Психологія українців під час карантину: паніка — це не про сьогодні, а про завтра

"Йод" не може пройти повз тих психологічних проблем, які загострюються серед нас тут і зараз. Психотерапевт — про те, як підтримати близьких.

У Китаї наслідком коронавірусної кризи стало збільшення кількості розлучень та загострення стосунків з рідними. Українцям у цьому плані поки що похвалитися нічим (і на щастя). Але, щоб не доводити все до пікових моментів, ми разом з постійною експерткою, психотерапевткою Анною Крайлюк розібралися, як, коли та про що треба говорити з тими, з ким ви підтримуєте контакт на карантині. Обговорили питання паніки, доцільності постійних дзвінків та підтримки захворілих людей. Читаємо та дивимося, а потім застосовуємо у власному житті 😊.

Що казати людині, яка панікує

Перше і головне правило - підтримувати когось варто тільки тоді, коли у вас є на це ресурс. Паніка заразна, а нервові стани, у яких ми перебуваємо, можуть легко передаватися. Якщо у людини немає сил на допомогу — краще за це не братися, бо це не допоможе ні близькім у стані паніки, ні вам самим. Якщо ресурс на підтримку є, то перше, що можна зробити, — це вислухати панікера. Він отримує шанс висловити свої страхи.

Головна умова — їх не коментувати та не допомагати з власними  пропозиціями їхніх рішень. Після розмови варто сказати наступне: "Так, я розумію твої страхи, але також є надія, що все буде без найгірших наслідків. Ми з цим справимося". Тобто ми завершуємо розмову на позитивній ноті.

Другим аргументом проти паніки є наведення статистичних даних та фактів. Цифри дають можливість повернути нас у реальність і  доводять, що паніка і страх — це найгірші сценарії про те, що може бути. 

Паніка не є реакцією на те, що ми маємо зараз. Це є негативний сценарій, які ми самі собі вигадали про майбутнє. Це фантазія, наповнена негативним розвитком подій.

Тому важливо повернути людину в "тут і тепер" - у реальні факти та ситуації, де не все так погано.

Як заспокоювати близьких

Важливо говорити упівголоса і повільніше. Це заспокоює людину, яка перебуває у стані стресу і страху, бо в такому стані ми говоримо більше, швидше та голосніше.

Однак це не стосується тих моментів, коли людина є у стані відчаю або суму. У такому разі важливо говорити з піднесенням, усміхаючись. Можна навіть до розмови прочитати жарти: це підвищить ваш емоційний фон, який може передатися іншій людині.

Скільки разів дзвонити рідним

Точно не часто. Дзвонити треба рівно стільки, на скільки у вас вистачає сил. Дзвінок — це розмова, на яку потрібен ресурс. Тим паче якщо рідна людина не поруч, ще й панікує.

Якщо ви до цього не готові, допомогти ви не зможете, на додаток дестабілізуєте свій стан. 

Однак і зовсім забувати про рідних — не варіант. Рішенням можуть стати короткі дзвінки на кшталт: "Привіт, я на хвилинку. Як ти там? Все гаразд? Тримайся!". 

Це є коротке спілкування без заглиблень у страхи, що врятує вас від негативних емоцій. Якщо кожен раз починати розмову про негативні стани, людина може сама легко впасти у паніку.

Які теми можна обговорювати з близькими

Для підтримки людини ми говоримо про те, що для неї зараз важливо. Але й вкраплюємо інформацію та питання про те, що хвилює нас. Можна ділитись робочими питаннями, тим, що вас цікавить. Таким чином ми потихеньку вносимо в обговорення свіжі теми — щось окрім карантину, захворювань та ін.

Це дає можливість людині зменшити вагомість страхів та  зацікавитися іншими складовими, які продовжують формувати наше життя — стосунками, хобі, цікавими новинами тощо.

Як підтримати людину, яка захворіла

Першочергово важливо заспокоїти себе, повернутися до стану "тут і тепер". Не думати про потенційні негативні наслідки — не нагнітати свій страх. Треба дотримуватися правила "є проблема — ми на неї реагуємо, немає проблеми — не нагнітаємо". Якщо катастрофічної проблеми зараз немає — не потрібно її придумувати та фантазувати щодо можливих наслідків. Так, ми маємо робити все, що від нас залежить, але не треба поглиблювати вагомість проблеми.

Тепер щодо самого хворого. Першою порадою буде знову ж таки вислухати цю людину. Коли ми важко хворі, ми перебуваємо у кризовому стані, нам страшно. Тому важливо проговорювати ці страхи. Не треба якимось чином на це реагувати або якось відповідати. Ваше завдання — вислухати, сказати: "Так, я розумію твої страхи, але я сподіваюся, що все обійдеться і все буде добре".

Як реагувати на хейт, якщо рідну людину забрали з підозрою

Ніяк. Адже цей хейт й агресія, які можуть бути у людей під час карантину, — це примітивні інстинктивні реакції, на які просто не треба реагувати. Наше завдання — захистити своє фізичне та психологічне здоров’я.

Це означає заблокувати людей, які вам щось пишуть або піти у безпечне місце, де ніхто не може вас дістати. Бо хейт у часи паніки — дуже жорстокий і йому важко протистояти.

Декілька порад наостанок

Як самодопомога, можна вести щоденник, куди варто записувати усі страхи, переживання та нестабільні стани. Це стосується всіх сторін кризового процесу: і тих, хто підтримує інших, і тих, хто панікує, а також тих, хто раптом потрапив до лікарні. 

 📸 freepik.com

Віка Степаненко
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту