Одеська оперна дива, яка шокувала і завоювала французьку публіку

Марія Миколаївна Кузнєцова - оперна і камерна співачка, балерина, танцівниця, меценатка. 22 липня виповнюється 140 років з дня її народження.
Я дала собі слово бути артисткою або померти.
Марія Кузнєцова.

Шлях примадонни

Майбутня зірка опери народилася в родині відомого художника й поміщика Херсонської губернії Миколи Кузнєцова (1850-1929). Паростки таланту плекали інтелектуальне й мистецьке оточення, одеський колорит і українська природа.

Марія Кузнєцова була племінницею всесвітньо відомого мікробіолога Іллі Мечникова (1845-1916). У батьківському будинку часто гостював Петро Чайковський, він називав дівча porte-bonheur (франц. - "моє щастя, талісман"). Як згадувала Марія, питання вибору професії перед нею не стояло: вогні рампи - і крапка!

Мріяла Кузнєцова про балет. І починала з нього. Але згодом переорієнтувалася на вокал. І дуже швидко, досягла оперних вершин, органічно поєднуючи неабиякий хист співачки, балерини та різнопланової артистки.

На оперній сцені співачка дебютувала в ролі Тетяни в "Євгенії Онєгіні" Чайковського (1904). А вже наступного року з'являються дві її грамплатівки в Петербурзі. Пізніше записи Кузнєцової виходитимуть і в Парижі (1916), і в Берліні (1926). До речі, на французькій платівці - пісня Одарки з опери Семена Гулака-Артемовського "Запорожець за Дунаєм".

Одеська дива першою виконала ролі Февронії ("Оповідь про невидимий град Кітеж" Миколи Римського-Корсакова) та Клеопатри в однойменній опері французького композитора Жуля Массне. Вона ж першою познайомила російських слухачів з оперою Массне "Таїс" (1911).

Кузнєцова М.М. в ролі Тетяни ("Євгеній Онєгін" Чайковського П.І.) 📷 © all-photo.ru

1908 року з великим успіхом відбувся європейський дебют Кузнєцової в паризькій Гранд-опера: від арії Ельзи та дуету з Ортрудою (опера "Лоенґрін" Ріхарда Вагнера) публіка буквально шаленіла. Ще за дореволюційних часів співачка гастролюватиме в Лондоні, Берліні, Нью-Йорку, Монте-Карло, Чикаго та багатьох інших містах світу.

Після соціалістичної революції 1917 року Кузнєцова емігрує до Швеції, згодом переїжджає до Франції. Там наприкінці 1920-х завдяки коштам свого чоловіка французького банкіра Альфреда Массне і допомозі українського баритона Михайла Каракаша, та грузинського князя Олексія Церетелі вона засновує приватну Російську оперу в Парижі. Укомплектований емігрантами, цей колектив успішно виступає у європейських, японських, північно- і південноамериканських містах.

Кузнєцова не раз виступала з всесвітньо відомим російським басом Федором Шаляпіним. Її майстерну акторську гру іноді порівнювали із шаляпінською. При цьому оперна дива вміла те, чого не вмів маестро: нерідко відмовлялася від дублерок-танцівниць. Поціновувачі таланту Терпсихори, зокрема довго обговорювали її "Танок спокуси" перед Антонієм у "Клеопатрі" й "Танець семи покривал" у "Саломеї" Ріхарда Штрауса.

Різні ролі Кузнєцової. 📷 Суспільне надбання

Вібраційна оголеність, або Скандал століття

З 1908 року вбрання одеській примадонні створював вельми нестандартний дизайнер, модерністський художник Лев Бакст. Звертаючись до співачки, він якось назвав себе "лейб-художником королеви Маріїнського театру". Їхнє блискуче співробітництво несподівано спричинило гучний оперний скандал.

У Петербурзі до своїх творчих вечорів Марія Кузнєцова включила один з актів опери Жуля Массне про знамениту куртизанку "Таїс". Навесні 1910 року вона виступила з повноцінною версією в Парижі. Французькі театрали були скандалізовані через відмову одеситки надягати трико.

На сторінках газет критики здійняли справжній 9-бальний шторм через вбрання акторки - за те, що танцювала з голими ногами, артистка отримала звинувачення в "порнографії на сцені". І це при тому, що на ноги густо спадали шовкові стрічки.

Директор Імператорських театрів Володимир Теляковський тоді зазначав у щоденнику:

"Директори протестували, але Кузнєцова трималася свого, мотивуючи це вимогами мистецтва. Дурна!!! [...] Зі своїми успіхами зовсім очманіла". 

Сама Кузнєцова щиро дивувалася: 

"Я не розумію, що я вчинила злочинного. Я зробила так, як велить епоха Таїс і її професія куртизанки. Трико не могло дати ілюзію наготи, якої неодмінно вимагала роль". 

"Якщо артистка грає Фріну, не може ж вона вийти на сцену в хутрі".

"Голизна, прикрита мистецтвом, не може шокувати, так само, як не може шокувати антична статуя в музеї".

Марія Кузнєцова в ролі Таїс. 📷 Суспільне надбання

Пізніше тема "оголеної" Кузнєцової не раз обговорювалася в газетах. Не пасли задніх і карикатуристи з жовтої преси. Один з малюнків у "Петербурзькому листку" зображав директора Маріїнського театру і його заступника, які дивляться в небо, де на аероплані летить Кузнєцова, і кажуть: "Невже знову без трико?".

Однак творчу свободу й право на новаторське вбрання на сцені підтримувало немало митців. Сам автор костюмів Лев Бакст зазначав:

👦: Чи давно... Айседора Дункан з'явилася вперше боса. Скільки було злості, інсинуацій, шаленого цькування. І що ж? Чудово ж примирилися з цим у всіх театрах світу.

Головний художник Імператорських театрів Олександр Головін відрізав:

🧑: Жодне вбрання не може зрівнятися з красою людського тіла.

Режисер Всеволод Мейєрхольд взагалі трощив традиції:

👨‍🦱: Я, безумовно, за оголеність - прекрасну, зухвалу, сміливо вібраційну!

Відомі люди про Марію Кузнєцову

Марія Кузнєцова - драматичне сопрано, яку можна було споглядати і слухати з однаковим апетитом.
Ігор Стравінський, композитор.
Маруся була вся в батька: той самий погляд чорних, немов смола, "пекучих" очей, прихований поки темперамент. Майбутня красуня! [...] Ні батькові, ні тим паче матері й не снилося, яким блискучим метеором Маруся або Марія Миколаївна Кузнєцова-Бенуа спалахне на європейському горизонті.
Леонід Пастернак, художник.
Кузнєцова точно була красунею. Середнього зросту, чудової статури, тонка, струнка, надзвичайно у всіх частинах пропорційна.
Едуард Старк, музичний критик.
Ось вона яка в житті! Ще краща, ніж на сцені! [...] Звісно, вона була неймовірно гарна. Звісно, в неї ретельно оброблена кожна дрібничка. Звісно, співає вона дуже виразно... Все в неї на дуже великій художній висоті.
Сергій Левік, оперний співак.

Цікаві факти

  • Батько, Кузнєцов Микола Дмитрович, академік живопису, художник-передвижник, один із засновників Товариства південноросійських художників, кавалер ордена Почесного Легіону.
Микола Кузнєцов з дочкою Марією. 📷 Суспільне надбання
  • Драматично емігрувала з революційної Росії 1918 року, переодягнувшись юнгою на борту пароплава, який прямував до Швеції.
  • З її слів: одного разу, виконуючи головну роль в опері Джакомо Пуччіні "Мадам Батерфляй", так захопилася, що кинджалом поранила себе в груди.
  • Казала про свою мету: "Я хочу створити таку оперну справу, як у Дягілєва балетна".
  • Знялась у чотирьох фільмах: "Таїс", "Грубіянка", "Лігерія" (усі три - 1918 рік) та "Champi-Tortu" (1921).
  • Співачку малювали художники Микола Кузнєцов, Костянтин Коровін, Олександр Головін, Осип Браз.
  • Останні роки життя провела в бідності, померла самотньою, покинутою сином Михайлом і колегами. По смерті довелося терміново збирати гроші, аби її не поховали в спільній могилі.

З досьє Марії Кузнєцової-Бенуа

"Портрет Марії Миколаївни Кузнєцової-Бенуа — доньки художника", (1901), полотно, олія. 📷 Суспільне надбання

👶Народилася 22 липня 1880 року в Одесі.

👩‍🎓Гімназію закінчила в Швейцарії, навчалася співу в Петербурзі у оперного співака Йоакима Тартакова, уроки танцю брала в Ольги Преображенської та Михайла Фокіна.

🎙Була співачкою петербурзького Маріїнського театру (1905-1917), Стокгольмського та Копенгагенського королівських оперних театрів (1919), приватної Російської опери в Парижі (1929-1933), музичною радницею в Барселонському оперному театрі, учасницею "Російських сезонів" Сергія Дягілєва (1914).

💃Як балерина дебютувала партією Маргарити в "Фаусті" Шарля Ґуно (1904) - опері з балетними сценами.

💃Виступала в паризьких Гранд-опера, Театрі Єлисейських полів, Національному театрі комічної опери, Театрі мініатюр, лондонському Ковент-Гарден, нью-йоркському Манхеттен-опера, буенос-айреському театрі "Колон", мадридському "Лірико". Бачили її і на різноманітних сценах Італії, Аргентини, Монако, Уругваю, Чилі, Японії.

👩‍💼Організувала власну антрепризу, знайомлячи глядачів зі стилізованими картинками давньоруського та слов'янського життя з костюмованими танцями, східними піснями, згодом гастролювала з виставами містами Північної Америки (1922).

🤵👰Тричі була в шлюбі: з художником Альбертом Бенуа, промисловцем Карепановим і банкіром Альфредом Массне - племінником композитора Жуля Массне.

💀Померла 25 квітня 1966 року в П­арижі. Похована на цвинтарі Сент-Женев'єв-де-Буа.

☝1934 року паризька музична громадськість урочисто відсвяткувала 30-річчя сценічної діяльності одеської примадонни.

Сарказм на тему

Французька співачка Софі Арну, відмовляючись у похилому віці виходити на сцену, сказала: "Краще я помру від голоду, ніж від сорому".

Микола Сухомозський, Надія Аврамчук
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту