Перший експонат для музею "Бессарабський ринок" знайдено: це – Іванич (іронічна фантазія)

Протерши спітнілий лоб маскою, а спітнів він від спеки та підрахунків втрат від ковіду-19, адміністрація Бессарабського ринку привітала киян.
Бессарабський ринок є ще й історичною пам'яткою, яка приваблює і захоплює архітектурою. З метою висвітлення, вивчення і збереження його історико-культурної спадщини, адміністрація вирішила створити музей на базі ринку. Ініціативна група першочерговим завданням вбачає зібрання і систематизацію тих матеріалів, які стануть експонатами музею. Для цього запрошуємо усіх охочих підтримати ідею,
- сказано чемно у заяві Бессарабського ринку.

І Йод.media з усією своєю чемністю та гумором залучається до ініціативи. Наш експонат – Іванич.    

Іронічна фантазія

Усі працівники Бессарабського ринку знали Іванича. А як інакше? Він уже років сорок тут підробляв. Неофіційно, звісно. Але він щодня з'являвся на ринку до відкриття, а йшов тільки після закриття. Допомагав розвантажувати товари, переставляв коробки і ящики, міг постояти за прилавком, поки продавець йшов на перекур.

   Жива легенда - так його жартома називали.

Він ніколи нікому не відмовляв у допомозі. Випивав, ясна річ. Але на його працездатність це жодним чином не впливало. (Казав, що алкоголь будь-якого працівника робить Майстром). Хіба що, хильнувши, він починав відпускати дивні іронічні зауваження.

Крикнуть йому, скажімо:

- Іди підсоби, Іваничу! Прийшла машина з яйцями.

А він у відповідь філософськи:

- Якщо вона з яйцями, то це вже не машина, це - автомобіль.

І йшов допомагати розвантажувати.

Його любили ❤.

І от одного разу Іванич на ринку з'явився, але за роботу не взявся. Що таке?

Усівся біля входу з табличкою на грудях. На табличці було написано: 

"Подайте на часткову реставрацію майбутнього пам'ятника ринку".
? УНІАН

Що ж сталося з Іваничем? Може, професійна травма вантажника - біла гарячка? Не схоже, ніби.

Усі дивувалися:

- Ти здурів, Іваничу?

- Ви просто не в курсі, - відповідав він, - скоро на території Бессарабського ринку зроблять музей. І я в ньому буду експонатом. От побачите. Ці стіни ввібрали запах мого поту, дах і фасад майже мої однолітки, ми заслужили народної уваги та поваги. Не чіпайте мене без дозволу адміністрації майбутнього музею. Ці стіни і я - недоторканні!

- Ну, не знаю, - сказав різник Остап Перебийгомілка, - стіни міцніші за тебе, а ти вже по ходу розвалюєшся.

- Мене забальзамують, - переконував Іванич. - Лежатиму в центрі ринку, як Ленін у Мавзолеї. Згодом мої мощі оголосять святими. Той, хто торкнеться них, тому пощастить купити свіжі овочі зі знижкою.

Чимало жалісливих відвідувачів кидали йому в кухоль копійки. Коли набиралася необхідна сума, він починав збиратися.

- Куди ти, Іваничу? - кричали йому. - Як же ми без живого пам'ятника?

- Не хвилюйтеся, рідні, я скоро повернуся, - відповідав Іванич - Поки мене не забальзамували, я маю сам себе проспиртувати зсередини. Це щоденна процедура. Бо я як-не-як - народне надбання. Жива легенда. Музейний статуй.

І статуй ішов до найближчої наливайки, проспиртувати себе для майбутніх поколінь. Гучно стукали кроки великого Командора. Тьху, великого Іванича - живого надбання майбутнього музею.

???
Актор "Чорного квадрату" Олексій Курилко
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту