Полювання на одеських рейнджерів

Чи може активіст перемогти систему, ставши її частиною? "Йод" з'ясував це, відправившись у Бессарабію.

Помилка системи

Місце дії – Південна Бессарабія, тут мешкає людина, за постами якої стежить «передова Одеса». Ця людина – Іван Русєв.

- 2015 року він очолив національний парк «Тузлівські лимани». Досвідчений громадський діяч став частиною державної системи. І вона його ламає. Причому жорстко. Так от уже три роки тримається інтрига: чи не зійде з дистанції? – міркує один з доброзичливців Владислав Балинський.

Зустрічаємося з Русєвим в офісі  «Тузлівських лиманів», що базується в Татарбунарах. Містечко на 10 тисяч населення. За офіс – звичайна сільська хата. У дворі гавкає собака, з димаря валить дим. У Русєва в руках термос – похідна звичка, розливає чай. Каже, опинився тут «випадково». Помилка системи.

Еколог Іван Русев. Фото: Фейсбук

- У тому розумінні, що звичайно такі посади не роздають, а продають. Середня ціна – 20-50 тисяч доларів,  - Русєв ковтнув чаю. – Подейкують, швидко окуповується.  Несуть усі: від забудовників до браконьєрів. І всім вистачає: і поліції, і прикордонникам. Склалася своя корупційна «екосистема».

Русєву здалося, що це чудове місце для подвига. Бессарабія на полишає вибору – суворі місця без ознак цивілізації. І без ознак газопроводу. Його тягнули останні 50 років, та, слава Богу, обійшлося. Не втрапили в енергетичну залежність. Опалюють дровами, вугіллям. По містечках пливе приємний давно забутий аромат пічного диму. Доріг, звісно, немає. Та родзинка краю в тому, що й мостів немає.

- Ось, припустімо, міст за Базар’янівкою. Тут можна проїхати, тільки якщо сильно дати крен управо. Влітку минулого року автобус кренився-кренився і потихеньку ліг на правий бік. Та нічого, обійшлося без жертв. А водій потім звик, - розповідають мешканці села Тузли.

Звикли люди й без води. З крана біжить технічна, отож місцеві воліють пити вино. Від того норов мають вибуховий, незалежний. Зберігають традиції предків: промишляють контрабандою. Шанують Котовського, проте не як комдива, а за його хоробрість. Інших авторитетів не визнають.

- У Бессарабії ніколи не було державності. За часів Союзу сюди не доходила рука Москви, потім Києва. Тут традиційно керують місцеві клани,  не озираючись на центральну владу. Народ простий, не ляканий, - каже голова Одеської флілії Комітету виборців України Анатолій Бойко.

Та ось приходить Русєв і каже: «Друзі мої, ми будуємо острівець без корупції. То ж давайте проведемо тренінґ!».

- А давайте! – відповіли місцеві, перезаряджаючи обрізи.

Перший фронт: фермери – депутати

Війна почалася за лічені дні після призначення Русєва. Він заборонив розорювати прибережну смугу заповідника. До неї прилягають поля фермерів, і ті вирішили «трошечки» заступити. Депутати села Тузли вирішили «не здавати» фермерів й ухвалили цікаву постанову. Відповідно до неї водна гладінь належить паркові, а от дно лиманів – громаді, значить, і прибережна смуга.

Тузловські Лімани славетні своєю красою та "дикістю"

- Це ж якась маячня. Ми оскаржили це рішення, -  відрізує Русєв. Коли селяни програли в суді – запахло смаженим. Благо, наспіла армія. Ще 2016 року громада і Нацпарк дали дозвіл Міноборони на проведення навчань.

- Вони їх кілька разів провели, а потім обладнали полігон. У серці заповідника. Випробують там ракети земля-повітря. Це сталося, скажем так,… несподівано. Одна справа, коли вони марширують, а зовсім інша, коли в нас шибки дрижать. Зрозуміло, що для вирішення питання ліпше «дружити» з Нацпарком, - говорить в.о. голови Тузлівської сільради Олексій Семещенко.

Виходить, військові виступили як миротворці. Та ось що робити з полігоном – питання  невирішене. Поки Русєв метикував – рибалки затіяли війну.

Другий фронт: відчайдушні рибалки

З рибалками ситуація, звісно, цікава. Усі без винятку виявилися браконьєрами. Але не зі своєї провини. Просто ще в 2013 році влада забрала в обладміністрацій право видавати квоти (дозволу на лов). Забрала й нікому не передала. Ну, буває ... І така ситуація за великим рахунком усіх влаштовувала.

- Я знаю, що у нас рибалки платили 7 інстанціях: рибінспекція, поліція тощо. Скидалися по 2 тисячі з човна на тиждень, а «смотрящий» уже всім «заносив». Це були ідеальні, «тепличні» умови для корупції, - каже в.о. директора парку Ірина Вихристюк.

Нова адміністрація пішла на принцип: немає квоти - немає вилову. Тоді рибалки перекрили Дунай. Вони билися до останнього бичка. Інспектори виймають сітки - рибалки відбивають. І так два роки. Офіційно лов почався тільки в 2018 році, коли проблема вийшла на рівень губернатора.

 

   Введення квот парк вважає своєю головною перемогою. Але були й втрати - згоріла єдина машина парку. Так браконьєри переказали свій гарячий привіт. На щастя, волонтери допомогли - скинулися.

- Тепер у нас знову є машина. Одна на всіх. Ми ще мула збираємося купити, інакше до далеких кордонів не дістатися, - діляться планами інспектори. - В цілому, грошей катастрофічно бракує.

У принципі це не стандартна ситуація для національних парків. У більшості є квадроцикли і катери. Але оскільки Міністерство розподіляє гроші в ручному режимі, бунтівникам - не перепадає.

- Тому від нас Міністерству теж нічого не перепадає у вигляді відкатів, - прояснює ситуацію Вихристюк.

Зате екологам «перепадає» від місцевих прикордонників: не забувають «привітати» з успішною боротьбою проти корупції.

- Ми були на Лебедівці, виймали сітки браконьєрів. Приїхали прикордонники. Браконьєрів вони ніби «не помітили». Так викрутили ситуацію, що на мене склали протокол, за те, що незаконно вийшов на воду, - розповідає начальник відділу державної охорони Тузловських лиманів Віталій Дімов.

Кумедність ситуації полягає в тому, що човен був на причепі. Суддя не стала розбиратися в цих нюансах, Дімову виписали штраф у 170 гривень. Волонтери подарували причіп, але це насправді нічого не вирішує. Коли ти порушуєш корупційну «екосистему» - чекай біди. І насамперед, від браконьєрів. Вони відкрили третій фронт - і закривати не збираються. По всьому парку тривають локальні бої.

Третій фронт: браконьєри-мисливці

- Наприкінці грудня був випадок. Бачу, мисливці. Підходжу так, мовляв, і так. Буду змушений вжити заходів. Відійшов, дістав смартфон (для акту необхідно зробити фото-відеофіксацію - авт.). Увімкнув, на камеру розвертаюся - вони мені дуло між очі. «Ну, - кажуть. - Давай - фотографуй». Я за інерцією сфотографував. Не те щоб героїзм, просто за інерцією, в сміху інспектора парку Сергія Нагачева відчувається певна нервозність.

Потім один з браконьєрів вихопив телефон і закинув у лимани. На цей жест миттю відреагувала собака мисливця: кинулася туди - і принесла «трофей» під ноги господаря. Зрозумівши, що телефону так просто не позбудешся, мисливці вирішили його просто забрати.

- Виходить вони його вкрали, правильно? Я написав заяву, - каже Нагачев.

Подібний випадок давно не є сенсацією. Справа в тому, що для Бессарабії полювання - це не просто поодинокі випадки, це «масовий ритуал». Вихідними з кожного села по 20-30 мужиків ідуть на кабана чи зайця. А віднедавна ще й «на екологів». Рейнджери - легка здобич, хоча за законом мають право на вогнестріл. У низці заповідників - це нормальна практика.

- У нас прикордонний район - контрабандисти. І тому так, інспектори ходять з пістолетами, - каже директор нацпарку Верховинський Михайло Нечай (базуються в Івано-Франківській області).

То що лиманам заважає озброїтеся? Інспектори не готові чисто психологічно. По-перше, це може призвести до відкритих боїв. А по-друге, прямо на нари.

- Для поліції це стане неймовірним приводом помститися за «втрачену вигоду». І одна справа: це липовий штраф від прикордонників у 170 гривень. І зовсім інша - перевищення самооборони. Це вже кримінальна стаття, - міркує Дімов.

Ризикнути готовий тільки Русєв - йому дісталося більше за інших. Підстерегли ззаду, зламали три ребра. Було таке, що й сина його викрадали.

 - Розстріляли його човен, підпалили. Потім вивезли на болото, побили. Його потім випадково знайшли рибалки. Зараз син закрив свій маленький бізнес, він поїхав, він зник, - розповідає еколог.

Фото: сторінка Фейсбука Івана Русева та офіційной сторінки "Тузловські Лімани"

Ця історія сильно підкосила Русєва. Як і те, що винних досі не знайшли. В цілому за незаконні дії у Лиманах порушено 60 кримінальних проваджень, і не одне не доведено до суду.

 - Важко без підтримки держави. Команда має бачити успіхи, - каже Русєв. - І головний успіх - це коли суд скаже: «Іменем України такий-то покараний». І тоді команда прокинеться.

Русєв хвилюється за команду, хоча формально більше і не є її лідером. У 2017 році написав заяву. Не витримав.

- Я стукав у всі двері. І всюди казали «це не наша» людина. І я зрозумів, що ні, це безнадійна справа. Я більше не директор, хоча як і раніше працюю в парку. Не можу кинути команду, - каже еколог.

І якщо спочатку у команди Русєва була мета змінити систему, то зараз - просто вижити в ній з надією, що «настануть часи чистіші». Та й просто фізично вижити.

Євгенія Супричова
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту