Як у судах воюють за рожевий колір, смак сиру та аромат парфумів

Якщо справа "Барбі проти Асі" видалася вам дивною, то знайте: у галузі авторського права є такі, що взагалі здатні підірвати мозок кому завгодно.

Наприклад, прямо зараз німецька компанія Deutsche Telekom, що володіє оператором T-Mobile, судиться з американською страховою компанію Lemonade. Фірму з Нью-Йорка звинувачують у порушенні авторських прав через використання рожевого кольору (!), який схожий на той, що є на товарному знаку T-Mobile. 

Lemonade тривалий час використовувала рожеве оформлення на своєму сайті та в маркетингових матеріалах. Однак після запуску в Німеччині отримала припис місцевих судів припинити використання кольору.

Вимоги німецького суду американці виконали. Однак гендиректор компанії запустив в соцмережах флешмоб #FreeThePink - за звільнення рожевого кольору.😊  Компанія також подала апеляцію на рішення німецького суду, бо боїться, що це стане прецедентом в інших країнах світу.

"Якщо якийсь божевільний в Deutsche Telekom винайшов колір, то їхнє право власності має сенс. В іншому випадку компанія просто займається залякуванням, коли армія юристів намагається заволодіти загальнодоступними ресурсами, тут - кольором, який належить усім", - каже Деніел Шрайбер із Lemonade.

Тут варто пояснити, що T-Mobile справді володіє авторськими правами на використання особливого відтінку рожевого в Європі - RAL 4010. І досить часто бігає до суду, щоб його захищати.

***

Та суд за колір - то квіточки у порівнянні із судом за смак. Рік тому два виробники сиру з Нідерландів пішли до Європейського суду, щоб захистити авторським правом смак свого продукту. 

Європейський суд подумав, покуштував сири та й постановив: відмовити сироварам, оскільки смак не може бути об'єктом авторського права, бо є суб'єктивним за своєю природою. На нього впливають надто багато особистих характеристик людей: вік, харчові звички, національні традиції і навіть обстановка, у якій вживають продукт.

***

І тут просто напрошується запитання, чи був коли-небудь об'єктом авторського права запах? Прецедентів в історії судочинства небагато, та ми все ж знайшли для вас цікавеньке.

Понад 10 років тому відомий французький виробник косметики Lancôme судився з менш відомим нідерландським брендом Kecofa за свої парфуми під назвою Trésor. Французи стверджували, що голландці поцупили їхній запах.

Верховний суд Нідерландів у процесі розгляду справи дійшов до висновку, що запах може бути об'єктом авторського права, якщо "має творчий характер". Зверніть увагу – саме запах, а не рецептура парфумів. Тобто якщо два парфуми мають різну рецептуру, але на виході – один запах, то це може вважатися плагіатом.

А ось апеляційний суд у Франції мав іншу думку з цього приводу. Там постановили, що запах авторським правом не охороняється, оскільки парфум – не є результатом інтелектуальної діяльності. 

***

А як вам суд, у якому сторони дружно переглядають захопливий серіал від Netflix?

Американська компанія нещодавно виграла справу у колумбійської журналістки Вірджинії Вальєхо, що була коханкою наркобарона Пабло Ескобара. Вальєхо заявила, що серіал "Нарко" заснований на її мемуарах, тож це ганебна крадіжка. 

У відповідь Netflix заявили, що Вірджинія взагалі не має більше жодних прав на свої мемуари, оскільки вже продала їх у Голлівуд творцям фільму "Ескобар" (2017). 

Та суд не зважив ні на заяву жінки, ні на відповідь стримінгового сервісу. А замість того взявся епізод за епізодом дивитися "Нарко". У вас теж щойно виникла підозра, що судді лише потрібен був законний привід "ганяти" серіали у робочий час?😊

Врешті, суддя зміг відірватися від екрана та постановив: с̶е̶р̶і̶а̶л̶ ̶-̶ ̶х̶о̶р̶о̶ш̶и̶й порушення авторського права немає😁

Петро Йодченко
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту