"Основи сім'ї" повертають до шкіл: чи є в цьому сенс і як говорити з дитиною про сімейні цінності

Кандидат психологічних наук, сімейний психолог і автор безлічі наукових робіт Ольга Кляпець розповіла Йод.media, чи потрібен окремий шкільний предмет на тему сім'ї і про що діти обов'язково мають знати.

Факультативний курс "Основи сім'ї", який ще торік спричинив бурхливе громадське обговорення, повертають до шкіл - нехай і з невеличкими правками. Найчастіше його автора, Андріана Буковинського, критикують за тиражування стереотипів і застарілий погляд на шлюб і сімейні стосунки.

Якою же тоді має бути розмова з дитиною на цю тему? І чи потрібна вона в принципі? Психологиня Ольга Кляпець, авторка збірки дидактичних матеріалів "Підготовка молоді до сімейного життя" дала поради, які допоможуть батькам розібратися в цій темі.

Не ігноруйте інтерес дитини

- Ольго, в якому віці варто починати розмову на тему шлюбу, сім'ї?

- Певного віку для такої бесіди бути не може. Вона доречна, коли дитина сама проявила ініціативу: або вона щось запитала, або ви разом обговорюєте прочитану книжку, мультфільм, ситуацію в сім'ї її друзів.

Моя молодша дочка в три роки, прослухавши якусь казку, запитала: "Чому головний герой відвіз свою дочку до ведмедя? Так, у нього зла дружина, яка сказала так зробити, але чому він її послухав?". Це хороше запитання і хороший привід поговорити про стосунки.

Якщо у дитини і батьків є зв'язок - такі теми виникають самі собою.

Проблема ж з обговоренням питань сім'ї, сексу, грошей тощо виникає в тих родинах, де немає психологічного контакту, немає включеності в дитину і готовності до діалогу. Фізично можна бути поруч з дитиною 24 години на добу, але фактично повністю зануреним у свої турботи.

- Яких помилок найчастіше припускаються батьки, коли розповідають дитині про стосунки?

- ☝Найбільша помилка - ігнорувати інтерес дитини. Сучасні батьки чомусь роблять акцент на академічній успішності, а питання "про життя" вважають менш важливими, кажуть: "Потім". Відмахуватися не можна. Так ми зруйнуємо контакт. Усе, чим цікавиться дитина, - важливо. І питання про сім'ю в тому числі.

✌Друге - менторський тон, повчання. Коли дорослі люди вважають себе мудрими, з життєвим досвідом: "Ми тобі зараз розповімо". Скільки б не було років дитині - вона не нетямуща. У неї теж є певний досвід, інший, звісно, і менший, але є. Інакше не виникло б цієї теми і питання.

Я сповідую думку, що діти - такі ж люди, вони заслуговують на таку ж повагу, як і дорослі. Вони не об'єкти, яких треба навчити, привести до якоїсь думки. Ми теж можемо помилятися. Дитина має розуміти, що ваша думка - тільки один з варіянтів прочитання теми.

☝✌І третє. Коли батьки говорять на цю тему, часто роблять акцент на ролях - хто і що має робити. Часто дорослі думають, що це визначає сім'ю в більшій мірі, ніж усе інше.

Тут одразу ж постає питання про призначення - жіноче, чоловіче. Так, заробляти гроші комусь треба, займатися господарством комусь треба. Але більшість сімейних ролей не пов'язані з гендером і можуть змінюватися згодом. Нормально будь-якої миті обговорити питання про їхній перерозподіл. З різних причин. 

Думка кожного цінна, а знайдене рішення має влаштовувати всіх. ?

Дайте зрозуміти, що ваша думка - не істина в останній інстанції

- А які слова доречніші для такої бесіди?

- Добре, якщо ви будете використовувати такі звороти: "На мою думку...", "Я вважаю...". Ставити дитині питання: "А що ти думаєш з цього приводу?", "Звідки виникла ця тема?", "А чому ти про це запитала?". Важливо давати зрозуміти, що ваша думка - не завжди правильна, не істина в останній інстанції. Тут важливий діалог.

- Наскільки у цьому питанні важливий особистий приклад батьків?

- Безумовно, це важливо. Якщо декларуємо одне, а демонструємо інше, то, напевно, основним, що винесе дитина, буде щось типу "сім'я - не місце для щирості". Але немає лінійної залежності, що людина побудує таку ж сім'ю, як у батьків.

Зрозуміло, що ми не ідеальні. І не можемо створити ідеальне сімейне середовище для своїх дітей. Важливо визнавати свої помилки, не боятися "позбутися п'єдесталу" найкращої мами або тата. "Я не завжди права, тато не завжди правий. Ми можемо помилятися. У тебе завжди є вибір. Ти можеш побудувати такі стосунки, які пасують саме тобі. У світі чимало різного - і все це нормально".

Залишайте дитині можливість вибору. Все одно вона оточена величезною кількістю людей. Бачить й інші сім'ї: в школі, дитячому садку, вашому оточенні.

До чого призводять стереотипи, що тиражує суспільство

- Ще один важливий фактор - це ЗМІ. Зараз наші діти глибоко занурені в це інформаційне поле. Наприклад, реклама, де жінки представлені в двох варіантах. Перший - з пилососом в руках, така собі господиня плюшки пече. Другий - гламурна сексі-красуня, пухкі губи, великі груди. Вона - не людина, а об'єкт, товар, ціна якого визначається її молодістю і "товарним" зовнішнім виглядом.

Такі речі теж дуже сильно впливають на те, як дівчатка і хлопчики в подальшому будують свою сім'ю, ким вони себе в ній бачать, чого хочуть у ній досягти.

- У дитячих книжках і фільмах мама теж часто готує вечерю, поки тато сидить перед телевізором...

- Так, так, так. Ці іноді непомітні, іноді помітні посили, які транслює і тиражує наше суспільство - велика проблема.

Було б добре проаналізувати, що зараз модно у підлітків - фільми, книжки, програми - і на конкретних прикладах обговорити в школі. Діти мають розуміти, що можуть обрати будь-який варіант. Хочеш сидіти вдома - будь ласка, хочеш вести переговори - теж супер, ставай бізнес-леді.

Те ж саме з хлопчиками. Трансльований у масовій культурі образ має два варіянти: або він має бути успішним і заробляти гроші, або бути мачо. У нас у країні поширений перший варіянт - чоловік-добувач, який приносить мамонта.

Виходить, якщо раптом життя повернулося так, що чоловік залишився без роботи - він страждає, відчуває себе невдахою. Багато хто йде в алкоголізм, але їм навіть на думку не спадає - взяти на себе частину домашніх обов'язків, розвантажити дружину, за рахунок роботи й зарплати, на яку живе сім'я.

Дуже багато ролей у сім'ї досі лишаються за жінками. І це не тільки побут, а й виховання дітей, організація їхнього навчання і розвитку, організація дитячих свят, налагодження комунікації всередині сім'ї - ці процеси вимагають величезних ресурсів і уваги до дрібниць. Усе це - невидима жіноча робота. Україна демонструє рух до егалітарності, але поки ще дуже повільний.

Чи потрібна в школі дисципліна про сім’ю

- Та якщо все-таки батьки не в змозі впоратися з цим завданням - чи може допомогти шкільний предмет, який вчить створювати здорові стосунки?

- Його цінність у тому, що це ще одна можливість, якою ми, дорослі, маємо скористатися - показати, що сім'ї бувають різні. Але є якісь базові речі, без яких вона не може вважатися здоровою. Перше - це діалогічність, коли ми все обговорюємо. А друге - екологічність, тобто прагнення створити стосунки, що враховують як ваші бажання, так і бажання іншого: я хочу, мені не подобається, це прийнятно. 

Будь-яке насильство - як до партнера, так і самого себе - неможливо в здорових стосунках.☝

- У підручнику "Основи сім'ї", який зараз пропонують до вивчення в школах, багатьох насторожило те, що вся інформація там викладена лише з позиції християнських цінностей. Яку небезпеку приховує такий підхід?

- Я не бачила самого підручника, але якщо він весь витриманий у такому ключі - це, безумовно, дуже погано. Я не проти християнських цінностей, але це звуження варіянтів.

Якщо ми покажемо тільки один варіянт розподілу ролей у сім'ї: "нехай боїться дружина чоловіка свого" - тільки зміцнимо ті соціальні стереотипи, які і без цього витають у нашому інформаційному просторі.

Є й інша небезпека. Сучасна молодь може просто не сприйняти такий предмет всерйоз. Через неправильний підхід ми упустимо можливість діалогу з цими підлітками.

Тоді виникає питання: навіщо взагалі був потрібен цей предмет? Яку мету ми хочемо досягти? Якщо ми говоримо про рух у бік демократії і толерантності - як з цим в'яжеться підручник з основ сімейних стосунків з християнських ухилом? Християнський світогляд важливий, але це тільки один погляд. Він може бути класним для тебе, але існують і інші точки зору.

Важливий ще один момент - хто прийде розмовляти з дітьми про сім'ю? Наскільки б толерантно не був написаний підручник, якщо урок проводить людина, яка глибоко впевнена, що альтернативні форми шлюбно-сімейних стосунків (цивільний шлюб, неповні сім'ї, чайлдфрі, гомосексуальний шлюб) - не нормальні, цінність цього факультативу буде нульовою. Педагог все одно транслюватиме свої переконання з цього приводу.

- А 10-11-й клас - це не запізно для такої розмови?

- Наші уявлення про сім'ю формуються з раннього віку, але, напевно, цей процес не закінчується ніколи. Упродовж життя ми набуваємо різноманітного досвіду, який може їх видозмінювати.

У цьому віці у дітей вже активно розвивається критичне мислення. І це можна ідеально використовувати для розмови, яку я згадувала вище. Наприклад, поговорити про історію феномену родини: "Як ти думаєш, чому в той час були такі уявлення? Це було правильно, на твій погляд?". Ми створюємо свої сім'ї, виходячи з різних уявлень. І вони залежать не тільки від індивідуального досвіду, а й від соціально-культурного контексту, в якому ми його отримали. Будь-яка істина - не єдина вірна. Це і є основа толерантності. 

Серйозна проблема українців - дискримінація різних альтернативних форм сім'ї.☝ І це не лише про гомосексуальні сім'ї, а й неповні - де тільки один батько виховує дитину/дітей. Навіть сама назва несе негативний підтекст: "недороблена", "чогось бракує", "погана". Апріорі вважається, що така сім'я не може бути благополучною. У шкільних формулярах, бланках та іншої документації підспудно мається на увазі наявність двох батьків. Теми творів, умови задач - все, що оточує дитину в шкільному просторі, нав'язує бачення саме традиційної нуклеарною сім'ї як "нормальної".

Також у нас широко поширені розширені сім'ї. Не тільки в силу соціально-економічних проблем, вони, в принципі, характерні для нашої культури. Але разом з тим суспільство транслює думку, що це ненормально, потрібен свій кут, потрібно піти. Інакше молода сім'я не відбулася. Всі ці анекдоти про свекруху-невістку і тещу-зятя... Хоча, як і будь-які інші взаємини, ці теж можуть бути побудовані конструктивно. Звісно, якщо є зусилля з обох боків, діалог, повага до чужої точки зору.

На мою думку, найголовніше, що діти мають зрозуміти завдяки такому курсу - сім'ї бувають різні. Зовсім необов'язково створювати таку сім'ю, як ти бачиш у батьків, на екранах телевізорів, у знайомих, у Біблії. 

Сім'я - це той простір, де важливо, щоб усім було добре.

І тобі, і тим людям, з якими ти її створюєш. Зовсім не обов'язково, щоб вона відповідала певним правилам. Нормально все, що не порушує "добре" інших людей, які входять у твою сім'ю.?

Матерiали по темi
В Україні почали вчити "Основ сім'ї": чому батьки збунтувалися проти нового шкільного предмета
Ольга Ліцкевич
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ghanna Mamonova
Дуже класна стаття. Дякую авторці та героїні.
21 трав 2020 р., 22:02
Alexandra Pikuza
19 трав 2020 р., 13:17
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту