Нобеліант з Бучача, портрет якого прикрашає ізраїльську купюру в 50 шекелів

Шмуель Йосеф Агнон - письменник, один із засновників сучасної ізраїльської літератури, майстер недомовок і подвійних сюжетів. Лауреат Нобелівської премії з літератури 1966 року. 17 липня виповнюється 132 роки з дня його народження.
Ще вчора половина Ізраїлю не знала, хто такий Агнон, а друга половина не знала, хто такий Нобель. Сьогодні ми обидва стали знаменитими.
Шмуель Агнон.

Галицький батько ізраїльської літератури

Шмуель Йосеф Галеві Чачкес народився на підавстрійській Галичині, де й прожив майже 20 років. Потім були османська Палестина, Німеччина, британська Палестина й нарешті - незалежний Ізраїль.

Бучач, рідне місто Агнона.

В його житті було всяке: приватні уроки, чиновницька робота, випадкові гонорари, літературне редагування і, звісно, творчість. Уже 1903 року Агнон став дописувати мовою їдиш для краківського часопису "Hamicpeh" ("Оглядова вежа"), здійснивши крок угору від невеликих галицьких видань.

Невдовзі після переїзду галичанина до Палестини, виходить знакове оповідання "Агунот" (1908), у перекладі - "Покинуті дружини" чи "Солом'яні вдови". Саме воно вперше було підписане псевдонімом Агнон, що на івриті означає "покинутий". Оповідання "Все владнається" (1912) - перший твір Агнона, написаний вже не їдишем, а івритом.

Ключові праці: "Весільний балдахін" (1931), "Проста історія" (1935), "Нічний гість" (1938), "Зовсім недавно" (1945), "Донині" (1952) і виданий посмертно роман "Шіра" (1971).

Робоча кімната Агнона. ? Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 / Gal Oren

Творчість, що не вписується в жодні рамки

Багато поціновувачів творчості Агнона погоджуються, що найзначнішим його твором є двотомний крутійський роман "Весільний балдахін". Утім, вважати це істиною в останній інстанції не варто. Навіть критикам важко класифікувати творчість письменника.

Одні переконані, що вона, принаймні на якомусь етапі, близька до німецького неоромантизму, другі визначальними вважають релігійні мотиви Центрально-Східної Європи, треті кажуть про симбіоз ортодоксально-релігійного, містико-фольклорного та науково-історичного.

Його манера писати видається досить простою, стиль - ясним. Але те, про що він пише, нелегко зрозуміти. Кожне слово окремо - просте, але в усіх його книгах - таємниця.
Нахум Гутман, художник, скульптор, дитячий письменник.

А що сам нобелівський лауреат? Пряма мова:

Одні знаходять у моїх книжках вплив письменників, чиїх імен я, з сердечної простоти, і не чув. Інші зауважують вплив поетів, чиї імена я чув, але творів не читав.
Шмуель Агнон.

Цікаві факти

  • Походив з багатої релігійної родини - батько, Шалом Мордехай Галеві, був рабином, але заробляв торгівлею хутром.
  • Онука Яель Блау порахувала кількість згадок Бучача у творах діда: 1790 разів.
  • Літературний псевдонім "Агнон" 1924 року письменник взяв як офіційне прізвище.
  • Дружину Естер Маркс, яку зустрів у Німеччині, в сімейному колі все життя ласкаво називав Естерляйн.
  • Так згадував руйнівний єрусалимський землетрус 11 липня 1927 року: "Яким великим був жах і яка почалася метушня! [...] В одній руці я виніс теку з рукописами, а іншою вивів на вулицю сина".
  • Коли Агнон поскаржився, що міський транспорт і будівельна техніка заважають працювати, мер Єрусалима Тедді Коллек заборонив машинам проїзд вулицею письменника й наказав встановити табличку "Дотримуйтеся тиші! Агнон працює".
  • Перший галичанин, який став лауреатом Нобелівської премії.
  • В нобелівській промові наголосив: "У результаті історичної катастрофи, коли римський полководець Тіт зруйнував Єрусалим ([i] 70 рік н.е.) та Ізраїль було вигнано з його земель, я народився в одному з міст Вигнання. Але завжди вважав себе одним з народжених в Єрусалимі".
Агнон (зліва), отримавши Нобелівську премію, 1966 рік. ? CC BY-SA 4.0 / Gal Oren
  • Разом з тим Агнон казав, що в його серці живуть дві батьківщини - Бучач та Ізраїль.
  • Іменем Агнона названі вулиці в Бучачі та Хайфі. У Бучачі споруджено пам'ятник, функціонує Літературний центр імені Агнона.
Пам'ятник Шмуелю Агнону в Бучачі. ? zolotapektoral.te.ua
  • Випущено присвячені письменникові поштові марки - в Ізраїлі (1981) та в Антигуа і Барбуді (1995).
  • У 2019 році ізраїльські та українські художники реалізували проєкт "Шай Агнон як геній місця", на фінальній стадії якого демонстрували свої доробки на виставці в Тернопільському обласному краєзнавчому музеї, причому тематичну колекцію залишили в дар.
Портрет Агнона зображений на ізраїльській купюрі в 50 шекелів. ? Суспільне надбання

Агнонові афоризми

? Реальність - турботи без весілля, уява - веселощі без турбот.

? З усіх таємниць, які приховані від людини, дві залишаються найпотаємнішими - таємниця мови і таємниця поезії.

? Не всяка людина пам’ятає кожну випиту краплю молока і як звали корову, що дала те молоко.

? З книгою, що приносить людям задоволення, не можна поводитися як з непотребом, навіть якщо вона геть пошарпана.

? Релігія і держава - як незручні одна одній сусідки.

? Я не належу до людей практичного складу. Якби Небеса дозволили мені вибір, напевно, я вибрав би не справу, а дух.

? Я уникаю критикувати дії, що відбуваються навіть у мене перед очима, якщо знаю: вони - результат всього, що робилося в минулому.

? Грати у війну - не діло, грати в пацифізм - огидне діло.

З досьє Шмуеля Агнона

? Суспільне надбання

? Народився 17 липня 1888 року на території Австро-Угорської імперії в галицькому Бучачі (нині - Тернопільська обл.).

?‍? Отримав домашню освіту, працював кореспондентом однієї з львівських їдишемовних газет (1906-1907), збирав матеріали для книг в Палестині (1907-1912) й Німеччині (1913-1924).

? Лауреат тель-авівської премії Бялика (1935, 1951), державної премії Ізраїлю (1950, 1958) і Нобелівської премії (1966). Останню отримав із формулюванням "за його глибоко специфічне оповідне мистецтво із мотивами з життя єврейського народу".

?‍? 1962 року отримав статус почесного громадянина Єрусалима. Почесний професор Єврейського університету в Єрусалимі та Колумбійського університету (США).

? Помер 17 лютого 1970 року в Єрусалимі, похований на Єлеонській горі.

? Родина письменника передала його архів до Національної бібліотеки Ізраїлю.

Конфуз на тему

На Львівський форум 2016 року свою книжку про єврейських літераторів привіз ізраїльський поет Велвл Чернін, який виріс у Москві. Сенсацією стало те, що написана вона була українською. Під час презентації, забувши українське слово "вагітна", він сказав "беременна". Чим здивував одну з учасниць, яка розгублено запитала: "Бере кого? Бере мене?"

Микола Сухомозський, Надія Аврамчук
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту