Одеські байки: таксисти під місцевим гумором

Автор цієї серії статей - не просто людина, що вміє дотепно розповідати про найповсякденніше, але ще й учасник легендарної команди КВК "Джентльмени ОДУ". Тому, коли він сказав: "Я вам розкажу за всю Одесу", ми зрозуміли - нудно не буде!
Письменників в Одесі багато, тому що нічого не треба вигадувати. Щоб написати розповідь, треба відчинити вікно і записувати.
Михайло Жванецький

Чому Одеса – це найдотепніше місто

Заведено вважати, що Одеса - найдотепніше місто на землі. Але ніхто ніколи не міг збагнути - чому. А секрет простий. Ми зовсім не жартуємо. Ми цим живемо.

Приїжджайте до Одеси. Вийдіть на вулицю. Розплющте ширше очі та вуха. Вслухайтеся в ці знакові слова та фрази, що становлять окрему мову. Живучи тут, ми не помічаємо цього говору, цих особливостей, цієї специфіки нашої дивної та дивовижної мови. Мови, яку ввібрали змалку. Ми самі так говоримо, і тому навіть на доволі серйозному науковому конгресі, після вдалої доповіді, до тебе підходять колеги та запитують:

"Ви часом не з Одеси?"

Якщо в Одесі на ваше запитання вам відповіли тільки те, що ви запитували, то, швидше за все, ви розмовляли з неодеситом. Одесит, якщо у нього є час, обов'язково спочатку поцікавиться:

"А ви приїжджий?".

Фото: В'ячеслав Щербаков

Особливо смачно звучить це питання, якщо ви цікавилися, котра година. Потім він повідомить масу непотрібної вам інформації про свою родину, маму, місто, погоду, і тільки коли у вас вже урветься терпець, дасть абсолютно точну відповідь і, на додачу, слушну пораду.

Якщо одесит сильно поспішає, все відбувається набагато коротше. Ось приклад із життя.

У тролейбусі:

- Вибачте, будь ласка, мені треба в "Дитячий світ". Ви не підкажете, на якій зупинці мені зійти?

- У середу.

- Що "в середу"?!

- У середу в "Дитячий світ" треба ходити.

- ??????

- Там завезення товару в середу...

Привоз – скарбниця народної мудрості

Неодноразово зображений та розрекламований Привоз, сьогодні, в зв'язку з численними реконструкціями та перебудовами, помітно втратив свою чарівність, як і раніше є джерелом народної одеської мудрості.

Уздовж колись затишних, а тепер перетворених на обшарпані склади магазинчиків фруктового пасажу тягнеться низка саморобних дерев'яних столиків, з овочами. Поруч вільні стаціонарні прилавки власне Привозу.

- Чому ви не станете туди. Там що, оренда більше? - питаю одного з продавців.

- Ні, навпаки, тут більше.

- Тоді не зрозумів.

- Це називається молЬдавський ряд. Ми стоїмо не там, де прилавки, а де люди ходять. Щоби купували...

Фото: Олег Григор'єв

А ось оголошення на шевській майстерні за радянських часів, багато що пояснює у нашому менталітеті: "Заміна верху взуття і повна заміна низу". Ну, а як ще в країні, де переслідується приватне підприємництво, пояснити, що ти шиєш туфлі?!

Фрази, просто підслухані на вулиці, можна цитувати нескінченно:

👇👇👇
  • Якби у мене була така голова, я б на ній сидів!
  • Я зараз кричати почну, вулиця вискочить!
  • Ну все, якщо Люська погодиться за мене вийти, я пити більше не буду. Не стане за що буде пити.

Але щоб по-справжньому відчути це місто, треба в нього приїхати, вийти на вулицю і ширше розплющити очі та вуха.

А поки ви до нас не доїхали (а якщо і доїхали, але не всмоктали "одеську атмосферу"), я охоче буду знайомити читачів "Йоду" із зразками одеського... навіть не гумору, а, швидше, способу життя.

І от перші три історії, записані, як заповідав Жванецький, "з вікна". Наші сьогоднішні герої - одеські таксисти й місцеві пасажири.

З гіканням на поворотах

Шалені 90-і. Таксі в аеропорт в Одесі коштує вдень ​​три рублі, вночі - п'ять.

Нічний аеропорт. На стоянці таксі (так-так, тоді ще були стоянки, на яких можна було дочекатися таксі) чергу з людей 15-ти з літака, який щойно прилетів. Кожні хвилин 10 під'їжджає машина із шашечками, висаджує пасажирів і відвозить у місто прибулих.

І раптом під'їжджає лівак (водій, який підробляє "наліво"):

- Куди їхати?!

- У центр, - відповідає солідний чоловік у хвості черги.

Водила оцінювально оглядає його та починає "торг":

- П'ятнадцять?

- Що "п'ятнадцять"? - не зрозумів той.

- П'ятнадцять рублів.

Черга притихла. Здебільшого - місцеві. Очікують, як будуть розвиватися події.

- Добре, - відповідає потенційний пасажир, - але з однією умовою.

- З якою? - насторожився водила.

- З вигуками на поворотах.

- Це як? - не зрозумів уже лівак.

- А що ж тут не зрозуміло? Коли закладаєш поворот, кричиш: "Гі-гі-і-і!"

- Але навіщо? - отетерів водила.

- Як навіщо? П'ятнадцять рублів відпрацьовувати ж треба?

Вибух реготу перекриває рев літака, що йде на посадку.

Як ви вже зрозуміли, пасажир теж був одеситом.

Валютний червонець

Середина нульових. Таксі з центру на Великий Фонтан коштує від сили 8 гривень. Приморський бульвар. Неподалік від пам'ятника Дюку, в очікуванні пасажирів напідпитку з найближчого ресторану, вартує лівак-жигуль. Спека. Вікно відчинене. У нього видихає дим сигарети водила.

З боку проїжджої частини проходять два хлопці та дівчина. Пара, схоже, приїжджі. Третій - вочевидь місцевий. Він зазирає у вікно до шофера:

- Шеф, цих двох за червонець на Фонтан підкинеш?

- Та ти що-о, дарагой, цін не знаєш? Хто ж за такі гроші в таку далечінь поїде? - з кавказьким акцентом говорить водила.

Одесит, не реагуючи, розгортається на одній нозі, піднімає руку. Одразу біля нього гальмує "Волга". Швидкі перемовини, парочка сідає в авто та їде. Місцевий знову розгортається на одній нозі до лівака і, вочевидь граючи, прорікає:

- Ну, мужик, людина, якій не потрібні 10 баксів, викликає у мене щире захоплення!

Лівак чманіє:

- Ти що, мені долари пропонував?!

- Ні, я гривні тобі буду пропонувати.

- То ж мені тепер робити? – буквально в розпачі кричить лівак.

- Як що? Наздоганяй!

І цей ідіот тисне на газ і реально кидається на своїй обшарпаній "копійці" наздоганяти "Волгу". І є велика вірогідність, що таки наздогнав!

Популярність і тарифи таксі

У 1987 році "Одеські джентльмени" вперше стали чемпіонами відродженого КВК і водночас чи не "національними" одеськими героями. Хлопців впізнавали на вулицях, пригощали пивом або чимось міцнішим, сильно скидали ціни на Привозі, безкоштовно возили на таксі...

Капітан команди Слава Пелішенко згадував, як одного разу в аеропорту його впізнав таксист і мало не з боєм відвоював у колег відвезти в місто "заслуженого капітана".

Всю дорогу він розповідав кумедні історії, які з ним відбувалися, і радив обов'язково використати це в КВК. А наприкінці поїздки навіть образився, коли Славик спробував дістати гроші: "Ти чого, друже, для мене це велика честь!".

Після другого чемпіонства команди в 1990-му році вони знову зустрілися в тому ж аеропорту. Таксист знову впізнав Пелішенка - й відчинив двері авто. Всю дорогу тепер уже капітан розповідав хорошому знайомому байки з КВК. А коли доїхали, шофер попросив розрахуватися і заломив шалену ціну. Славик здивувався: "Друже, з чого б це?". І той пояснив: "Ой, перестань, ви ж там скажені гроші заробляєте".

Це Одеса. Звикайте!

😏😏😏
Сергій Осташко
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту