Олександр Пікалов. Чоловіча розмова, яка точно зацікавить жінок

"Йод" зустрівся з одним з лідерів студії "Квартал 95" напередодні його 44-річчя і поговорив про перший секс, алкоголь, дружбу, політику, а також гострий подарунок Володимиру Зеленському. І записав усе це на відео.

Напередодні дня народження одного з лідерів студії "Квартал 95" (30 січня) ми "зметикували на двох" - влаштували так би мовити "тренуваннячко" майбутнього сабантуя. І хоч спілкувалися без допомоги алкоголю, розмова вийшла дуже відвертою - про чоловічі захоплення, гріхи та пороки. 😊

Алкоголь: текіла - для Пікалова, вино - для Зеленського

- Олександре, знаю, що ви шанувальник серйозних чоловічих напоїв. Розкажіть, як еволюціонували в цьому плані? З чого почалася любов до дорогого алкоголю?

- Є таке блатне слово серед любителів американської культури - американісти. Це про мене. Я завжди любив американські фільми, мені подобаються американські машини, мотоцикли, і звідси - все похідне. Якщо сигарети - то "кемел" без фільтра або "лакі страйк", бо це було на всяких постерах рекламних, у кіно. Гарно. Ну, й автоматично по алкоголю - звісно ж, вискарь. Ну, який ковбой вискар не п'є? Тоді (в юності) хотілося вискаря.

Але доступ був тільки до одного алкоголю 😊 (ха-ха). Батькам давали продуктові пакети на роботі. Такий бізнес був у керівництва підприємств. Чомусь Кривий Ріг балували - і був у тих пакетах коньяк "Наполеон".

Олександр з юності великий фанат мотоциклів.

- Паленка?

- Ні. Нормальний. Я такий потім ще тільки декілька разів бачив. Стояв він десь у серванті. Але не довго. Був у нас з друзями якийсь важливий день. І ми знали такий спосіб чудовий - як, не розкорковуючи пляшку, дістати звідти рідину, а потім запулити це все назад. І ми це зробили, наливши туди яблучний сік.

Але от настає день, коли "Ах!" - каже мама: "А неси-но "Наполеон". Зараз як вип'ємо". Мабуть, теж свято якесь, знайомі та друзі прийшли. Я приніс, розкоркували. Всі п'ють і починають дивитися на Ольгу Миколаївну (так звуть маму Пікалова. - Авт.). І коли вона випила, я почав виходити з кімнати. І чую мамин голос: "Сашо, йди сюди". 🙄  Коротше, не без гріха. Але не думаю, що я був єдиний хлопець, який приловчився до такого способу видобутку спиртного дорогого напою.

- Що зараз? Віскі?

- Ні. Улюблена - текіла. Чесний напій. Дуже багато приємних асоціацій з ним. До речі, про те, що п'ю, я ще й читаю. Тому, якщо хочу випити, наприклад, хорошого рому, то беру не ширвжиток. Як будь-який нормальний мужик, маю "заначку". 😊 Мені 44 роки, а на свята раз у раз дарують класний алкоголь. І я, як і моя мама, все тримаю в тому ж серванті, тільки у мене це в гаражі. 😁

- Після новорічного "Вечірнього Кварталу", на якому був присутній і президент, після концерту він пройшов за лаштунки. Там же напевно було що випити? Відсвяткували?

- Звісно. Не кожен день до нас президент заходить. Так, ми святкували. Але він утримався, бо "при виконанні" тепер з ранку до вечора.

- Щось обговорювали на застіллі - як друзі?

- Як друзі ми вже багато років. Але зараз, коли він президент, як друзі зустрічаємося дуже рідко. Все в режимі СМС-листування або якихось інших носіїв текстових. Максимум - дзвінок телефонний. Тому я його бачив лише за три місяці до цього. Поговорили ні про що. Просто - радість зустрічі.

- Як узагалі Володимир Зеленський у плані алкоголю? Які напої любить?

- Володимир Олександрович любить хороше вино. І розбирається в цьому. А в цьому треба розбиратися. Тому що в борщах ми розбираємося. А чому треба глушити все підряд?.. Думаю, і горілки Володимир Олександрович може випити 50 грам під хорошу закуску. Це теж присутнє. Але, на мою думку, він більше любить хороше червоне вино.

Олександр Пікалов на сцені "Вечірнього Кварталу" з Володимиром Зеленським, Євгеном Кошовим, Юрієм Краповим і Оленою Кравець. Кожен у своєму образі.

Секс: "Було по-різному, але краще по-тверезому"

- Після алкоголю потягнуло на секс. 😊 Поговоримо про це?

- Ну, взагалі після алкоголю секс - то таке вже. 😆

- Ви, напевно, пам'ятаєте свій перший (справжній!) поцілунок і свій перший (справжній!) секс. Після чого ви більше раділи?

- Я не буду називати дати, бо можна буде зрозуміти, де й з ким. 😉 Усе це сталося в досить ранньому віці. Тому що я сповідував такий рок-н-рольний спосіб життя.

У юнацькому віці (після школи) працював сторожем і двірником у будинку піонерів. Я влаштувався туди ще й тому, що нам потрібно було місце для репетицій. І там були такі гучні вечірки, що я не знаю, як цей палац не полетів у космос. 😁 Загалом, було, де гульнути.

- Перший поцілунок пам'ятаєте? І свої відчуття?

- Відчуття щастя. Тому що перший поцілунок, перше кохання, перші емоції і переживання, перше розставання... Навіть найчерствіші люди, я думаю, вони якось для себе це відзначили.

А перший секс - це вже як вершина. Молодець. Усе добре. Досить приємні відчуття. Так. Багато, звісно, переживань до цього. З алкоголем все було якось простіше. 🤣 Перший секс - це як перший раз за кермо сів. У місті. 😁 Боявся аварії і щоб зрушити нормально.

- Вам більше подобається займатися любов'ю на тверезу голову або напідпитку?

- Було по-різному, але краще по-тверезому. Тим паче що вже 44 роки. 😁 Треба до цього вже готуватися. Це як старий спортсмен: усе думаєш, щоб м'яз не потягнути. 😂

- Ви за легалізацію проституції?

- Так. А чому ні? Це така ж професія. Якщо жінка вирішила таким способом заробляти, я не бачу в цьому нічого вже ганебного. У кожного свій шлях. Тому я ніколи не кажу "погано".

Я не беру, звісно, тих, у кого це трагедія. Я кажу про тих, хто бажає цим займатися. Мені здається, якщо це легалізувати, буде, як мінімум, безпечніше для них.

- А що стосується чоловіків, які себе продають жінкам?

- А от мужиків, які так заробляють, я не розумію. Альфонси, які живуть за рахунок жінок, це повний пи...ць, вибачте на слові. Для мене це дико.

- Ви згодні з висловлюванням "сміх і секс - не сумісні"?

- Сумісні. Сміх сумісний у всіх випадках. Можна облажатися під час сексу (не в прямому сенсі - це алегорія), і якщо не вийти звідти зі сміхом, може залишитися психологічна травма і більше шансів може й не бути. Тому, коли хі-хі, ха-ха, - це все нормально. Ну, різне буває. Може, втомився. 😉

- А у вас був смішний секс?

- Смішний. Пфф. Бував. Багато разів. Як це? Прикольно! Взагалі це прикольно.

- Чи можна спокусити почуттям гумору?

- Звісно. Легко. Я думаю, що це дуже сильна зброя у чоловіків. І чоловік з почуттям гумору, як мінімум, завжди озброєний. 

Щодо жінок, то я скажу так: мені зустрічалися дами з очманілим почуттям гумору. І я зустрічав дівчат, почуттю гумору яких і сам міг позаздрити.

Ми прямолінійніші - чоловічий гумор простіше. А жіночий десь поруч з англійським.

 Хоча є такі хуліганки, які жартують жіночий гумор по-чоловічому. Або чоловічий гумор по-жіночому.

Взяти "Жіночий Квартал" (найближчий концерт-зйомка 12 квітня у Палаці "Україна". - Авт.) - там у дамочок таке почуття гумору, що... Молодці! За словом до кишені не полізуть.

Перед репетицією "Жіночого Кварталу". Автор фото К. Твердохліб

Дружба: "Зради та удари в спину теж були"

- Скількох людей ви можете назвати Другом? З великої літери. Не приятелем, не товаришем. А Другом?

- П'яток набереться. І одразу скажу, що це дуже хороший результат. І не всі вони чоловіки. 😉

Дружба - річ доволі інтимна. Близька. Рідна. Я вважаю, знайти хорошого друга так само складно, як і знайти чоловіка або дружину. А іноді друзі залишаються поруч довше, ніж другі половинки. І це дуже складно бути другом. І якщо ти вважаєш, що у тебе багато друзів, чуваче, ти помиляєшся.

- А що для вас особисто означає поняття Друг? Це хто?

- Чесно кажучи, у мене від зворотного. Кажуть: один прийде в біді. Я не хочу так. Я хочу, щоб друзі приходили до мене, коли все добре. Повір мені: сильніше навіть страждаєш, коли друг не прийшов до тебе і не порадів з тобою, коли у тебе все добре.

Але я скажу більше: іноді трапляється ще нежданчик. І в таких ситуаціях, буває, допомагають люди, яких ти навіть і не знаєш. А друге: дуже часто виручають ті, на яких не розраховуєш.

Дружба - це окреме життя. І вона має вік.

Ті вчинки, які ти не розумієш у молодості, можеш пояснити в середньому віці, і посміятися з них, коли ти вже зрілий. Але навіть зараз, коли я дивлюся на деякі вчинки з висоти своєї зрілості, мені здається, що ті відчуття дружби - юнацькі та дитячі - саме вони найчесніші.

- Можете пригадати якісь вчинки Друзів щодо вас, після яких ви абсолютно точно зрозуміли: він (або вона) - Друг?

- Не буває, що дружба приходить в одну мить. Ти поступово розумієш, що без цієї людини відчуваєш себе неповноцінним. От тоді це і є дружба.

Але знову ж таки це така тема, куди з головою пірнати не можна. Я в своєму житті пережив багато. Зради та удари в спину дуже сильні. З усіх боків. Я така людина, яка завжди в битві. Весь час борюся. І мені завжди потрібні друзі.

Олександр Пікалов. З гитарою - і на сцені, і в житті.

- Мабуть, були випадки, коли один переставав бути другом?

- Звісно.

- Часто?

- Ні. Я вже казав: друзів не буває багато. Оцей п'яток людей, яких я вважаю друзями, з деякими ми можемо не бачитися з пів року навіть. Ми живемо в різних містах. Ми живемо на колесах - дуже часто у нас поїздки якісь. Можна не взяти телефон, пропустити дзвінок, а потім почути: "Ти що, охрінів?!" Нормально. Друзі - вони ж з гумором все й сприймають.

Про Зеленського: "Якщо він щось починає, то завжди бачить фінал"

- Недавно був день народження у одного вашого друга, який для нас президент... (25-го січня Володимиру Зеленському виповнилося 42. - Авт.).

- Для мене він теж президент, повірте. І я поділяю ці два поняття. Я ніколи в житті не скористаюся дружбою заради своїх особистих інтересів. Тому що там дуже велика відповідальність. І ставлячи в такі умови людину, ти ставиш його перед вибором - а так нечесно.

- Що подарували?

- Я тобі поставлю запитання у відповідь: просто скажи - ну, що я міг подарувати?

- Пляшку класного червоного вина?

- Ні, не вгадав. Ніж. У шикарного чоловіка завжди має бути ніж. А точніше - різні ножі. Чому? Тому що є різні речі. Під джинси - один ніж. На природу - інший. На мотоциклі - третій... Я подарував дуже красивий італійський костюмний ніж. Є і така категорія, так. 

Цей ніж можна носити в костюмі. Йому дуже сподобалося. Ех, красивий ніж. Собі хотів, чесне слово. Їх два роки вже не випускають. Не завозять до нас. До речі, дуже часто буває таке, що я дарую людям те, що дуже хотів би сам і в мене такого немає.

- В Офіс президента вас не запрошували на роботу? Або в Кабмін на посаду Міністра оборони - як в "Слузі народу"?

- Ні. Ні. Ми ж з Володимиром Олександровичем знайомі більше 20 років. Він прекрасно мене знає. Тому розуміє, що призначати на такі посади мене... Я дуже емоційний - наламаю дров. Я, напевно, в інший час потрібен - коли битва, коли вже зовсім.

20 років тому назад. КВК. На сцені - команда "95-й квартал".

- А тепер про вашу роботу. Як воно - критикувати друга? Внутрішня цензура спрацьовує?

- По-перше, я йому довіряю. По-друге, з приводу гумору - у мене жодного смішного жарту на Володимира Олександровича не вийшло написати.

Взагалі, з приводу політики (сьогоднішньої влади) є деякі кроки, які я не розумію, скажімо так. Я не можу сказати - проти я чи ні. Я на довірі. Я йому стільки років довіряв, тому довіряю і зараз. Значить, він щось знає. Критикувати зарано. Я хочу побачити результат...

У нашій творчості як? Ти написав начебто смішну річ, але точно ти не знаєш. А от коли ти це дав - зала посміялася або ти облажався - все, ти дізнаєшся результат. Ми жили так завжди: закінчити - і показати, закінчити - і показати.

У нас, у "Кварталі", одні робили одне колесо до літака, інші - інше, треті - ще щось. А він завжди бачив, яким буде цей літак. Дуже багато років. Тому я довіряю. Якщо він щось починає, то завжди бачить фінал. Це дуже рідкісна здатність.

- Тобто поки що психувати й розчаровуватися зарано?

- Я взагалі не нервуюся. Я дуже сильно переживаю, тому що - і ви це бачите - у нього зараз стільки таких друзів, що й ворогів не треба. Я переживаю, щоб він був у курсі, щоб йому дійсно доносили правдиву інформацію, тому що він не може бути всюди...

І коли він щось правильне пропонує, не потрібно це доводити до маразму – от, чого я боюся. Не треба засаджувати все кукурудзою, як Хрущов.

Є благі наміри, які можна зіпсувати. Я боюся, щоб йому не доносили неправильну інформацію, брехню. Тому що, володіючи неправильною інформацією, приймаєш неправильні рішення.

При його холодному і тверезому розумі, при правильній подачі інформації та володінні ситуацією, я впевнений, що він знайде правильне пояснення та рішення. 

Ходи у нього нестандартні. Так, багатьох ходів і законів я не розумію. Не критикуватиму - я просто не розумію.

- Чи немає такої ідеї - взяти в "Квартал" хороших гумористів з сторони, бо, зі зрозумілих причин, ви не можете жорстко критикувати свого друга?

- Але я ж тоді говоритиму його словами. Це ж буду не я. А я хочу відповідати за свої слова.

Я втомлююся від людей, які підписуються якимсь "гівнолицарем" або ще десь у блозі вивалюють якусь інформацію, - і всі вірять. Якщо ти людина чесна - та візьми й вивали все, скажи - ось він я. А коли людина сидить і на голову наділа якісь штани, щоб не видно було, хто це, і починає говорити нісенітниці - я вже автоматично йому не вірю. Хочеш сказати - скажи відкрито.

Так і тут. Виходячи на сцену, я маю говорити те, що я думаю. Якщо це суперечить мені, я йду до керівництва, до авторів, починаю спілкуватися - до скандалів доходить. Я один з найгидкіших людей у колективі. Якщо мені щось не подобається, я до останнього намагаюся це виправити.

Хоча розумію, що не завжди моя думка правильна. Я - людина, яка може сказати: "Так, я був не правий".

За лаштунками '' Жіночого Кварталу ''. Автор фото К. Твердохліб

Дивіться повне інтерв'ю, де Олександр також розповідає про любов до мотоциклів, рок-н-ролу і татуювань:

Відео 🎥 Валентин Царук / Йод 

Бліц: наскільки Пікалов ідеальний чоловік?

- Для закріплення пройденого матеріалу - бліц на тему "Ідеальний чоловік". У цьому нам допоможе стара пісня Каті Семенової (з нашого дитинства, 1986 рік): "Щоб не пив, не курив..."

- І квіти завжди дарував... Знаю!

- Я зачитую рядок з пісні, а ви говорите, що про вас, а що - ні.

- Зрозумів. Давай.

- Щоб не пив, не курив...

- Це не про мене. І скажу вам: іноді люди, які не п'ють і не курять, роблять такі вчинки, що краще б він бухав запайно, чесне слово.

- І квіти завжди дарував...

- Ой, квіти - це так. Я люблю дарувати подарунки, робити людям приємне. І я роблю це для себе: мені подобаються відчуття, коли людині, яку ти любиш і поважаєш, приємно.

- Тещу мамою називав...

- Ні, не доведи Господи. Ніколи. Тещу свою називаю доктором. Вона - лікар-нарколог. А я більше, як пацієнт (сміється). А мама - одна.

- У будинок зарплату віддавав...

- Ні. Звісно ж, ні. Можна щось давати, звісно. Може бути якась тумбочка-заначка. Але справжній мужик без штанів не повинен ходити. Тому що випадки бувають різні - треба завжди вміти розрулити ситуацію. З віком це розумієш. Або треба бути такою людиною, яка будь-якої миті може знайти гроші.

- Був до футболу байдужий...

- Ні. Ну, це дурниці. На мою думку, є деякі речі, в яких чоловік як мінімум зобов'язаний розбиратися. І футбол серед них.

До того ж, мій син (Михайло Пікалов, 13 років. - Авт.) серйозно грає і, здається, вважає, що це його майбутня професія. Хочеш не хочеш, а щоб розмовляти із сином однією мовою, треба цікавитися футболом. Я не розумію мужиків, у яких немає улюбленої футбольної команди.

- І в компанії не нудний...

- Це номер один. Гумор піднімає прапор.

- І до того ж, щоб він і гарним був, і розумним.

- Треба бути цікавим, неординарною людиною. А що таке краса? Спірне питання. Є такі чоловіки з дуже різкими рисами обличчя, зморшкуваті, але при цьому вони просто мега. Чоловіком потрібно бути - і все.

- Дай боже, щоб усі ми були чоловіками. Справжніми. І з днем ​​народження!

- Дякую!

Фото надані студією Квартал 95

Олексій Сисоєв
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту