Першовідкривач Пабло Пікассо із Сумщини

Нинішній герой рубрики #(не)відомі-українці – Іван Аксьонов, поет, перекладач, літературний і художній критик, теоретик нових конструктивістських тенденцій у театрі, співвідкривач принципу анаграм у поезії, автор першої в світі книги про засновника кубізму Пабло Пікассо. 30 листопада виповнюється 135 років з дня народження Івана Олександровича.

Розклав генія по "околицях"

Аксьонов, виходець із заможної дворянської родини, завжди був західником. При цьому доволі епатажною та гострою на язик людиною. Навіть його літературний дебют у київському журналі "Лукомор'я" не обійшовся без скандалу, бо це був переклад вірша британської поетки, неприхованої лесбійки Рене Вівьєн - "У сафічному ритмі" (1911).

З Туманним Альбіоном пов’язана майже вся подальша його творчість. Понад те: очолюючи Державні вищі театральні майстерні, Іван Аксьонов запровадив і читав курс "Англійський театр".

Головним літературним доробком сумчанина багато хто вважає двотомник перекладів п’єс драматургів епохи королеви Єлизавети (1916; 1938). Відзначають його і як блискучого шекспірознавця. 

Не цурався "модних" течій. Входив до футуристичної групи "Центрифуга", члени якої відстоювали, на відміну від соціалістичного реалізму, концепцію "потоку свідомості" та відмову від змісту на користь звукових і графічних ефектів. 

І все ж сенсаційну, а не академічну, славу Аксьонову принесла книга "Пікассо та околиці" (1917) - перше у світі ґрунтовне дослідження творчості геніального художника.
Перша книга про П.Пікассо. Фото: auction-imperia.ru

Вражав не лише об’єм - чотири частини, 113 параграфів - а глибинна всебічність "околиць" генія. Назви частин? Ось вони: "Пікассо та Ель Греко", "Пікассо та Матісс", "Пікассо та шлюб", "Полемічний додаток".

На жаль, як це траплялося неодноразово, з доробком сумчанина у Європі знайомі не були. Тож першовідкривачами, наприклад, теми "Пікассо і Ель Греко" тривалий час взагалі вважався Альфред Барр (1946), а "Пікассо і шлюб" - Вільям Рубін (1989). 

А ось відгуки відомих людей про літературознавця:

🧑Ілля Сельвінський, поет кримчацького походження: "Аксьонов  – фігура по-своєму виняткова. У мистецтві він був усім!"

🧓Михайло Бусєв, мистецтвознавець: "Монографія про Пікассо - свого роду мистецтвознавчий подвиг".

👨‍🦲Сергій Ейзенштейн, видатний режисер театру і кіно: "Я Аксьонова любив дуже. І за злий язик, і за злий гумор, і за незатишність. Може бути, тому, що я розумів його".

👱‍♂️Микита Єлисєєв, бібліограф, літературний критик: "Мова не може йти про безпринципність. Навпаки, тут в наявності принциповість особливого роду, вірність собі, попри зраду власних переконань,  – саме такий парадокс підійде для характеристики цього людського типу".

Загадкова історія зі спецслужбами

За знавцем Шекспіра тягнеться й шлейф таємниць та секретів.

Під час світової війни-1914 він потрапив у полон до румунів. Це факт. А от те, що офіцера інженерного підрозділу Аксьонова цар "виміняв" на ­декі­ль­кох ру­му­н­сь­ких ге­не­ра­лів, уже нагадує фейк. Утім, виникає контраргумент: "А якщо він - не просто золотопогонник, а секретний агент під прикриттям?

Низка дослідників життя Аксьонова схиляється до ствердної відповіді.

Однак, щоб краще розуміти, якою людиною був Іван Олександрович, знову процитуємо Сергія Ейзенштейна (найкраще знав Аксьонова!) та відомого історика мистецтва Наталю Адаскіну. 

Перший: "Його порівняно мало любили. Він був… незвичним і незатишним. І мав злий язик і ще зліший гумор. Притому гумор своєрідний і не завжди доступний… І, як сказано, його не любили".

Друга: "Аксьонов був людиною активною і самостійною, сміливо йшов на конфлікти. …Мінливості долі значною мірою спровоковані його характером". 

То чи не тут, як казав один відомий політик, конспірологічна собака порилась?

Цікаві факти

  • Першу збірку віршів - "Кенотаф" - спалив.
  • Був дружком на весіллі у Миколи Гумільова та Анни Ахматової (1910).
  • Повне ім’я Пікассо - Пабло Дієго Хосе Франсіско де Паула Хуан Непомусено Марія де лос Ремедіос Сіпріано де ла Сантісфма Трінідад Мартір Патрісіо Руїс.
  • Після бунту саперів у Києві, який підтримав Аксьонов, його засудили і відправили служити до Сибіру (1908).
  • Перекладав твори П'єра де Ронсара, Бена Джонсона, Джин Уебстер, Джона Мейсфілда, Томаса Хейвуда, Сиріла Тьорнера, Джона Флетчера, Фернана Кроммелінка, Томаса Деккера та ін.
  • Саме Іван Аксьонов профінансував випуск книги Бориса Пастернака "Поверх бар‘єрів" (1917).
  • Уперше європейською (французькою) мовою фрагмент книги "Пікассо та околиці" надрукував Центр Помпіду в Парижі (1980). Наступного року у збірнику "Антологія Пікассо", виданому Мерілін Мак-Кенлі, у перекладі англійською вийшов об’ємний уривок дослідження Аксьонова.
  • У Стокгольмі відбулася міжнародна конференція "Аксьонов та околиці" (2008).

З досьє Івана Аксьонова

👶 На­ро­ди­в­ся 30 ли­с­то­па­да 1884 року в Пу­тивлі Сумсь­кої об­ласті (тоді – Курська губернія) в заможній дворянській сім'ї. 

👨‍🎓 За­кі­н­чив Ки­ї­в­сь­кий ка­де­т­сь­кий ко­р­пус (початок 1900-х), Ми­ко­ла­ї­в­сь­ке вій­сь­ко­во-­ін­же­не­р­не учи­ли­ще в Петербурзі (1905). 

👦 Слу­жив у Ки­є­ві (1906-1908), Тобольській губернії (Сибір, 1908-1909), знов у Києві (1909-1914).

🧑 У складі інженерного управління брав участь у бойо­вих ді­ях на Ру­му­н­сь­ко­му фро­н­ті під час Першої світової війни (1914-1917).

😎 Був головою Комісії боротьби з дезертирством, ре­к­тором Де­р­жав­них ви­щих те­а­т­ра­ль­них май­с­те­рень (у майбутньому на їхній базі створили знаменитий ГІТІС) при театрі імені В. Мейєрхольда (1920-ті рр.).

✍ Із лі­те­ра­ту­р­ної спа­д­щи­ни Аксьонова най­більший ро­з­го­лос от­ри­ма­ли: епа­та­ж­на кни­га по­е­зій "Не­по­ва­ж­ні пі­д­с­та­ви" (1916), дра­ма "Ко­ри­н­фяни" (1918), збі­р­ник ві­р­шів "Се­ре­на­да" (1920). 

💀 По­мер 3 ве­ре­с­ня 1935 року в радянській Мо­с­к­ві, Аксьонову було 50.

🤩 Сергій Ейзенштейн присвятив йому публікацію "Есе про есеїста". 

Анекдот на тему

Пікассо замовляє у мебляра розкішний гарнітур для заміського будинку. Для наочності хутко накреслює ескіз. Подає і запитує:

- Скільки коштуватиме робота?

- Аніскільки! Лише підпишіть ескіз! 😊

Обкладинка - автопортрет, Пабло Пікассо, 1907; az.lib.ru (wikipedia.org)

Микола Сухомозський, Надія Аврамчук
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту