Одесит Володимир Хавкін урятував світ від холери та чуми, але ми про це забули. Може, комусь це вигідно? Інтерв'ю з нащадком вченого

Пандемія ковід-19 збіглася з 160-річчям від дня народження Володимира Хавкіна можливо для того, щоб ми згадали історію людини, якій багато чим завдячуємо.

💉 Першу в історії людства вакцину проти холери 32-річний лікар з Одеси та Бердянська Володимир Хавкін створив 1892 року, працюючи в Пастерівському інституті в Парижі.

Щеплення призупинило хворобу в Індії - тоді це була п'ята холерна пандемія в світі.

🩸 Наприкінці 1896 Хавкін створив першу в світі вакцину проти чуми, яка з невеликими змінами використовувалась до другої половини XX сторіччя, і за її допомогою вдалося зупинити третю і останню пандемію Чорної смерті.

Та попри свої колосальні заслуги перед людством, ім'я Хавкіна ніби хтось поховав разом з ученим.

Володимир Хавкін в Індії.

Не те, щоби про нього не згадували в контексті України, ні. Воно вкрай рідко згадується в світовій історії медицини. Чому так?

Що могло статися, що навіть родичі Володимира Хавкіна лише через 100 років дізнаються про свої родинні зв'язки з ним?

20 березня в Київ мав прилетіти Олександр Дуель - нащадок Соломона Хавкіна, старшого брата вченого, щоб в Національному музеї медицини України вшанувати пам'ять Володимира Хавкіна (Олександр - прапраправнучатий племінник Володимира).

Але карантин зірвав плани.

Довелося записати з Олександром інтерв'ю за домопогою відеозв'язку, в якому він розповів, що відповіді на загадки життя Володимира, можливо, варто шукати там, де лишилися всі його наукові досягнення.

Олександр Дуель з дружиною Аліною.
Ви можете подивитися відео або прочитати скорочену розшифровку інтерв'ю.

- Олександре, добрий день. Розкажіть, чому ви лише два роки тому дізналися про свої родинні зв'язки з вченим Володимиром Хавкіним?

- Привіт, Ганно. Історія насправді почалася сім років тому. Я завжди цікавився історією своєї родини, але так вийшло, що саме про своїх пращурів я практично нічого не знав. Тому причиною, напевно, події минулого століття: війни, Радянський союз, ставлення до євреїв і таке інше.

Уся історія мого родоводу була стерта часом, тому що батько, наприклад, навіть не знав, як звали його бабусю. Хоча, здавалося б, бабуся - це доволі близька людина.

Я став розплутувати цей клубок крок за кроком і зібрав дуже великий архів документів. Відвідав багато міст і різних архівів, знайшов метрики в Україні.

Я тільки років п'ять тому дізнався, що всі мої пращури з України. Я був в Україні тільки раз у 2011 році по роботі. І планував зараз приїхати вдруге вже в іншому абсолютно внутрішньому статусі. До цього у мене не було жодного відчуття, що це місця моїх пращурів. Зараз для мене було вкрай важливо приїхати, відчути абсолютно інакше цю історію.

Повертаючись до питання, як так вийшло - ну отак і вийшло. Люди не те, щоб не передавали, якимсь чином це загубилося з плином часу. Треба розуміти, що ми говоримо про сторічний період. Це не те, щоб мій тато мені чогось не розповів. Це означає, що йому його батько не розповів.

Пінхас Хавкін, дідусь Володимира Хавкіна, XVIII-XIX ст.

Хоча я знаю, що моя прапрабабуся, коли мій дідусь приїхав до них у Ригу показати свою наречену, спитала: "Ігорю, хто ця жінка? Де ти її знайшов, звідки ти її взяв? Ми - нащадки великого доктора Хавкіна".

Таку історію мені розповіли в Ризі, коли я знайшов свого двоюрідного дядю. Вони знали. Але потім, мабуть, щось сталося, і ці знання перестали передаватися.

Як мені розповідала двоюрідна бабуся, дід мій дуже соромився свого єврейства. Мабуть і в школі, і на військовій службі були якісь прецеденти. Та й у цілому, всі ці історії вони... Все було складно з передаванням інформації.

Зараз, звісно, все легше. Я своїй доньці покажу світлини всіх наших дев'ятьох поколінь аж до батька Арона - дідуся Володимира Хавкіна. У мене є малюнок, який я знайшов в архіві.

Батько Володимира Хавкіна - Аарон. Роки життя 1814-1887. У Вікіпедії зазначено, що він був вчителем казенної єврейської школи. Однак Олександр Дуель з листів Володимира встановив, що Аарон Пінхасович був ліцензованим постачальником вин і спиртних напоїв у штаті барона Йосипа Гінзбурга, єврейського мецената з Санкт-Петербурга, який у 1863 році заснував Хаскали (Товариство з розвитку культури серед євреїв).
Мати Хавкіна - Розалія Дувід-Айзиківна Ландсберг. Роки життя 1827 - 1867. На фото Розалія з дочкою Мариїчкою (Маричка або Марія). Дівчинка померла в ранньому віці.

- Тобто причина не в тому, що, можливо, ім'я Володимира Хавкіна було небажаним?

- Важко сказати. Я намагався багато прочитати інформації і зрозуміти, чому так сталося, що його ім'я...

Нам тільки здається, що в світі про нього більше знають, ніж, наприклад, в Україні або в Росії. Насправді це не так. Можливо, там освіченіші люди й вони більше читають і більше знають. Але на Заході так і не було написано жодної книги про цю людину, я не маю на увазі Зельмана Вакцмана, нобелівського лауреата, який написав невеличку книжечку в шістдесятих роках просто, щоб вона була в бібліотеці. Це просто законспектовані факти.

Зельман Ваксман написав у 1964 році книгу "Блискуче і трагічне життя WMW Хавкін: бактеріолог".

Думаю, причина полягає в тому, що хтось захотів, щоб так було. Щоб його ім'я було незаслужено забуте. У мене є своя теорія.

- Що за теорія?

- Я не знаю, чи відомо тобі про подію 1902 року в селі Малковал? Воно стало відправною точкою його ізоляції. Ця подія називається "трагедія в Малковале".

Це коли декілька людей, яких він прищеплював, захворіли на правець і померли. Його звинуватили в тому, що він неправильно веде справи, і відлучили від управління лабораторією.

Володимир Хавкін вакцинує дітей від холери в Калькутті в 1894 році.

Для нього це був найважчий період у професійній кар'єрі. Це розділило його життя на до і після.

За чотири роки до цього королева нагороджує його за заслуги в мікробіології, а загибель людей перекреслює це. Йому кажуть: "Ти більше не керуєш лабораторією". Починається розслідування. Справжнє розслідування, справжні інтриги.

Володимир Хавкін у своїй лабораторії в Бомбеї, Індія, 1898 рік.

На мою думку, це все могло бути влаштовано і роздуте до таких масштабів, щоб зрештою позбавити Володимира лабораторії та можливості продовжувати там роботу, а можливо і патентів, які він заслужено міг отримати. Адже після цього держава отримала лабораторію.

Я не знаю всіх тонкощів, я в цьому ще не розбирався, не так багато інформації, щоб цю гіпотезу підтвердити, але думаю, вона має місце бути.

Нині всім цим володіє Індія. Це державне підприємство, що виробляє величезну кількість вакцин і заробляє на цьому мільйони доларів. 

От і вся історія. У цьому напрямку потрібно покопати.

У 1925 року британська влада перетворила індійську лабораторію Володимира Хавкіна в Бомбеї (нині - Мумбай) на Інститут Хавкіна, який досі є провідним центром з вивчення інфекційних захворювань у Південній Азії. Сучасні індійські науковці працюють там над вакцинами. Під час пандемії ковід-19 установа виготовляє тест-системи. 

- У житті Володимира було багато білих плям. І одне з них пов'язано з тим, про що ти розповів. У 1904 році Хавкін повертається до Європи з Індії і зникає на три роки. Про нього немає жодної згадки. Можливо, в архіві ти знайшов інформацію про те, як він провів цей час? І також є ще один момент, коли він зникає. Це приблизно 1915 рік.

- Так, Перша світова.

- Хавкін погоджується працювати з міноборони Великої Британії. Офіційна причина, ми не маємо права їй не довіряти, він консультує: чи потрібно і яким чином вакцинувати солдатів, які відправляються на фронт. Але є теорія змови про те, що він міг розробляти біологічну зброю або захист від неї. Чи є відповіді в архіві Хавкіна на це?

- Я прекрасно розумію, про що ти кажеш. Мене самого непокоїть відповідь на це питання. Я зараз відповім на друге запитання - щодо біологічної зброї, а потім ми повернемося до того, чим він займався після 1904 року.

Відповіді у мене особисто поки що немає. Мені подобається ця версія сама по собі, бо справді, якщо людина змогла розробити вакцину від двох таких страшних хвороб, то, ясна річ, він міг би бути пов'язаний з розробкою біологічної зброї.

Але ні, відповіді немає. Тому що архів такий величезний, що за ці кілька років вдалося розшифрувати лише листування між членами сім'ї. Мені хотілося більше зрозуміти, які були у них стосунки. Там є купа інших листів, купа листування з різними відомими людьми того часу й там є щоденники. І там, думаю, відповіді є. Можливо, цю теорію придумали люди, які десь щось побачили в щоденниках.

Я тільки почав працювати. Спершу маю все оцифрувати. Мені недавно надіслали листування, сам я не перекладаю, оскільки у нього почерк був дуже складним.

Листи Володимира Хавкіна.

Я можу щось прочитати. Але, наприклад, п'ять рядків. З них чотири закреслені й нагорі до кожного рядка щось написано маленькими літерами. Це був дуже гнучкий розум. Він миттю міг перекреслити все, що написав і знову написати. Я знайшов одну хорошу людину, яка може розшифрувати.

- Ті періоди, коли він зникав з поля зору: в 1904 - 1907 рік, а також останні роки життя, коли він пішов на пенсію в 1915 році. Щось про ці роки відомо?

- Я думаю, що подія в Малковал в Індії стала для нього великим стресом. Уяви, йому було тоді 42 роки. Це такий собі чоловічий розквіт. Буквально за декілька років він отримав орден від королеви. Швидше за все, він вже розраховував на Нобелівську премію, бо тоді ні Мечников, ні Росс її не отримали.

Це було тільки попереду. І отакий удар по його самолюбству, по його відчуттю того, що він провів в Індії більше десятьох років, жертвуючи особистим життям, та всім, присвячуючи життя порятунку інших людей. Уявіть, якою Індія булла 100 років тому, якщо вона і зараз є досить небезпечною.

Думаю, що він після 1904 року багато часу проводив у Лондоні, бо там тяглося розслідування. І міністерство оборони в ньому брало участь, і якісь люди при уряді. Була створена комісія в Індії, в Лондоні. Його постійно смикали, допити якісь були.

Він жив постійно цією проблемою. Адже це могло поставити хрест на всій його кар'єрі. Хоча так воно і вийшло.

Завдяки іншим відомим медикам його ім'я і всі звинувачення суд офіційно зняв, було доведено, що у нього не було помилки у справах. Але все одно світова громадськість і його колеги ледве змогли поміняти свою думку.

Тоді інформація не так швидко поширювалася і на тривалі роки всі вважали, що він, справді, щось зробив неправильно.

Для нього це був великий удар. Я впевнений. У листах зі своїми рідними він ніколи не казав про справи. Він тільки цікавився особистими речами.

Може, в щоденниках він сам із собою і ділився, я поки що до цього не дійшов. Це все треба буде прожити і дізнатися. Але впевнений, йому було вкрай важко, оскільки крім науки у нього нічого не було.

- Про що він листувався з рідними? Особисті питання - це які для нього?

- Основне листування у нього було із сестрами. З братом Соломоном він не листувався. Це мій прапрапрадід. У них був конфлікт. Після смерті їхнього батька, Соломон як старший брат продав будинок Арона. Їхній будинок. Я думаю, що йдеться про Бердянськ. Це сталося в 1887-1888 роках.

Володимир сильно образився на брата і ділився цим з Яковом Хастом - відомим художником, сином зведеної сестри Ребеки, яка вийшла заміж за Соломона Хаста. Вони були близькими друзями. Яків Хаст писав йому про свої виставки в Парижі, там вони часто зустрічалися.

- Є якась інформація про особисте життя Володимира? Він так і не створив сім'ю. Чи була у нього кохана людина в житті? 

- Я знайшов світлину, і в листах він згадує дівчину, яку звали Жюстін.

Взагалі, її звали Естер, але чомусь її називали Жюстін друзі та, мабуть, він.

Ця дівчина, з якою він познайомився, коли випустився з одеського університету і займався репетиторством. Він готував її до вступу в університет і він її покохав. 

Жюстін.

Але історія так склалася, що, коли він хотів освідчитися, сім'я вирішила, що він недостатньо підходить їй, бо в нього було революційне минуле: він декілька разів сидів у в'язниці; декілька разів відраховувався з університету;

Можна уявити, що досить заможна родина хотіла бачити трохи іншим обранця своєї дочки. І він сильно з цього приводу переймався.

Як я знаю відомо, він більше нікого не кохав. Знову-таки не беруся стверджувати, оскільки ще не всі матеріали вивчені. Може, й були якісь інші любовні історії у нього, але поки з того, що ми знаємо, то він сильно переживав.

Його самолюбство було підбито. Люди, коли намагалися про цю історію поговорити з ним уже в зрілому віці, він прям дуже нервово на це реагував. Ця історія до кінця життя залишилася у нього на душі сильним болем.

У книжці "Махатма" Давида Маркіша, яку я видаю, класно ця історія обіграна. Коли в 1926 році Володимир приїжджав до Одеси, він зустрічається з цією дівчиною і дуже цікаво закінчується їхня зустріч. Може бути, це так і було.

- Ти кажеш "треба розшифрувати архіви". Чому їх потрібно розшифровувати? Вони якою мовою написані?

- Велика проблема в тому, що почерк незрозумілий. Люди писали пером, і іноді ти зовсім не розумієш, що написано. З членами сім'ї він листувався російською. Є старі листи від батька на ідиші. Я їх уже розшифрував з експертом. Є листи, де він на івриті пише. Там усе по-різному. Щоденники і листування з міжнародними експертами англійською.

Він володів кількома мовами і дуже комфортно почувався у дипломатичному листуванні. Він усі свої статті публікував і німецькою, і англійською. Перекладав з німецької - точно знаю. А французькою він розмовляв. Він жив у Парижі. Франція була його другим домом.

- Чи правдива теорія про те, що передати свій особистий архів в національну бібліотеку Ізраїлю він попросив у своєму заповіті? І його друзі виконали це прохання.

- У Національній бібліотеці Ізраїлю, коли я туди приїжджав, мені сказали, що це так. Перед смертю він заповів передати весь особовий архів Ізраїлю. Але тоді його ще не було. І є питання, як це все було технічно реалізовано.

Є інформація, що архів приїхав в Єрусалим у 1933 році, і коли вже був заснований університет поруч з бібліотекою, то архів передали туди в 1964 році.

Єдиний, хто міг би це знати напевно - це Едіт Луцкер, яка тривалі роки займалася архівом, але, на жаль, вона в 1991 році померла. Зараз уже мало є людей, які безпосередньо пам'ятають той час. Хтось із друзів це зробив, якісь небайдужі люди.

- Ці документи всім відкриті? Кожен охочий їх може прочитати?

- Так, це історичне надбання, доступне всім. Треба просто приїхати.

На сайті можна подивитися, з чого складається архів. За один візит можна десять тек замовити. Що таке тека? Наприклад, це листування між Володимиром і його сестрою Генрієттою. Це одна тека, один рядок. І там, наприклад, міститься тисяча аркушів. І ти сидиш, половину не розумієш, що написано.

Коли я запитував співробітників бібліотеки, чи багато людей цим цікавляться, то вони сказали, що ні. Здебільшого це історики, якісь дослідники.

Коли я запропонував бібліотеці це все оцифрувати, вони сказали, що тільки за, але у них чимало пріоритетів. Там безліч матеріалів, зрозуміло, що бібліотека не може сказати, чому Хавкіним треба зайнятися в першу чергу.

Але при фінансуванні цієї ініціативи, все можна реалізувати.

- Чи треба тобі юридично підтвердити, що ти родич Хавкіна?

- Я не знаю, що мені може це дати. У мене є підтвердження по документах і метриках.

Може, це коли-небудь знадобиться, коли я займуся архівами у Британії. Тому, що він був державним бактеріологом британської корони, думаю, теку з паперами на нього зібрали велику. Може, там щось буде потрібно, але це така давня історія, всі грифи таємності мають бути зняті, ніхто, напевно, з цього приводу не буде заморочуватися.

- Родичі Володимира Хавкіна - це хто на сьогодні?

- Зараз розповім очманілу історію. Я за листами та архівами відновив усіх членів сім'ї, які були на рівні Хавкіна. Його брати й сестри. Я точно знаю, хто ця сім'я. Що я далі став робити? Я став спускатися по кожній лінії, щоб знайти нащадків.

На жаль, картина така: я на цю мить не впевнений - нащадків його старшої сестри Генрієтти немає, вони, швидше за все, загинули.

Нащадків його іншої сестри Марії я шукаю, але інформація обривається десь у тридцятих роках. Я знаю, що ці люди жили в Німеччині, це дає мені підстави вважати, що там теж усе закінчилося трагічно.

Інша лінія - це брат Володимира, Соломон, і я її представник. Вона найширша. Адже у Соломона було 12 дітей від двох шлюбів. Я поки що відновив імена тільки двох людей. Його дочки Генрієтти - це моя прапрабабуся і його сина Костянтина, який жив у Москві.

Генрієтта Хавкіна із сином Рафаїлом Дуелем.

І саме по лінії Костянтина я знайшов нащадків. І там шалена історія. Це сталося буквально в лютому цього року. За архіву я дізнався, що у Костянтина була дружина і дочка. І от цю дочку я сам знайшов. Вона, на жаль, померла. Але я знайшов інформацію, що вона жила в Москві.

Соломон Хавкін, старший брат Володимира.

І от ми з Аліною, з моєю дружиною, місяць тому, поїхали за цією адресою в надії, що там хтось живе. Зайшли в під'їзд, подзвонили. Вийшла жінка. Я кажу: "Ви знаєте Хавкіна?" Вона каже: "Ні, навіть жодного разу не чула". Я питаю: "А хто хазяїн?".

У результаті з’ясувалося, що дівчині здає цю онука Констянтина  - Альбіна Генріхівна Хавкіна. Вони всі живуть у Німеччині. Я слізно благаю: "Дайте мені номер телефону. Це мої родичі, я маю з ними зв'язатися". І вона не послала мене, хоча могла. Вона дала мені телефон, і я написав Альбіні Генріхівні. 

І ми з нею зідзвонювалися. Вона очманіла від того, що я їй розповів, бо вона була впевнена, що у Костянтина не було ні братів, ні сестер. А їх було дванадцятеро. У мене є листи Костянтина, Генрієтти. В одному листі вони навіть пишуть Володимиру.

Альбіна Генріхівна сказала, що її дочка вийшла заміж за індуса, який знає, що Хавкін урятував його родину від холери в ті роки. 

- 20 березня ми планували зустрітися в Києві і презентувати книжку, яку ти видаєш про Хавкіна. Через карантин усе переноситься. Можеш розповісти про заходи, що б ми їх проанонсували, оскільки ми проведемо їх в майбутньому.

- Такий збіг, що саме цього місяця, коли ми мали відсвяткувати 160-річчя Володимира Хавкіна, все це відбувається.

Для мене суперважливо прилетіти до Києва і бути особисто. І Давид Маркіш хотів дуже прилетіти, він 15 років думав над написанням книжки. 

До жовтня є план спробувати зробити меморіальну дошку на будинку в Одесі, де жив у студентські роки Володимир. Невдовзі поговорю зі скульпторами. У жовтні невелика кругла дата - 90 років з дня його смерті. І теж можна спробувати до цього моменту щось зробити. У будь-якому разі ми приїдемо цього року.

Давид Маркиш і Олександр Дуель.

- Вивчаючи історію Хавкіна, ти бачиш, що ця людина все життя йшла проти течії. В молоді роки в Одесі він вступив до терористичної організації, яку так назвали. Вони хотіли повалення царської Росії, встановлення іншого режиму. Через це він поїхав до Парижа, де його теж не приймали, хоча він був улюбленим учнем Мечникова. Завдяки тому, що Британія йому повірила, він поїхав в Індію і там його теж не прийняли. Він весь час йшов проти системи. Ти в собі відчуваєш схожість з цим характером?

- Я думаю, що у нас точно є загальне в тому, що ми досягали певних результатів. 

В речах, якими я захоплювався, я досягав певного результату. Може не глобального, але я думаю, що є певний генетичний код, який передається. Але, мені здається, що найцікавіше буде з моєю дочкою. Судячи з того, яка вона - Лея, прапраправнучата племінниця нашого дорогого Володимира Хавкіна, думаю, вона буде цікавою людиною.

Лея Дуель з мамою Аліною Дуель.

- У Бердянську ти спілкуєшся з людьми, які бережуть пам'ять про вченого.

- Так, він навчався там у гімназії - хедері. Там його сім'я жила останні роки. У Бердянську дуже ініціативні співробітники бібліотеки.

Ігор Лиман з педагогічного університету, який розташований у будівлі гімназії, де навчався Володимир. Любов Ноздрина, директор музею імені Шмідта, краєзнавчого музею.

З усіма ними я знайомий і ми спілкуємося. Я надіслав їм декілька десятків книжок. І колеги з бібліотеки в Бердянську провели захід. Роздали книги краєзнавцям, людям, які цікавляться історією Володимира.

На мою думку, це важливо навіть більше для молодих. Коли ти дізнаєшся про таку феноменальну історію, це має мотивувати, як мінімум, придивитися до природничих наук.

Думаю, ця професія зараз не сильно затребувана.

І одне з моїх завдань на майбутнє - зробити Фонд Володимира Хавкіна, що допомагає молодим вченим, дослідникам зі стипендіями, грантами не тільки в Україні.

Україна, Росія, Індія, взагалі всі країни. Жодного географічного обмеження не буде. Мені б хотілося заснувати якусь річну премію, щоб ім'я Хавкіна завжди було в ЗМІ та всього світового медичного співтовариства.

🧫🧪🔬

Володимир Хавкін - герой книги "(Не)відомі українці, які змінили історію". Йод.media зробив її разом з видавництвом Саміт-книга за фінансової підтримки міністерства культури і молоді України.

Всі статті з книги надруковані у рамках проєкту (Не)відомі українці, яким займається наше видання. Щосуботи ви можете читати історію про нового героя. 

У коментарях ви можете поставити запитання Олександру Дуелю, він на них відповість. Тут можна купити книгу "Махатма", але кілька її екземлярів будуть розіграні у нас в соціальних мережах. Слідкуйте😊

Ганна Мамонова
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту