Особистісні кордони: що це таке та як пов’язано з умінням казати "ні"

Разом з психотерапевткою розбираємося, чому важливо вчитися помічати та не порушувати кордони іншої людини.

"У тебе ж немає від мене секретів, то чому ти зачиняєшся в кімнаті?" - часто питають мами у своїх дітей.

"Ти помиляєшся. Такого бути не може", - лізуть у конфлікт друзі під час суперечок.

"Ти не хочеш обійматися! Ти що, мене не любиш?" - питають бабусі у своїх онуків.

👆 Це все приклади життєвих ситуацій, коли одна людина порушує кордони іншої.

І, на жаль, це розповсюджено у нашому суспільстві.

Психотерапевтка та наша постійна експертка Анна Крайлюк заявляє, що всі ці моделі поведінки - неправильні. Ба більше - вони досить травматичні для психіки людини.

То чому особистісні кордони настільки важливі? Розбираємося далі.👇 

Що таке особистісні кордони

Особистісні кордони - це межа, якою людина захищається та відокремлюється від інших. Завдяки їй людина визначає, що їй подобається, а що - ні, та де її зона комфорту. Саме розуміння особистісних кордонів визначає дорослу, зрілу людину.

Особистісні кордони бувають просторові, матеріальні, інтелектуальні, тілесні та емоційні.

Просторові

Просторові кордони - це коли людина відчуває та захищає власний простір. Йдеться про дім, кімнату, робочий стіл чи особисті речі. Інші люди не мають права порушувати ці кордони. Тобто якщо до кімнати дитини заходять батьки без стуку - це порушення особистісних кордонів. 

Іншим прикладом може бути, якщо друг бере без дозволу річ на столі чи відкриває сумку. Або якщо раптом незнайома людина підходить ближче ніж на пів метра чи взагалі намагається до нас доторкнутися.

Матеріальні

Матеріальні особистісні кордони стосуються сфери фінансів. Якщо ми є дорослими людьми, які заробляють гроші, - це означає, що ми матеріально незалежні. Тому інші люди не мають права експлуатувати наш матеріальний простір. Наприклад, якимось чином розказувати нам, на що витрачати гроші чи не витрачати.

Втручанням у матеріальний простір буде також коментування покупок, вибір місця відпочинку чи матеріальних благ іншої людини. Коли це все обмежується у жорсткій формі - це вже не просте втручання, а тиск, який потрібно зупинити.☝

Інтелектуальні

Інтелектуальним особистісним кордоном є думки, позиція, цінності людини з приводу тих чи інших речей.

Кожна людина має право на точку зору. Інша людина жодним чином не має права нав’язувати комусь свою точку зору, знецінювати погляди інших людей, переконувати їх у чомусь.

Тобто наш інтелектуальний особистісний кордон - це те, що ми з приводу чогось думаємо. І ми маємо право без критики мати саме таку позицію. 

Тілесні

Тілесні особистісні кордони стосуються нашого тіла. Йдеться про те, що обираємо тільки ми, як одягатися, яку мати вагу чи який макіяж наносити. Тільки ми обираємо, як нам проявляти власне тіло. Жодна людина не має право це оцінювати, коментувати і тим паче порушувати, забороняючи щось носити чи вимагаючи щось прибрати.

Сюди ж відносимо право обирати харчування, бажання чи відсутність бажання займатися спортом. Також тілесним особистісним кордоном буде особиста реалізація сексуального життя. 

Емоційні

Емоційні особистісні кордони - це про те, щоб ми почувалися емоційно незалежними від психологічного стану інших людей. Ми маємо не допускати того, щоб інша людина нас контролювала, маніпулювала нами, якимось чином нас оцінювала.

Якщо раптом інша людина намагається нас контролювати чи критикувати, викликає почуття провини, сорому, страху - це все порушення емоційних особистісних кордонів. 

Як захищати особистісні кордони

Якщо ми почуваємо певне роздратування, злість чи агресію, хоча й не розуміємо, чому, - це є індикатором того, що наш особистісний кордон зараз намагаються порушити.

У цьому випадку вкрай необхідно відчувати здорову агресію, бо це є нашим захистом. Зазвичай люди, які є "дуже хорошими" та всім догоджають, не мають контакту зі своєю здоровою агресією. Це заважає їм відчувати та захищати власні кордони.

Тому якщо нас дратує, як інша людина поводиться з нами, це є приводом сказати про це. Не накричати, а сказати конструктивно: у ненасильницькій формі проговорити, що саме нас злить.

Наприклад: "Будь ласка, прошу поважати мій особистісний кордон у цьому і цьому місці й не робити цього і цього".

Важливо впевнено казати "ні", якщо нам чогось не хочеться чи щось не подобається. До того ж казати стільки разів "ні", скільки буде потрібно, щоб інша людина нас почула. ☝

Та передусім треба бути чесним із собою та вчитися розрізняти, коли та чому нам стає дискомфортно.

Якщо раптом у нас є якась непропрацьована хронічна провина, сором чи агресія - це блокуватиме можливість захистити свої особистісні кордони. Ми маємо розуміти, що ми нікому нічого не винні, тому не варто соромитися злості. 

Здорова усвідомлена агресія є важливим профілактичним методом, щоб відстоювати кордони. Це допоможе іншим людям їх бачити та поважати.

Віка Степаненко
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту